Короненко Світлана Анатоліївна

Світлана Короненко

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

• Короне́нко Світла́на Анато́ліївна (нар. 16 липня 1960 року, м. Фастів, Київська область) — журналіст, поетеса, прозаїк, член Національної спілки письменників України, лауреат премій ім. Д. Нитченка, Г. Сковороди, І. Франка, М. Коцюбинського, В. Симоненка та ін. У її творчому доробку декілька поетичних збірок: «Сузір’я веснянок» (1982), «Голос дощу» (1988), «Під світлом Летючих Псів» (1991), «Ворожба на віршах» (2000), «Нічний політ: Лірика» (2009), «Зі старого манускрипту» (2014), «Вірші з осені» (2017), а також повість «Від цього залежить якість життя: Поради лікаря Берсєнєва» (2005).

Цитати

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

А

Що є слово, і що є голос серця, і що є голос совісті, і що є голос любові?.. Що є слово?

Про Світлану Короненко

	Дивуюся, скільки всього вона витримує на тендітних плечах. У Миколи Бажана є твір “Політ крізь бурю”, а в Короненко — “Нічний політ” крізь турбулентність сучасної епохи, яка і виламує в’язи, й обрізає крила. Але Світлана має достатньо честі, розуму, мудрості й таланту, щоб її подолати.
	— Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч[1][2]. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Народний депутат України 3-го скликання. Герой України (2006).

	Саме поезії Світлани Короненко, її дебют завершували коло вічного древа поезії, яке означало покоління сімдесятників, до якого належу, і починало, зароджувало нове кільце — вісімдесятників зі своєю сповідальністю і метафористикою — Ю. Буряка, П. Гірника, В. Герасим’юка, І. Римарука. Є такий чудовий іспанський танок фламенко — двоє, не доторкаючись одне одного, у рухах, поглядах, звуках розповідають і про любов, і про ненависть, і про пристрасть, і про одвічний конфлікт і одвічне єднання між чоловіком та жінкою. Поезія — теж фламенко, бо чим менше намагаєшся вкласти в текст фізичного, — тим більше містики, передбачень, дарів і почуттів, які нам дав Бог. У Світлани Короненко є та міра, яку неможливо повторити. Скажімо, вірш “Жінка танцює”, який став дебютом її прекрасного танцю фламенко.
	— Любов Голота, українська письменниця (поетеса, публіцистка, прозаїк), журналістка. Лауреатка Шевченківської премії 2008 року. Заслужена працівниця культури України.

	У Короненко така якість поезії, якої раніше не зустрічав у наших прекрасних поетес: це організована поетична мова, проникливість і своєрідність, сповідально-задумливий плин, що кличе до подальшого читання. А ще в неї є власний “бренд” — я звик до дощу, пальців, осені, рук — це її прикметні образи, без яких деякі вірші просто неможливі.
	— Валерій Гужва, український письменник (поет, прозаїк, публіцист). Член Національної спілки письменників України (від 1971 року).

	Зараз такий час, що жінки вирвалися далеко вперед і в праці, й у творчості. “Нічний політ” пані Світлани не можна швиденько перегорнути, потрібно думати над кожним рядком, бо у ньому глибина, дисципліна слова, логіка подій і душевних переживань.
	— Анатолій Дімаров, український письменник, лавреат Шевченківської премії 1981 року у галузі літератури за другий том роману Біль і гнів (1974, 1980, 1980).

	У віршах Короненко відчутно, як космос безлічі галактик поєднався із космосом однієї душі, й здавалося б, жіночої, але не тільки, бо я, чоловік, беру щось нове від цієї жіночої душі, збагачуюся всесвітом талановитої поетеси.
	— Петро Перебийніс, український поет, журналіст, громадський діяч.

	Багато хто переконаний, що Світлана Короненко — псевдонім, але це її справжнє ім’я, яке звучить як поетичний псевдонім.
	— Богдан Жолдак, український письменник, сценарист, драматург.

	Як нікому з нашого покоління, Світлані вдається поєднувати акмеїстичну точність, прозору предметність, “непонтовитість” рядків.
	— Станіслав Бондаренко, російський та український актор кіно та театру.

	«Містерії» Світлани Короненко, можна сказати, унікальне явище в українській поезії... Світлана Короненко у своїх поезіях однаково щира й відверта, пронизлива на всіх змістових рівнях ‑ у інтимній ліриці, у віршах громадянського звучання, у ностальгійних рядках і строфах, адресованих молодим поетам, цим самовпевненим зухвальцям, які ще спізнають колись радість творчих перемог і гіркоту невдач.
	— Микола Сулима, український вчений-літературознавець, дійсний член НАН України, завідувач відділу давньої української літератури Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.

	Світлана Короненко унікально по-своєму з радикальною сміливістю естетизує поетичну містику, наповнюючи її міфічною атрибутивністю: символікою сил природи, медитативним апелюванням до пір року... і кольоровою палітрою, флорою та фавною, ворожінням та відьомством, добрими і злими духами тощо.
	— Тарас Салига, український письменник, журналіст, літературний критик, науковець, громадський діяч. Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка. Член правління Спілки письменників України (Львівська філія). Заслужений діяч науки і техніки. Лицар «Ордена князя Ярослава Мудрого».

	Я довго підходила до поезії Світлани Короненко. Мене стримувало відчуття того, що її творчість спонукатиме до потужної інтелектуально-естетичної співпраці. А на співтворчість треба мати певний енергетичний запас. Інтуїція мене не підвела. Вірші Світлани Короненко потребують підготовленого читання. Отож ті, хто шанує поезію Бодлера, Верлена, Рільке, — читайте Короненко. Ті, хто шанує творчість Гіппіус, Ахматової, Цвєтаєвої — прочитайте і Короненко! Це велика розкіш — сугестивна поезія українською мовою.
	— Ніна Головченко, український літературний критик, педагог, журналіст. Кандидат педагогічних наук, доцент, член Національної спілки журналістів України.

	Світлана Короненко — авторка, що залюбки мандрує в поезії століттями та епохами, вільно почуваючись у різних жанрах і віршових формах. Не цурається поетеса і географічних прив’язок, хоча вони зринають у віршах зрідка: Стопчатів, Шпола, Львів, Берлін, Париж. І це засвідчує лише одне: для авторки більше важить “політ вигадки”, аніж імпульс, підкинутий реальністю. І цей політ частенько є нічним (згадаймо збірку “Нічний політ”, 2009), ніби трішки відьмацьким. Оте “відьмацтво” — це і чаклунство та чари (“срібне шаманство вірша”), і знання та відання, спрямоване на утвердження добра. Чи не звідси у Світлани Короненко виростає “Замовляння” (“Говори про любов! Говори про любов! Говори!”) і “Замовляння на білоруську мову”. Останнє із замовлянь дало назву найсвіжішій поетичній збірці С. Короненко.
	— Надія Гаврилюк, українська поетеса, літературознавець.

Посилання

• : Вірші Світлани Короненко, сайт "Дотик Словом"
• Світлана Короненко у соціальній мережі Facebook