Смола Лідія Євстахіївна

Лідія Смола

Стаття у Вікіпедії

Смола Лідія Євстахіївна — професорка НТУУ «КПІ», докторка політичних наук, політична аналітикиня, сертифікований коуч.

Цитати

До речі, вплив через зображення може бути й позитивним. Наприклад, українські меми, такі як мем про «русский корабль» і пса Патрона, мали терапевтичну функцію: «знеболити» певну ситуацію, висміяти її і тим самим зменшити стрес. Ми не можемо боятися і сміятися одночасно.

Дослідження показують, що з 1940-х років і донині кількість візуальної інформації постійно зростає. Все частіше інформацію подають за допомогою графічних засобів: малюнків, таблиць, схем, діаграм, мемів. Невелике зображення може за інформативністю замінити великий текст і сприймається значно легше. Іншим важливим фактором є зручність поширення візуального контенту через різні сервіси соціальних мереж. Деякі, як Instagram, взагалі налаштовані на картинки і відео. Для молоді це головний спосіб отримання інформації.

Експерти – це люди, які мають знання, обмежені певною сферою. Їхній статус має підтверджуватися дипломом, досвідом роботи, публікаціями або професійними досягненнями.

Емоційні заголовки розраховані на швидку реакцію, щоб людина відкрила сторінку або поширила допис, не прочитавши до кінця. Я би порівняла клікбейтні заголовки з отруйними грибами. Їхня привабливість і яскравість – сигнал про можливу небезпеку.

Заголовки – як цеглинки, які дозволяють формувати уявлення про світ. У кожної людини є своя модель світу, яка включає уявлення про своїх і чужих, добро і зло, а також усталені моделі поведінки. Заголовки зазвичай не змінюють цю модель, адже ми схильні уникати змін у своїх знаннях і насамперед шукаємо інформацію, яка їх підтверджує. Проте заголовки можуть додавати нові аспекти до вже існуючої моделі.

Клікбейтні заголовки стають «фастфудом» для мозку, який швидко привертає увагу, але не дає повної картини ситуації. Зростає кількість візуальної інформації, яка також може маніпулювати емоціями. Зображення, меми, інфографіка – все це може впливати на наше сприйняття світу і формувати певні упередження.

Люди пізнають світ передусім через емоції та чуттєве сприйняття, і лише потім накладають на це раціональні пояснення. Коли впадаємо в емоційну «яму», раціональне сприйняття блокується. Коли інформаційний простір насичений заголовками на зразок «Усе пропало», «Росія воюватиме ще 10 років», «Трамп сказав, що не фінансуватиме війну», то у людини формується картина, що ми вже програли. І навпаки, коли «проскакати» по заголовках російських медіа, то можна повірити, що російська армія – друга в світі, а населення – високодуховне.

Людина – фатально пластична істота. Її поведінку визначає не реальність, а уявлення про неї. А заголовки «допомагають» їй створювати уявлення про реальність. Є різні рівні впливу. Коли людина погоджується з емоцією заголовку, вона запам’ятає цю інформацію значно швидше і надовше. Все, що супроводжується емоцією, ми запам’ятовуємо краще. Дослідження Герберта Спенсера говорить, що асоціації з минулого впливають на прийняття рішень сьогодні.

Ми живемо в час інформаційного перенавантаження, коли люди споживають величезну кількість інформації, часто не маючи часу на її аналіз. Оксфордський словник назвав словом 2024 року brain rot – загнивання мозку. Це можна порівняти з інформаційним переїданням: є важлива і потрібна інформація, а є розважальна, яка не допомагає приймати рішення чи професійно розвиватися. Бездумне її споживання призводить до свого роду «інформаційного ожиріння».

На жаль, у нас не розвинена культура споживання інформації. Якщо в країнах Скандинавії, Балтії дітей з дитсадка навчають культурі взаємодії з інформацією, то ми тут робимо перші кроки, хоча у школах уже є курси з медіаосвіти та медіаграмотності.

Найефективніше використовують заголовки пропагандисти. Пропаганда спрямовує фокус уваги на те, що їй вигідно, і уникає невигідних тем. Скажімо, російські медіа фокусуються на наступальних діях росіян, але не говорять про те, що ЗСУ з серпня стоять у Курській області, про величезну кількість російських втрат. Їхні тексти завжди короткі, формату заголовків або листівок. Їм треба, щоб людина запам’ятала цю коротку фразу і несла її далі.

Не вірте словам на кшталт «сенсація», «назавжди», «масово», «всі», «ніколи» тощо. Вони часто використовуються для привернення уваги, але не завжди відповідають дійсності. Заголовки, які обіцяють сенсацію, зазвичай не містять нічого нового або цікавого.

Сьогодні і пропаганду, і інформаційні війни ведуть хвилями – споживача закидають інформацією, в якій він тоне. Про це перевантаження попереджав ще Елвін Тоффлер у минулому столітті, писали багато філософів. Максим Саваневський, CEO комунікаційного агентства PlusOne, свого часу назвав Україну «країною заголовків», для якої соцмережі стали основним джерелом інформації. Цей тренд лише посилюється. Але я не говорила б лише про українців. Це світова тенденція.

Якщо картинка здається неприродною, пошукайте цю інформацію в авторитетних медіа. Вона може бути вирізана з контексту, змінена або повністю підроблена. Зараз можливість маніпуляцій зросла, бо використовуються програми штучного інтелекту.