Слободян Петро Петрович

Слободян Петро Петрович

Стаття у Вікіпедії

Петро́ Петро́вич Слободя́н (2 липня 1953, с. Шепарівці, нині Коломийський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР — 15 грудня 2020, Україна) — український футбольний тренер та педагог, колишній український радянський футболіст, нападник. Майстер спорту міжнародного класу (1976).
Учасник першого матчу за Суперкубок Європи 1975 року. Автор переможного гола у ворота мюнхенської «Баварії», який вивів київське «Динамо» в півфінал Кубка європейських чемпіонів 1976—1977.

Завідувач кафедри фізичного виховання Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Цитати

«Коли Лобановський очолив «Дніпро», я виступав за тернопільський «Авангард». Багато забивав та отримав запрошення переїхати до Дніпропетровська. За футбольними мірками це було гарне підвищення, і я без роздумів погодився. 1974 року вже Лобановський пішов на підвищення – до «Динамо», а я продовжував грати за «Дніпро». Як згодом виявилось, за мною продовжував спостерігати динамівський тренер Петрашенко. Наприкінці року у складі молодіжної збірної СРСР поїхав у турне Південно-Східною Азією. Грали в Сінгапурі, Індонезії, а з 25 забитих м'ячів збірної на моєму рахунку було, якщо не помиляюся, 16. Після цього збірна повернулася до Москви, де мене зустрів Лобановський і сказав: «Петю, переходь до нас»». — про те, за яких обставин потрапив до «Динамо» в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Петро СЛОБОДЯН: «Запам'ятав на все життя гру проти «Баварії» в парі з Блохіним» (6 липня 2013 року)

«У «Динамо», як не дивно, фізичні навантаження були меншими. Тому, пройшовши школу «Дніпра», динамівські тренування мене анітрохи не здивували. Напевно, у Дніпропетровську Лобановський відпрацьовував свою модель футболу, багато експериментував як у теоретичній роботі, так і у практичній. А потім найкорисніше переніс у «Динамо». У цьому і полягає талант тренера - бути в постійному пошуку, відкидаючи теорії, що не виправдали себе, і постійно прогресуючи. З роками Лобановський став м'якшим по відношенню до гравців, але не менш вимогливим. Він був лідером і зумів у 33 роки заслужити авторитет у професійному колективі. А лише через кілька сезонів створив найкращу команду в Європі». — про те, наскільки відрізнялися методи роботи Валерія Лобановського у «Дніпрі», де він починав, та у «Динамо» в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Петро СЛОБОДЯН: «Запам'ятав на все життя гру проти «Баварії» в парі з Блохіним» (6 липня 2013 року)

«Це поєдинок за Суперкубом УЄФА у Мюнхені, де грав у нападі у парі з Блохіним. Згадую єврокубковий поєдинок 1976 року із «Партизаном», у якому я забив гол та заробив пенальті. Чимало яскравих матчів провів за молодіжну збірну Спілки. Прийшовши до «Динамо», півроку заліковував стару травму. А у своєму першому матчі забив два м'ячі у ворота «Зеніту»». — про те який із ста проведених за «Динамо» матчів запам'ятався найбільше в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Петро СЛОБОДЯН: «Запам'ятав на все життя гру проти «Баварії» в парі з Блохіним» (6 липня 2013 року)

«Так, це був 1977 рік. Я тоді грав мало, але був у гарній формі. Лобановський це чудово бачив і сказав перед грою: «Петро, готуйся вийти на заміну». До слова, цю тактику я взяв і собі на озброєння, іноді застосовуючи тренером. В іншому ми з Валерієм Васильовичем антиподи. Він жорсткий та дуже вимогливий, а я за характером ліберал. Так ось, вийшовши у грі з «Баварією», на 86-й хвилині Буряк подав кутовий, а я у стовпотворінні біля воріт випередив захисника і переправив м'яч у ворота. Головним козирем команди був колективізм. Лобановський зібрав особистостей та зумів підкорити амбіції кожного своїм, тобто командним інтересам. Подивіться, більшість гравців «Динамо» 70-х і зараз на очах. Деякі займаються тренерською діяльністю, інші працюють функціонерами. З багатьма підтримую стосунки, наприклад, з Мунтяном. З Володею ми жили в одній кімнаті та чудово розуміли один одного на футбольному полі». — про гол «Баварії», який вивів «Динамо» у півфінал Кубка Чемпіонів в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Петро СЛОБОДЯН: «Запам'ятав на все життя гру проти «Баварії» в парі з Блохіним» (6 липня 2013 року)

«Наприкінці 1977 року з команди пішов Онищенко і багато хто бачив у нападі пару Блохін – Слободян. Я був готовий до такої ролі, що підтверджував, нехай і не регулярними, але частими іграми за перший склад. Але мої надії так і не справдилися. Виною тому травма, через яку пропустив вісім місяців. Три з них лежали в апараті Єлізарова. Наступного року начебто відновився та дуже старався на тренуваннях. Лобановський підтримував моє прагнення вийти на колишній рівень. Але хвора нога на повну силу грати не дозволяла. Грати на рівні, який потрібне «Динамо». Зрозумівши, що у Києві більше користі не принесу, перейшов до «Локомотиву». Здебільшого через близькість до клініки доктора Миронова, де проводив чималу частину часу. Після цього були варіанти продовження кар'єри, у тому числі клубів вищої ліги, але це було не «Динамо». Можна було грати ще не один рік, заробляти гроші, але рівень цих команд після зведеної Лобановською планки мені був не цікавий. Тож вирішив закінчити кар'єру. Мені тоді виповнилось 27». — про те, що завадило закріпитись у складі "Динамо", стати лідером в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Петро СЛОБОДЯН: «Запам'ятав на все життя гру проти «Баварії» в парі з Блохіним» (6 липня 2013 року)

«Турне до Південної Америки було організовано після монреальської Олімпіади [1976 року] і провідні гравці в ньому не брали участі. Від «Динамо», яке складало кістяк команди, поїхали я і Сашко Бережний. Проти аргентинців, майбутніх чемпіонів світу зіграли внічию 0:0. Не менш іменитим бразильцям на «Маракані» поступилися 2:0. У них голи забили знамениті Фалькао та Зіко. Набагато більше спогадів збереглося із матчів за молодіжну збірну СРСР. Більшість хлопців, які виступали у ній, зробили собі ім'я і у дорослому футболі». — про те, що в складі збірної СРСР провів дві гри в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Петро СЛОБОДЯН: «Запам'ятав на все життя гру проти «Баварії» в парі з Блохіним» (6 липня 2013 року)

«Пішов працювати викладачем на кафедрі фізичного виховання Національного Університету імені Шевченка. Спочатку з погодинною оплатою, а потім дослужився до завкафедри. Паралельно виступав за команду ветеранів "Динамо", потім очолив її. Об'їздив практично всю Україну, побували, мабуть, у кожному райцентрі. З роботи в університеті пішов у 1998 році. Став головним тренером "Оболоні", вивів команду до вищої ліги. Зараз приділяю увагу близьким та поправляю здоров'я. Збираюсь повернутися на тренерську роботу. Цікаво працювати із серйозною командою, яка має майбутнє». — про те, як склалась доля після закінчення кар'єри футболіста в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Петро СЛОБОДЯН: «Запам'ятав на все життя гру проти «Баварії» в парі з Блохіним» (6 липня 2013 року)