Андрухович Софія Юріївна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{Особа | ім'я = Софія Андрухович | Зображення = Sofija Andruchowycz 2015.jpg | Ширина = 200px | Опис = | wikipedia...
 
мНемає опису редагування
Рядок 27: Рядок 27:


{{Поділитися}}
{{Поділитися}}
[[Категорія:Андрухович Софія Юріївна]]
[[Категорія:Автори-А]]
[[Категорія:Українські письменниці]]
[[Категорія:Українські письменниці]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]

Версія за 15:30, 30 жовтня 2020

Софія Андрухович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Софі́я Ю́ріївна Андрухо́вич (нар. 17 листопада 1982, Івано-Франківськ, Українська РСР) — українська письменниця, перекладачка й публіцистка.


Цитати

  •  

Мені дуже важливо зберігати внутрішню свободу писати про те, що мене по-справжньому захоплює і хвилює. Мені цікаво експериментувати, цікаво випробовувати себе[1].

  •  

Ми зараз багато говоримо про інакшість. Про потребу порозуміння, про знаходження спільних точок дотику. Мені здається, що «Сьомга», власне, була маленьким тестом на це[1].

  •  

Надмірна відвертість вважається злочином. В уяві відразу виникає охоплений праведним гнівом натовп, який звинувачує надмірно відвертого злочинця. Десь так я себе і почувала після виходу «Сьомги». Дуже сильний досвід, який багато в чому мене сформував[1].

  •  

«Сьомга» закінчується ритуальним розчленуванням тіла. Тепер я так добре розумію, що йшлося про болісне вивчення себе. Я спробувала розгледіти аспекти, на які боялась дивитись – і примиритись із ними[1].

  •  

Оформлення книжки для мене дуже важливе. Це особливий предмет, кращої матеріальної речі годі вигадати. Хтось сказав, що книга – предмет ідеальний, як колесо. І це чиста правда[1].

  •  

Писання не має сенсу без зворотнього зв’язку, без обміну з читачами, з іншими письменниками, зі світом[1].

  •  

Так само, як ми по-своєму робимо це сьогодні, сотню років тому люди проживали власну мить. І я спробувала уявити, відтворити це проживання. Для цього з особливим зацікавленням досліджувала побут, одяг, їжу, звички, архітектуру, технічні новинки[1]. — Про роман «Фелікс Австрія»

  •  

У нашому суспільстві існує заборона на деякі теми. Своєрідна заборона на відвертість. Людина, яка розповідає про себе відверто, ділиться болісним, викликає агресію – тому безпечніше мовчати. Але прийняття якраз полягає у тому, що кожен досвід цінний і заслуговує уваги та співчуття[1].

  •  

Якщо ти ставиш собі за мету написати історичний роман, ти не можеш покладатись тільки на художні прийоми, стилістику, добре володіння мовою тощо. Ти мусиш знати матеріал – хоч на практиці застосуєш лише його частину[1].

Примітки