Свенья Шульце (нім.Svenja Schulze; нар. 29 вересня 1968, Дюссельдорф, ФРН) — німецька політикиня, членкиня Соціал-демократичної партії Німеччини (СДП), з 14 березня 2018 року по 8 грудня 2021 року — міністерка екології, охорони природи, будівництва та ядерної безпеки у четвертому уряді Анґели Меркель, з 8 грудня 2021 року — міністерка економічного співробітництва та розвитку в уряді Олафа Шольца.
Загалом Федеральний уряд виділив понад 37 млрд євро на військову та цивільну підтримку України. Це робить Німеччину другим найбільшим прихильником України у світі та найбільшим у Європі. Моє міністерство розвитку та економічного співробітництва долучилося до цього ініціативами на загальну суму 1,7 млрд євро. Кошти спрямовані на забезпечення дахом над головою внутрішньо переміщених осіб та протезування постраждалих. Кошти також допомагають забезпечити доступність електроенергії й тепла, те, щоби компанії в Україні могли продовжувати виробництво та готувати кваліфікованих працівників[1].
Ми започаткували важливі ініціативи на Конференції з відбудови України. Малий і середній бізнес також є основою економіки в Україні. Для нього, як і в Німеччині, бракує кваліфікованих працівників. Ми підтримуємо Україну в підготовці кваліфікованих кадрів – наприклад, електриків та інженерів, лікарів та психологів. Для цього потрібна підготовка та перепідготовка. Ми окремо зосереджуємося при цьому на жінках. На даний момент вони є тими, хто підтримує повсякденне життя своїх сімей, а також працює на підприємствах і в лікарнях. Я обговорювала це у Києві з першою віцепрем’єр-міністеркою - міністеркою економіки України Юлією Свириденко[1].
Німеччина, крім оборонної продукції, експортує в Україну переважно техніку, хімічну продукцію та автомобілі. В Україні працює близько 2 тисяч німецьких компаній, у тому числі у сфері відновлюваних джерел енергії. Міністерство розвитку та економічного співробітництва підтримує компанії з їх інвестиціями – наприклад, через кредити. Як економічно стабільна країна та майбутній член ЄС, Україна може стати економічним двигуном і сильним торговим партнером для Німеччини[1].
Я побувала на підстанції, і війна відчувалася зовсім близько. Саме такі об’єкти в країні трохи пізніше (через кілька годин) стали об’єктом великої атаки. Я спілкувалася з працівниками «Укренерго», які ремонтують підстанції, а також з жінкою-вогнеборкою, яка виїжджає на місця пожеж. Скільки в них мужності та волі, щоб продовжувати відбудову! І як, напевно, бояться їхні родини. Це мене глибоко зворушує. За цілеспрямованими атаками на енерго- та теплопостачання криється віроломний намір Росії примусити населення мерзнути у темряві й тим самим виснажувати та виганяти з домівок, робити їх біженцями. Росія не повинна досягти успіху в цьому[1]!
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
.jpg){kind=link}