Перейти до вмісту

Самоконтроль

Матеріал з Вікіцитат
File:Samurai (15764411267).jpg
Самурай
Вікіпедія
Вікіпедія

Самоконтроль — здатність контролювати свої емоції, думки і поведінку. Самоконтроль ґрунтується на волі — вищій психічній функції, що визначає здатність людини приймати усвідомлені рішення і втілювати їх у життя.

Цитати

[ред.]
  •  

Існують способи обійти проблеми самоконтролю, але щоб скористатися ними, зазвичай потрібен перший акт самоконтролю.[1]

  Естер Дюфло (нар. 1972), Нобеліантка з економіки
  •  

Той, хто каже, що не може схуднути, бреше. Неправда, можна. Ваше тіло може все. [...] Я люблю їсти, але ніколи не думав не робити це. Ми повинні взяти на себе зобов'язання. Це питання самоконтролю.[2]

  — Міла Куніс
  •  

«Психічні феномени «контролю», «самоконтролю» стали чільними категоріями цієї теорії, яку Я. Цурковський експериментально перевіряв і підкріплював ґрунтовними дослідженнями. У 1929 р. ним був створений один з перших психодіагностичних приладів – контролограф для дослідження «емоційних», «когнітивних», «поведінкових» компонентів контролю людиною своєї діяльності. У 1930-х р. контролограф був механічним приладом, а в повоєнний час виготовлялись електромеханічні та електронні моделі контролографа, що використовувались у професійному відборі спеціалістів для роботи в екстремальних умовах – інженерів вугільної промисловості, машиністів поїздів, пілотів літаків, космонавтів» — про теорії психічної контрольності Я. Цурковського Привернення уваги до видатних постатей вітчизняної науки

  — О.М. Лозинський
File:Rotem Reshef, Control Release, 2016, self portrait, ArtSpace, Tel-Aviv.jpg
Ротем Решеф, Control Release.
2016, автопортрет, ArtSpace, Тель-Авів
  •  

Самоконтроль ми можемо описати як поривність, наскільки це можливо, і водночас обережність, наскільки нам потрібно[3].
«Це дає нам змогу виражати свої пориви, коли це є можливим, але стримувати їх, коли це потрібно.», «самоконтроль як правильне співвідношення обережності й поривності у змінному контексті» (там само)

  Алан Маклін
  •  

Я не прихильник надто суб’єктивного мистецтва. Моя поезія була для мене засобом самоконтролю. Я міг по ній простежувати, де проходить лінія, за якою фальш тону засвідчує фальш позиції, — і намагатися цю лінію не переступати[4].
«Досвід воєнних років навчив мене, що не слід брати в руки перо тільки заради того, щоб сповістити іншим про свій відчай і внутрішнє сум’яття, — позаяк це дешевий товар, для виробництва якого потрібно надто мало зусиль, аби, займаючись подібною справою, відчувати до себе повагу; хто бачив мільйонне місто, перетворене на прах, кілометри вулиць, на яких не збереглося жодного сліду життя, ні кішки, ні бездомного собаки, — той з іронією пригадував описи пекла великого міста у сучасних поетів — насправді ж, пекла їхньої душі. Реальна “безплідна земля” набагато страшніше уявної»

  Чеслав Мілош (1911-2004), польський поет. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1980 року.
  •  

Є два види [стоїчного] навчання, один з яких стосується лише душі, а інший охоплює і душу, і тіло. Навчання, що стосується їх обох, — це коли ми призвичаюємося до холоду, спеки, спраги, голоду, малих порцій їжі та твердого ліжка, вчимося уникати задоволень і терпіти страждання.[5]
«Бо завдяки цим та іншим речам тіло міцнішає, стає здатним витримувати труднощі, загартованим і готовим до будь-якого завдання; душа теж міцнішає, адже привчається до мужності й терпіння в час труднощів, до самоконтролю шляхом утримання від задоволень.» - «Бесіди», 6.

  Гай Музоній Руф, римський філософ-стоїк I століття н. е.

Див. також

[ред.]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • Маклін Алан. Пізнання і вдосконалення: ідеї для саморозвитку та розвитку інших. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2024. — 216 с. — ISBN 978-966-10-8736-0
  • Abhijit V. Banerjee, Esther Duflo. Poor Economics: A Radical Rethinking of the Way to Fight Global Povertyby. — PublicAffairs, 2012. — 324 с.