Перейти до вмісту

Село

Матеріал з Вікіцитат
село Білівці
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Село́ — значний за територією і кількістю житлових будівель населений пункт неміського типу, більшість мешканців якого займаються сільським господарством, одна з найдавніших назв поселень у слов'ян.

Цитати

[ред.]
  •  

Краще бути першим у галльскому селі, ніж другим у Римі.

  Гай Юлій Цезар, давньоримський імператор
  •  

Ми живемо в час великих можливостей і серйозних викликів. Ми більше взаємопов'язані, ніж будь-коли, але світ залишається розділеним багатьма способами. Технологічний розвиток дозволив нашому світу стати справді глобальним селом. Наші громадяни стали громадянами світу, вони добре поінформовані та сильно керуються подіями в усьому світі. Вони очікують глобального лідерства в ці часи швидких змін і великої складності та шукають натхнення у всіх нас.[1]Виступ на 73-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. 26 вересня 2018 р.

  Колінда Грабар-Китарович, президентка Хорватії (2015-2020)
  •  

Нам треба позбуватися зверхності міста до села і селянської культури так само, як сексизму чи ейджизму. Комплекс села перед містом має бути повністю нейтралізований, тим паче з огляду на нові обставини, коли багато міських жителів втікають до села і називають це модним слівцем дауншифтинг[2].

  Ярина Винницька, українська письменниця
  •  

Російська проти української = «прогрес» проти «архаїки», «місто» проти «села» […], «панство» проти «мужицтва», «світова культура» проти «хуторянської» і т. д. — всі ці «емські» налаштування, старі, іржаві, іноді комічні своєю неадекватністю […], іноді — до сліз скорбні своєю «перешорською темнотою» […], досі сидять десь у підкірці в нас усіх, у цілого народу, як у фронтового ветерана — невийняті й «зарослі» в тілі осколки. Безглуздо відводити від них очі: це діагноз, і його треба усвідомити[3]. — про вплив Емського указу на українську націю

  Оксана Забужко, «Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емсу»
  •  

Число відкривалось есеєм Костя Москальця «Людина на крижині»...[...]
Читаючи цей есей на висоті десять тисяч метрів і на віддалі де­сять тисяч кілометрів від України, я пережив дивовижне відчуття, яке можна назвати осяянням, або катарсисом, або просто переживан­ням дуже багатьох речей відразу і водночас. Відтоді я часто беру цей текст у далекі подорожі, перечитуючи його над верхівками гір, над хмарами, над пустелями, над морями. І я знаю, що десь у цей самий час Москалець – цей «чернець чайної троянди», як його влучно назвала одна рецензентка, сидить у своєму селі під Бахмачем, запалює українську піч, зігріває українську хату, ремонтує український велосипед, але також читає пачку найновіших чужоземних книжок, які я привіз йому напередодні з Києва, гортає свіжий краківський «Znak» і ще свіжішу «Критику».

Він мужньо долає свій шлях, який, безумовно, складніший від мого, відважніший і послідовніший. А все ж я маю маленьку надію, що ми йдемо з ним в одному напрямку[4].
про Костя Москальця

  Микола Рябчук
  •  

Якщо ви хочете побачити глобальні зміни, почніть із села. Дайте жінкам інструменти та освіту, і вони запустять зміни у світі.[5]

  Мелінда Гейтс

З літературних творів

[ред.]
  •  

…де ж є відьма в лісі?
Відьми живуть по селах…[6]Леся Українка «Лісова пісня»

  — Дядько Лев
  •  

Невже вічна доля села — бути тупим, обмеженим рабом, що продається за посади й харчі, втрачаючи не тільки мету, а й людську гідність? [7]

  — «Місто», роман Валер'яна Підмогильного
  •  

Село знає одну славу — честь. — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», роман братами Панаса Мирного та Івана Білика (1875).

Поезія

[ред.]
  •  

Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
Їй, певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі. <…>

І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.

І стежка, по якій вже тільки сніг іде…[8]

  Ліна Костенко
  •  

Дніпровська хвиля в море понесла
Поганське ідолля страшноголове.
Його змінив розп'ятий син Єгови
Філософ з іудейського села[9].

про Хрещення Русі. «Багато їх було, і всі — богове…» («Львівські сонети»).
  Дмитро Павличко

Прислів'я

[ред.]
  •  

Їдьмо, бабо, в чуже село, то будемо знати, що в нашому робиться.

  Білоруське прислів'я
  •  

Краще мамалига в рідному селі, ніж сало з хлібом на чужині.

  Румунське прислів'я
  •  

Як по-панському гавкать навчився, то й од села відбився.

  Білоруське прислів'я

Ворожа пропаганда

[ред.]
  •  

Я порубав зелень, як червоний комісар жителів українського села[10]. — В ефірі передачі "Смак", 2013 р.

  Іван Ургант

Див. також

[ред.]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • П. Мирний та І. Білик. Хіба ревуть воли, як ясла повні?. — Женева: 1880.
  • Українка Леся.. Зібрання творів: в 12 т. / за ред. С. Д. Зубкова. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 1976. — Т. 5. — 336 с.
  • Підмогильний, Валер'ян. Місто / Передм. та навч.-метод. матеріали О. Лещенко. — К.: Школа, 2008. — 288 с. (серія «Шкільна хрестоматія») ISBN 978-966-661-885-9
  • Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емсу. — Київ: Комора, 2021. — 96 с. — ISBN 978-617-7286-70-6