Тарас Бульба (повість): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Piznajko (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Piznajko (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Мітка: Скасовано
Рядок 35: Рядок 35:
'''Рина Мазайло:''' Ой… Цс-с-с… Це комсомольці прийшли.
'''Рина Мазайло:''' Ой… Цс-с-с… Це комсомольці прийшли.
'''Тьотя Мотя:''' Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й [[Гоголь Микола Васильович|Гоголь]] ваш?..
'''Тьотя Мотя:''' Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й [[Гоголь Микола Васильович|Гоголь]] ваш?..
'''Дядько Тарас:''' Він не говорив, але він… боявся говорити. Він — наш.<ref>Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 130-131. — ISBN 5-308-00654-7</ref>
'''Дядько Тарас:''' Він не говорив, але він… боявся говорити. Він — [не] наш.<ref>Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 130-131. — ISBN 5-308-00654-7</ref>
| Коментар = [[Куліш Микола Гурович|Микола Куліш]] «[[Мина Мазайло]]» (третя дія, 4).}}
| Коментар = [[Куліш Микола Гурович|Микола Куліш]] «[[Мина Мазайло]]» (третя дія, 4).}}



Версія за 08:12, 10 жовтня 2020

Вікіпедія
Вікіпедія

«Тара́с Бу́льба» — повість російського письменника Миколи Гоголя з циклу повістей «Миргород». Місце дії — Україна першої половини 17 століття. Головний герой — козацький полковник Тарас Бульба. Перша редакція опублікована 1835 року. Друга, перероблена редакція, вийшла 1842 року.

Цитати

  •  

Є ще порох у порохівницях.

 

Есть еще порох в пороховницах.

  — розділ 9[1]
  •  

Я тебе породив, я тебе і вб'ю!

 

Я тебя породил, я тебя и убью!

  — розділ 9[2]

Цитати про повість

  •  

Тьотя Мотя: Всі козаки говорили по-руському. Донські, кубанські, запорозькі. Тарас Бульба, наприклад…
Дядько Тарас: Хто?
Тьотя Мотя: Тарас Бульба, Остап і Андрій — і я не знаю, як дозволив наш харківський Наркомос виступати їм і співать по-українському, та ще й де?.. У городській опері. Єто… Єто ж просто безобразіє!
Дядько Тарас: Тарас Бульба? Бульба Тарас? Остап? Андрій? Га?
Тьотя Мотя: Що?
Дядько Тарас: Говорили по-московському?
Тьотя Мотя: Що з вами?
Дядько Тарас: По-московському, га?
Тьотя Мотя: А ви думали по-вашому, по-хохлацькому?
Дядько Тарас: Тарас Бульба?.. Ніколи в світі! Тільки по-вкраїнському! Чуєте? виключно по-вкраїнському…
Тьотя Мотя: Єтого нє может бить!
Дядько Тарас: Га?
Тьотя Мотя: Єтого нє может бить!
Дядько Тарас: Доводи?
Тьотя Мотя: Доводи? Будь ласка,— доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.
Рина Мазайло: Ой… Цс-с-с… Це комсомольці прийшли.
Тьотя Мотя: Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й Гоголь ваш?..
Дядько Тарас: Він не говорив, але він… боявся говорити. Він — [не] наш.[3]Микола Куліш «Мина Мазайло» (третя дія, 4).

Примітки

  1. Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. — Москва, 1955. — С. 183
  2. Русско-немецкий словарь крылатых слов
  3. Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 130-131. — ISBN 5-308-00654-7