Андрухович Софія Юріївна: відмінності між версіями
мНемає опису редагування |
доповнення |
||
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
== Цитати == |
== Цитати == |
||
{{Q|Цитата = «Амадока» поєднує в собі теми, що, здавалося б, роз'єднані безнадійно, у смисловому й часовому планах. Поєднує різні часи і різні території, навіть різні жанри. Можна сказати, що це три романи в одному<ref name="інтерв'ю_ZN">[https://zn.ua/ukr/ART/schasliviy-chas-sofiyi-andruhovich-abo-tri-romani-v-odnomu-325367_.html Щасливий час Софії Андрухович, або Три романи в одному]</ref>.}} |
|||
{{Q|Цитата = [[Література]] і [[кіно]] не можуть давати однакового ефекту. Досвід перегляду фільму буде іншим, ніж досвід читання роману. Щось виявиться неторкнутим, щось буде згладженим, щось — спрощеним<ref name="інтерв'ю_ZN"/>.}} |
|||
{{Q|Цитата = Мені дуже важливо зберігати внутрішню свободу писати про те, що мене по-справжньому захоплює і хвилює. Мені цікаво експериментувати, цікаво випробовувати себе<ref name="інтерв'ю_Читомо">[http://archive.chytomo.com/interview/sofiya-andruxovich-nazvu-knizhki-feliks-avstriya-meni-pidkazav-batko Софія Андрухович: Назву книжки «Фелікс Австрія» мені «підказав» батько]</ref>.}} |
{{Q|Цитата = Мені дуже важливо зберігати внутрішню свободу писати про те, що мене по-справжньому захоплює і хвилює. Мені цікаво експериментувати, цікаво випробовувати себе<ref name="інтерв'ю_Читомо">[http://archive.chytomo.com/interview/sofiya-andruxovich-nazvu-knizhki-feliks-avstriya-meni-pidkazav-batko Софія Андрухович: Назву книжки «Фелікс Австрія» мені «підказав» батько]</ref>.}} |
||
{{Q|Цитата = Ми зараз багато говоримо про інакшість. Про потребу порозуміння, про знаходження спільних точок дотику. Мені здається, що «Сьомга», власне, була маленьким тестом на це<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
{{Q|Цитата = Ми зараз багато говоримо про інакшість. Про потребу порозуміння, про знаходження спільних точок дотику. Мені здається, що «Сьомга», власне, була маленьким тестом на це<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
||
{{Q|Цитата = Надмірна відвертість вважається злочином. В уяві відразу виникає охоплений праведним гнівом натовп, який звинувачує надмірно відвертого злочинця. Десь так я себе і почувала після виходу «Сьомги». Дуже сильний досвід, який багато в чому мене сформував<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
{{Q|Цитата = Надмірна відвертість вважається злочином. В уяві відразу виникає охоплений праведним гнівом натовп, який звинувачує надмірно відвертого злочинця. Десь так я себе і почувала після виходу «Сьомги». Дуже сильний досвід, який багато в чому мене сформував<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
||
{{Q|Цитата = «Сьомга» закінчується ритуальним розчленуванням тіла. Тепер я так добре розумію, що йшлося про болісне вивчення себе. Я спробувала розгледіти аспекти, на які боялась дивитись – і примиритись із ними<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
{{Q|Цитата = «Сьомга» закінчується ритуальним розчленуванням тіла. Тепер я так добре розумію, що йшлося про болісне вивчення себе. Я спробувала розгледіти аспекти, на які боялась дивитись – і примиритись із ними<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
||
{{Q|Цитата = Озеро Амадока для мене - метафора цілих пластів нашої історії, нашої пам'яті. Безслідне й цілковите знищення єврейського світу Центральної Європи під час Другої світової війни. Масове винищення представників української культури в часи сталінського терору. Неусвідомлена вага тих чи інших подій або постатей для нашої культури, неуважність до зв'язків, які існують між процесами і нашими життями, між життями людей з різних частин України<ref name="інтерв'ю_ZN"/>.}} |
|||
{{Q|Цитата = Оформлення книжки для мене дуже важливе. Це особливий предмет, кращої матеріальної речі годі вигадати. Хтось сказав, що [[книга]] – предмет ідеальний, як колесо. І це чиста правда<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
{{Q|Цитата = Оформлення книжки для мене дуже важливе. Це особливий предмет, кращої матеріальної речі годі вигадати. Хтось сказав, що [[книга]] – предмет ідеальний, як колесо. І це чиста правда<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
||
{{Q|Цитата = Писання не має сенсу без зворотнього зв’язку, без обміну з читачами, з іншими письменниками, зі світом<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
{{Q|Цитата = Писання не має сенсу без зворотнього зв’язку, без обміну з читачами, з іншими письменниками, зі світом<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}} |
Версія за 16:18, 30 жовтня 2020
Софія Андрухович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Софі́я Ю́ріївна Андрухо́вич (нар. 17 листопада 1982, Івано-Франківськ, Українська РСР) — українська письменниця, перекладачка й публіцистка.
Цитати
«Амадока» поєднує в собі теми, що, здавалося б, роз'єднані безнадійно, у смисловому й часовому планах. Поєднує різні часи і різні території, навіть різні жанри. Можна сказати, що це три романи в одному[1]. |
Література і кіно не можуть давати однакового ефекту. Досвід перегляду фільму буде іншим, ніж досвід читання роману. Щось виявиться неторкнутим, щось буде згладженим, щось — спрощеним[1]. |
Мені дуже важливо зберігати внутрішню свободу писати про те, що мене по-справжньому захоплює і хвилює. Мені цікаво експериментувати, цікаво випробовувати себе[2]. |
Ми зараз багато говоримо про інакшість. Про потребу порозуміння, про знаходження спільних точок дотику. Мені здається, що «Сьомга», власне, була маленьким тестом на це[2]. |
Надмірна відвертість вважається злочином. В уяві відразу виникає охоплений праведним гнівом натовп, який звинувачує надмірно відвертого злочинця. Десь так я себе і почувала після виходу «Сьомги». Дуже сильний досвід, який багато в чому мене сформував[2]. |
«Сьомга» закінчується ритуальним розчленуванням тіла. Тепер я так добре розумію, що йшлося про болісне вивчення себе. Я спробувала розгледіти аспекти, на які боялась дивитись – і примиритись із ними[2]. |
Озеро Амадока для мене - метафора цілих пластів нашої історії, нашої пам'яті. Безслідне й цілковите знищення єврейського світу Центральної Європи під час Другої світової війни. Масове винищення представників української культури в часи сталінського терору. Неусвідомлена вага тих чи інших подій або постатей для нашої культури, неуважність до зв'язків, які існують між процесами і нашими життями, між життями людей з різних частин України[1]. |
Писання не має сенсу без зворотнього зв’язку, без обміну з читачами, з іншими письменниками, зі світом[2]. |
Так само, як ми по-своєму робимо це сьогодні, сотню років тому люди проживали власну мить. І я спробувала уявити, відтворити це проживання. Для цього з особливим зацікавленням досліджувала побут, одяг, їжу, звички, архітектуру, технічні новинки[2]. — Про роман «Фелікс Австрія» |
У нашому суспільстві існує заборона на деякі теми. Своєрідна заборона на відвертість. Людина, яка розповідає про себе відверто, ділиться болісним, викликає агресію – тому безпечніше мовчати. Але прийняття якраз полягає у тому, що кожен досвід цінний і заслуговує уваги та співчуття[2]. |
Якщо ти ставиш собі за мету написати історичний роман, ти не можеш покладатись тільки на художні прийоми, стилістику, добре володіння мовою тощо. Ти мусиш знати матеріал – хоч на практиці застосуєш лише його частину[2]. |
Примітки