Семенов В'ячеслав Михайлович

Семенов В'ячеслав Михайлович

Стаття у Вікіпедії

В'ячеслав Михайлович Семенов (18 серпня 1947, Київ, Українська РСР, СРСР — 12 серпня 2022, Київ, Україна) — український радянський футболіст, нападник, півзахисник. Майстер спорту (1970). Чемпіон СРСР: 1967, 1968, 1972 років. Бронзовий призер літніх Олімпійських ігор 1972 року в Мюнхені.

Цитати

«Відмінності дуже відчутні. У дітей тепер нема того фанатизму, який був, наприклад, у нас. Я не кажу, що хтось гірший чи кращий. Просто ми були фанатами футболу. Було присутнє самолюбство, ми не любили програвати навіть у дворі. Зараз телефони і комп’ютери занадто багато часу забирають. Не лише часу, а й уваги. Немає тієї зосередженості. От їдемо на гру, а дитина в телефон дивиться. Увага не та, налаштування відсутнє, реакція гальмується. Футбол потребує швидкості думки». — про зміну цінностей підростаючого покоління у футболі в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)

«Скажу відверто – воно було у мене бідним. В сім’ї четверо дітей. Батько помер рано, мені було лише 8 років. Старшій сестрі тільки 10, а ще двоє малюків. Мама залишилася одна, не віддала нікого в дитячий будинок, тягнула все сама. В той момент розумів, що дуже хочу допомогти рідним. Я пройшов відбір у динамівську школу, згодом здійснив свою здавалося недосяжну мрію – потрапив у дублюючий склад "Динамо"». — про своє складне дитинство в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)

«Вперше Маслов взяв мене у заміну за рік до того, у 1966-му, коли "Динамо" грало в Алма-Аті. Маслов був доброю людиною, але по голові не гладив. Пригадую, як вийшов до бровки поля і бачу, що там зовсім інші швидкості, миттєве мислення. За "Динамо" грали одні легенди: Рудаков, Турянчик, Пузач, Медвідь… Вони нормально мене прийняли. Я не відчував опіки, але і жодного негативу не було. Команда тричі поспіль стала чемпіоном і повинна була вчетверте вигравати золото». — про те, як у 20-річному віці дебютуєте у Вищій лізі в матчі з мінським "Динамо" в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)

«Можливо, трибуни так і кричали, але я не циган. Мій батько – турок, а мама – росіянка. Вони познайомилися після звільнення Києва. Чоловік мами загинув, мій батько сам… Вони одружилися і народили чотирьох дітей. Семенова – це прізвище матері. А батька було звати Касім Магомед Халіл. Вдома мама називала батька Михайлом, а на роботі його кликали Михайло-Касім». — про те як у Луганську називали "циганом" в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)

«Особисто я відчував сум. Здалося, що на цьому все завершилося. Все, мрію реалізовано, досягнення встановлено… Можливо, це здається дивним, але в душі справді таке творилося. Пригадую 1965-й, коли з "Динамо" я став чемпіоном СРСР серед юніорів. Мені тоді теж стало сумно. Йдеш до певної цілі стільки часу і раптом все, кінець. Та й сумно було, що розлучаєшся з хлопцями, з якими став чемпіоном. Далі у кожного свій шлях». — про відчуття коли виграли чемпіонат СРСР у 1972 році в складі "Зорі" в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)

«Ми приїхали до Києва і отримали нагороду з рук Володимира Семичастного, першого заступника Голови Ради Міністрів УРСР. Кожному вручили по золотому годиннику "Ракета". В Москві отримали за чемпіонство по тисячі рублів. Оскільки у мене не було дітей, то з вирахуванням податків на руки отримав 700 рублів». — про відзнаки за чемпіонство в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)

«Склалося враження – якщо у бразильців забрати футбол, то вони загинуть, як нація. Таких людей більше ніде нема, це унікальне явище. Для них футбол – це життя. Наприклад, триває матч, вболівальник сидить на трибунах. Але йому мало просто переглядати футбол. Він купує приймач, притискає його до вуха і слухає емоційного коментатора. Або, наприклад, перед стадіоном продають надувні кульки. Всі масово купують їх і перетворюються на дітей – сміються, бавляться ними. А це дорослі чоловіки і жінки!» — про те чим найбільше вразила Бразилія в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)

«Команду тренував Олександр Севідов, якого восени замінив Лобановський. Валерій Васильович давав шалені навантаження, а у 1974-му я отримав серйозну травму. Мене оперували в Москві, там занесли інфекцію. Почалася нориця, свищ, з’явився отвір в тканинах на нозі. Коли почали знімати шви, стався витік гною. Антибіотики не діяли. Потім у цьому ж місці почали знову різати, зчищали все до кістки. Навіть страшно розповідати… Займався самотужки, ходив у басейн "Динамо", бігав. Згодом приступив до роботи з дублем». — про те, як після Олімпіади та успіху в "Зорі" повернувся в "Динамо" в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)

«Поганий період, не треба було туди їхати. Це як в театрі – приходиш в один, але не відчуваєш спокою і задоволення. Постійно щось не те. А в іншому почуваєш себе комфортно. Не пішло у всіх планах – емоційному, моральному. Суцільний дискомфорт». — про те, як у 1975-му році переїхав у "Дніпро" до Віктора Каневського, де провів лише один сезон в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)

«Не суддями єдиними. Додам сюди ще Насташевського, Шмуца, Простімкіна, Паламарчука. Словом, компанія серйозна. Я грав і виконував обов’язки старшого тренера. Ми з сьомого місця піднялися на третє. Попереду лише "Металіст" і "Колос" з Нікополя. Поїхав у відпустку, готувався до роботи. Приїжджаю, а на моєму місці москвич Мамикін, який працював раніше в групі військ за кордоном. Повернувся, місця в Москві нема, тому і прилаштували його в київський СКА. Дуже важкий в моральному плані. Якби я завалив команду, то зрозумів би… Поруч не було досвідченої людини, яка б сказала: "Перетерпи, така доля тренера". Сам постановив собі, що не хочу бути потенційно безробітним і пішов у дитячий футбол, почавши нове життя». — про те, як закінчив кар’єру в київському СКА в інтерв’ю сайту football.ua В’ячеслав Семенов: В роздягальні Сабо літали і стільці, і парасолі (4 квітня 2018 року)