Скаченко Сергій Вікторович

Скаченко Сергій Вікторович

Стаття у Вікіпедії

Сергі́й Ві́кторович Скаче́нко (18 листопада 1972, Павлодар, Казахська РСР, СРСР) — радянський та український футболіст, нападник, відомий виступами за низку українських та іноземних футбольних клубів, а також за збірну України. Нині — футбольний тренер.

Цитати

«Навіщо шуміти, якщо травми заїли? Поїздив Європою, а потім думаю: час повертатися додому. Підписав попередній контракт із запорізьким «Металургом». У першому ж контрольному матчі "трійку" поклав ще до перерви. Люди задоволені, кажуть: «Все, молодцю, ось тепер можна й поміняти», але головний тренер Михайло Фоменко заперечив: «Нічого, давайте його на другий тайм залишимо, хай побігає». Побігати я побігав, але до кінця не дограв - підвело коліно. Коли вилікувався, тільки й залишалося, що в Азербайджан податися, але там я порвав передній м'яз. Відновлювався довго, нарешті приступив до тренувань, знайшов команду в Москві, вдарили по руках з керівниками, а тут мене друзі попросили з ними «попиляти». Піддався на провокацію, і за три дні до передбачуваного дебюту почув під час бігу дивний хрускіт. Це нагадав про себе ахілл. Три місяці ходив на милицях, а все лікування зайняло майже рік. Подивився у паспорт, порахував дещо – і подумав: куди мені у 34 роки у футбол грати, якщо з моєї історії хвороби можна медичну енциклопедію складати?» — про те, що великий футбол покинув непомітно в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Це була ініціатива президента «Динамо» Григорія Суркіса. Кияни тоді, якщо пам'ятаєте, були дискваліфіковані і це дало керівництву сигнал для глобального розпродажу гравців. Першим виявився Скаченко, потім потягнулися Калитвинцев, Ребров, Максимов, Лужний, Шевченко... При цьому я мав продовжити кар'єру в «Вест Хемі»». — про те, як у середині 1990-х рр. опинився у Південній Кореї в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«У Лондоні пройшов медобстеження, провів тиждень із невеликим. Зацікавленість у придбанні Скаченка у тренерів була одностайна, і я так розслабився, що, вирушаючи залагоджувати останні питання до Києва, залишив у британській столиці дещо з особистих речей – наприклад, бутси. Хто міг подумати, що до Лондона я більше не повернуся? ...У «Динамо» зрозуміли, що справа на мазі і збільшила суму трансферу рівно вдвічі, а британці виявили принциповість. Тут на горизонті з'явилися представники LG. Корейці шукали високого форварда таранного типу і моя кандидатура підійшла їм ідеально». — про те, чому не перейшов до "Вест Хем" в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«У складах LG та «Дрегонз» встиг виграти чемпіонат і Кубок, двічі з двадцятьма м'ячами за сезон був найкращим бомбардувальником. Та й фінансові умови, чого вже приховувати, були на порядок вищими, ніж в Україні». — про як грав у Кореї в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Менше, ніж могло бути. Російських на той час у Кореї виступало багато – Шмаров, Кузнєцов, Саричев. Шишкін…» — про легку адаптацію в Кореї в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Неправильно укладений договір про оренду, згідно з яким усі права на мене, на думку корейців, переходили до LG, що, звісно, ​​не сподобалося київському клубу». — про тривалий позов між «Динамо» і LG, рішення щодо якого приймалося у спеціальному комітеті ФІФА в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Уявлення про низький зріст корейців – не більше ніж стереотип. Насправді, там чимало високих хлопців, причому серед захисників вони переважають. Ну а про витривалість місцевих футболістів можна складати легенди. Фізично корейці готові просто фантастично, можуть носитися весь день від заходу сонця до світанку і, висловлюючись фігурально, навіть не спітніти. Пам'ятається, одного разу бігли якийсь інтенсивний крос: я тримався в середині загальної групи поряд із двома бразильцями. Раптом дивлюсь – одного вже немає. Виявляється, бідолаха впав у кущі, і лікарям довелося його відкачувати. Втікали о третій годині дня, температура – ​​сорок градусів за Цельсієм». — про зріст корейських футболістів у інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Була справа. Якщо наставнику щось не подобалося на тренуванні чи роздягальні після гри, він міг побудувати своїх підопічних у гурток і виписати одному з них ляпас. Більше того, за ним те саме робили його помічник і капітан команди! Гравці бідні тільки жмурилися, а потім ходили тижнями з фінгалами». — про рукоприкладство у корейських клубах в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Ні, чіпати іноземців тренери не могли. Віталій Парахневич, який непогано виступав у Кореї, правда, був якийсь інцидент. Але людина все зробила грамотно: пішла з тренування і звернулася до агентів, бо грубе поводження з легіонерами могло розцінюватися як серйозне порушення контрактних зобов'язань. Втім, в іншому мені корейці подобалися: люди вони доброзичливі та послужливі». — про ставлення до корейців у інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«...Результативна гра в Азії та виступ на правах оренди в московському «Торпедо» за Валентина Іванова дозволили звернути на мене увагу тренерам головної команди країни та не останнім у Європі клубам. Йожеф Сабо запросив мене до національної збірної через чотири роки після того, як я востаннє одягнув синьо-жовту майку ще за Олега Базилевича». — про повернення з Кореї та запрошення до збірної України в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Сам я родом із Казахстану, але після розпаду Радянського Союзу отримав можливість обирати країну, кольори якої хотів би захищати на міжнародній арені. Казахстанці мене, відверто кажучи, проґавили, і альтернатива залишалася одна – Україна, де я й розпочинав свою професійну кар'єру». — про історію із закінченням терміну дії паспорта та тимчасовою відсутністю громадянства в країнах СНД в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«На мене звернув увагу тренер «Глазго Рейнджерс» Дік Адвокат. Він приїхав до Росії і його спеціально повезли чартером до Тюмені, де «Торпедо» проводило календарний матч першості Росії. Наставника шотландців моя гра задовольнила, але втрутилися юридичні формальності. ...Мені б не видали робочої візи – не набиралося 75 відсотків матчів за збірну протягом двох останніх років. Особливо не впадав у відчай, тому що активну зацікавленість у мені раптово виявив «Андерлехт», потім на авансцену вийшов «Метц». У розташуванні цього клубу я провів десять днів і начебто всім сподобався. Але потім мене викликали на матч Франція – Україна, в якому ми здобули нульову нічию з чемпіонами світу, хоча Андрій Шевченко на останніх хвилинах цілком міг здобути для нас і перемогу. Після цієї гри до гонки несподівано включився «Сент-Етьєн». Але я собі вже вирішив, що від добра добра не шукають, і благополучно переїхав до Метца». — про ажіотаж з переходом у 1998 році в інший клуб в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Так, я забив самому Бартезу. Ми грали з «Монако» на виїзді та програвали 0:2, коли тренери вирішили дати мені шанс, випустивши на заміну. Вийшло як ніколи вдало: я відзначився гольовою передачею та точним ударом – пробив головою рикошетом від землі, і м'яч влетів у саму «дев'ятку»». — про вдалий стар кар'єри у Метці в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Натомість по праву можу вважати себе двоногим футболістом. Лівою б'ю по м'ячу не слабше за праву – далася взнаки завзятість, з якою я тренував цей елемент у дитинстві». — про особливості, як футболіста в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Три місяці виступав за «Арау», півроку – за «Ксамакс». У складі останнього провів захоплюючий перехідний турнір за виживання, у дев'яти матчах якого забив вісім м'ячів. На банкеті, присвяченому збереженню клубом путівки в елітному дивізіоні, президент особливо відзначив мій внесок у результати команди та презентував запечатану коробочку. Відкриваючи її, розраховував на преміальні, але побачив… коробку цукерок». — про виступи у Швейцарії в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Хіросіма – просто чудове місто. Виглядає так, ніби й не було тієї самої знаменитої бомбардування ніколи. Архітектурні споруди відновлені і перебудовані, як історична пам'ятка залишився один-єдиний будинок, який постраждав при ядерній атаці. Але маю сказати, що на тлі ультрасучасних хмарочосів ці руїни виглядають дуже вражаюче. Дуже приємне враження залишають люди: японці – відповідальний та пунктуальний народ, ніколи не підведуть. Ну і, звісно, ​​сподобалася місцева кухня. Була там одна страва, яку ми з партнером по команді Олегом Пашиніним замовляв за першої ж нагоди – рис з м'ясом та овочами, який подавався у спеціальних горщиках. А от чого там не можна було знайти і вдень з вогнем, то це буряки, про що ми з дружиною Оленою шкодували особливо». — про виступи у японському клубі «Санфречче Хіросіма в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Ми ж слов'яни, нам борщу хочеться! Зі сметаною. А сметану довелося робити з йогуртів, бо інших молочних продуктів у Японії не було». — про особливості японської кухні в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Їжа там, до речі, дуже гостра – те, що потрібне. Особливо сподобалися «бульгоги» – м'ясо, смажене на сковорідці та обсмажене з рисом, а також «кімчі» – чудова капуста, про яку я згадую досі». — про особливості корейської кухні в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Не знаю. Я про це дізнався набагато пізніше із преси. Як і про те, що Сабо поставив мене під Ігоря Добровольського, з тим розрахунком, що я пресингуватиму переведеного Бишовцем на позицію ліберо росіянина всі 90 хвилин». — про один із найпам'ятніших матчів – київський поєдинок зі збірною Росії, коли консультант головної команди країни Валерій Лобановський до останнього відмовляв Йожефа Сабо включати до основного складу Скаченка в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Так, Йожеф Йожефович мені довіряв. Але після його виходу зі збірної я за цю команду більше не виступав. Лобановський, який змінив Сабо, мене не викликав». — про гру за національну збірну України за тренерства Йожефа Сабо в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Так, приходили, перевіряли, в якому ти стані, холодильник відкривали – чи нема чого «погарячого»». — про те, що у «Динамо» 1990-х років так ретельно стежили за режимом своїх гравців, що могли нагрянути з несподіваним візитом додому і навіть у нічний час в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«У Кореї ганяли дужче. Пам'ятаю, в одному із тамтешніх клубів робили унікальну вправу. Вся команда біжить наввипередки навколо футбольних воріт, а троє останніх мають пробігти один штрафний круг. У жодній країні нічого подібного не бачив». — про великі навантаження на футболістів у клубах Кореї в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Звичайно, але азартними іграми я не захоплювався. Сідав на лавочку біля казино і дихав повітрям. А ось де дійсно доводилося грати, так це в Москві - під час перебування гравцем «Торпедо». Але я завжди знав міру. Більше двохсот доларів ніколи не програвав. Коли вилітала остання фішка, вставав і йшов. Якось виграв п'ятсот доларів. Зупинився, взяв гроші та пішов додому». — про перебування у Монте-Карло в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Звичайно. Перша машина з'явилася 1994-го, коли президент шепетівського «Темпу» Джумбер Нішніанідзе подарував команді шість новеньких «дев'яток», одна з яких дісталася мені. Згодом, до речі, я продав її батькові Андрія Шевченка. Цікаво, чи ще користується? Другим автомобілем став 190-й Mercedes, у Франції пересів на джип, а по Москві нині пересуваюсь на позашляховику Toyota Highlander». — про те, що вважає себе автолюбителем в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«У воротах – Володя Савченко, ми з ним разом у Кореї грали. У центрі захисту Леженцев та Сапуга. Справа – Олег Лужний, ліворуч – його тезка Пашинін. Опорний півзахисник - Фредерік Мейр'є з "Метца". На флангах – кореєць Се Чжун Вон із LG, він до національної збірної зростав, і торпедівець Андрій Гашкін. «Під нападниками» – Сергій Ребров. Форварди – Чо Йон Су із LG та Андрій Шевченко. Тренер – Валентин Іванов. Чудова людина та добрий фахівець». — про символічну збірну свої партнерів у інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)

«Так, займалися в одному манежі у Павлодарі. Вона – бігом, а я – стрибками у висоту. У 12 років взяв 1,80 за свого зросу 1,56. Замаячили якісь перспективи, але через якийсь час брат попросив пограти за їхню команду у футбол. "Давай, - каже, - у нас гравців не вистачає". Я й пішов. З того часу у висоту стрибав тільки за м'ячем». — про те, що із дружиною познайомились у Казахстані в манежі в інтерв’ю сайту pressing.net.ua Откровенно со Скаченко (3 жовтня 2008 року)