Серебряніков Віктор Петрович

Серебряніков Віктор Петрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Петрович Серебряніков (29 березня 1940, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР — 12 листопада 2014, Київ, Україна) — український радянський футболіст, півзахисник. Майстер спорту (1960), майстер спорту міжнародного класу (1966), заслужений майстер спорту СРСР (1967). У складі київського «Динамо» 5 разів ставав чемпіоном СРСР, двічі вигравав Кубок СРСР. Учасник чемпіонатів світу 1962 (на поле не виходив), 1966 і 1970 років у складі збірної СРСР з футболу. В єврокубках провів 14 матчів, забив 4 голи.

Прізвисько серед колег і вболівальників: «Серебро».

Цитати

«Вони аматори, бігають для себе. Але на стадіон дивитися матчі нинішнього «Динамо» майже не ходять. Внук закінчив магістрат університету за фахом юрист-міжнародник із відзнакою. Тепер працює, він обрав для себе інший, не спортивний напрям». — про те, що син і онук займаються футболом в інтерв’ю прес-службі ФК «Динамо» (Київ) Віктор Серебряников: «У нас у пам'яті все записане, немов на кіноплівку» (29 березня 2010 року)

«В основному, коли зустрічаємося з ким-небудь із наших гідних ветеранів, з якими довелося багато пограти. Були в нас і хороші часи, і погані. У нас у пам’яті все записано, немов на кіноплівку. У кожного спортсмена і, зокрема, футболіста, цікава доля. Мені також є що пригадати. Все ж таки вдалося зіграти на трьох чемпіонатах світу, а це чимале досягнення. Поїздив світом, багато чого побачив, міг порівняти, як живуть інші люди, і як ми. Прослідкувати, як розвивався футбол. Багато було ігор, що запам’ятовувалися». — про те чи часто згадує футбольну кар’єру в інтерв’ю прес-службі ФК «Динамо» (Київ) Віктор Серебряников: «У нас у пам'яті все записане, немов на кіноплівку» (29 березня 2010 року)

«Зараз уже рідше, багато кого, на жаль, немає в живих. Найчастіше бачимося з Андрієм Бібою і Віталієм Хмельницьким». — про те чи часто вдається зустрічатися з колишніми партнерами по «Динамо» в інтерв’ю прес-службі ФК «Динамо» (Київ) Віктор Серебряников: «У нас у пам'яті все записане, немов на кіноплівку» (29 березня 2010 року)

«Так, і дуже уважно. Він завжди рухався вперед. Зараз найкращі клуби грають у сучасний, тотальний футбол, коли вся команда й обороняється, й атакує. Я би навіть сказав, це мобільний футбол, технічно грамотний, із використанням високих швидкостей. Яскравих виконавців у європейських клубах також з’являється дуже багато». — про те, що стежить за сучасним футболом в інтерв’ю прес-службі ФК «Динамо» (Київ) Віктор Серебряников: «У нас у пам'яті все записане, немов на кіноплівку» (29 березня 2010 року)

«Ну, яка ж це дуга? Один журналіст так назвав, із тих пір і пішло. Насправді це підкручений удар через стінку. Разом із покійним Валерієм Лобановським ми тренувалися на щитах. Він кутові відпрацьовував, а я удари зі штрафних. Пам’ятаю, на старій базі на Нивках поставимо щит замість стінки і працюємо. Але в мене потім «полетіло» коліно, адже це був специфічний удар, який припускав захльост. Загалом, на певний час я перестав бити. Але коли підлікувався, а в команді виникли труднощі, знову почав виконувати цей удар». — про те чи складний за виконанням штрафний удар внутрішньою стороною стопи (так звана «дуга Серебряникова»), під час якого м’яч закручувався відразу в двох площинах в інтерв’ю прес-службі ФК «Динамо» (Київ) Віктор Серебряников: «У нас у пам'яті все записане, немов на кіноплівку» (29 березня 2010 року)

«Так, достатньо часто. Візьміть будь-який елітний європейський чи південноамериканський клуб. Якщо раніше такий удар був дивним, то тепер невід’ємна частина майстерності футболіста, хрестоматійний прийом». — про те, що зараз футболісти використовують такий удар в інтерв’ю прес-службі ФК «Динамо» (Київ) Віктор Серебряников: «У нас у пам'яті все записане, немов на кіноплівку» (29 березня 2010 року)

«Для нас, футболістів, перемога – це теж свято. А перемог, слава богу, вистачало. Для мене головне, щоб мене пам’ятали. Усім, хто привітає, скажу «спасибі». Нехай буде так, як я заслужив». — про оцінку свого життя в інтерв’ю прес-службі ФК «Динамо» (Київ) Віктор Серебряников: «У нас у пам'яті все записане, немов на кіноплівку» (29 березня 2010 року)