Смак свободи (фільм)
«Смак свободи» — український комедійний фільм режисера Олександра Березаня, що вийшов на екрани 7 березня 2024 року[1][2].
Цитати про фільм
[ред.]З інтерв'ю з виконавицею ролі Ольги Франко, Ірмою Вітовською
[ред.]Кухня — це один з елементів того нашого, чим ми можемо пишатися сьогодні. Це наш досвід, наша традиція. Особисто у мене не було стереотипів щодо кухні. |
Окрім того, що ця стрічка десь певною мірою світла, лірична, про мрію та казку, сімейна, для мене вона ще й надзвичайно, в такому тонкому змісті, патріотична. Не в тому сенсі, в якому це слово часом експлуатують, а справді про нашу гордість, нашу памʼять, наше минуле й сьогодення, про те, що ми повинні любити і поважати себе[2]. |
Ольга є певним символом в цій картині. Як фея, вона впливає на головну героїню Варвару. Уся історія розвивається так, що ми позбавляємося певної меншовартості — і тут Ольга виступає певним детонатором для головної героїні[2]. |
Фільм для мене — дуже важлива історія. Ми завжди кажемо, що нам потрібно різне жанрове кіно. Ось стрічка якраз для позитивних, навіть надпозитивних емоцій. Тому чого він може навчити? По-перше, вірити у свою мрію і наполегливо бути вірним своїм цінностям та мріям. А також любити свою країну і всі елементи, пов’язані з традиціями народу[2]. |
Щоб розкрити постать Ольги Франко, потрібно знімати окрему картину про її життя. Є фільм «Інший Франко», де ми бачимо теж присутність Ольги. Кінострічка більше концентрується на Петрові Франку, на її чоловікові. Але Ольга так само потребує окремої своєї сторінки, своєї долі. Тому у фільмі «Смак свободи» в мене нема якоїсь підготовки на основі всього, що пов`язане з цією героїнею, немає такого глибокого занурення, тому що в цій стрічці це ніяк не проявляється[2]. |
Я вважаю, що це хороша родинна картина для широкого загалу. З нею можна чудово провести час у маленьких та великих компаніях. Ця картина не має обмежень для вікової категорії. І вона просто красива. Нам сьогодні потрібна стрічка з таким теплим, добрим відчуттям[2]. |
Я не збиралася втілювати Ольгу Франко — це не байопік. Для цього має бути окрема картина про життя реальної людини. Тут Ольга Франко є певним символом для героїні. Це сучасна картина, тому ми не брали для Ольги якусь історичну пунктирну історію, крім маленьких проявів. В основному героїня виступає певною феєю, магічним символом[2]. |
Примітки
[ред.]
