Річард Ширрефф (англ.Alexander Richard David Shirreff; нар. 21 жовтня 1955) — генерал Великої Британії та автор. З березня 2011 року до березня 2014 року працював у Штабі Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі.
Думаю, потрібно чітко усвідомлювати: Росія становить загрозу для Європи через свою війну в Україні. І ця загроза лише зросте, якщо РФ досягне успіху. Тож має бути подвійний підхід. По-перше, треба посилювати підтримку України. По-друге, нарощувати власні військові спроможності[1].
Європа має ВВП, що в 12 разів перевищує ВВП Росії. І в 4 рази більшу кількість населення. Все можливо — але для цього потрібні лідерство, готовність до жертви, рішучість і політична воля. І важливо пояснювати громадянам країн Європи, що це не лише війна України. Це війна проти всієї Європи. Проти НАТО. І Європа має зробити все необхідне, щоб цю війну завершити[1].
Єдиний спосіб гарантувати безпеку — мати більшу палицю, ніж у Росії[1].
Єдиний шлях до справжнього миру в Україні — поразка РФ. А це означає, що Захід, НАТО — включно зі США — мають розробити стратегію, яка дозволить Україні перемогти. Саме перемогти. Поки цього не станеться, говорити про мир зарано[1].
Ми говоримо про побудову стійкості. Якщо Європу, НАТО будуть сприймати як легку ціль, Росія намагатиметься отримати перевагу. Там, де вона бачить слабкість, використовує її. Там, де зустрічає силу, відступає. Це — один з уроків європейської історії[1].
Ми почули від міністра фінансів США Скотта Бессента, що Україна є вільною, суверенною та незалежною державою. Це — позитивний сигнал. Є й визнання того, що йдеться про неспровоковане вторгнення Росії. Це теж зміна на краще. Є згода на продаж Україні зброї на 50 мільйонів доларів. Це початок. З мінусів — відсутність будь-яких гарантій безпеки[1].
Пам’ятаєте, Путін заявляв: найкраще рішення для безпеки Європи — це нова "Ялта". Якщо йому вдасться досягти цілей в Україні, він піде далі — у Східну Європу. У країни Балтії, на схід Польщі. Війна не зупиниться, поки Путіна не змусять це зробити. Тому єдиний шлях до справжнього миру — це рішуча підтримка України, яка дозволить завдати Росії поразки. Україна має стати частиною НАТО. А сам Альянс повинен створити потужну систему стримування — від Балтійського до Чорного моря. Щоб Росія зрозуміла: їй не під силу досягти цілей. Бо ми занадто сильні для неї[1].
Путін буде продовжувати воювати. Його режим існує завдяки війні. З самого початку, ще коли він був головою уряду і виконувачем обов’язків президента. Усі пам’ятають вибухи житлових будинків у Росії[2], які, цілком можливо, організувала ФСБ, щоб створити привід для Другої чеченської війни. Тоді була війна проти Грузії у 2008 році. Потім — втручання Росії у війну у Сирії. І, звісно, 2014-й — анексія Криму, сепаратистські рухи в Донецьку та Луганську, сплановані та підтримані Росією. Тобто маємо режим, який тримається на війні, якому вона потрібна для виживання. Тому Росія буде її продовжувати[1].
Україні не вдалося втримати цю територію, бо Захід не посилив військову підтримку. Ми знову повертаємося до того, про що говорили: потрібна чітка спільна стратегія з боку НАТО і всього Заходу, яка дозволить Україні завдати реальної поразки Росії. Саме цього сьогодні бракує[1]. — Про захоплення частини Курської області ЗСУ
Усі хочуть, щоб війна закінчилась. Але те, як діє Трамп, свідчить про його нерозуміння Росії. А також — про нерозуміння позиції й становища України. Зусилля Трампа зосереджені на тому, щоб дати Путіну те, чого він прагне. А не на усвідомленні того, що це призведе до підтримки кривавого автократа, який веде геноцидну війну[1].
Це наївна дурість — без уявлення природи Росії, без розуміння того, що РФ прагне відновити імперію, стерти Україну з мапи як суверенну державу. Не можна дозволяти автократу й диктатору нападати на інші країни — знищувати міста, чинити жахливі злочини проти мирних громадян. Все, що робить Трамп, грає на руку саме цьому[1].
Ще з Мюнхенської безпекової конференції в лютому було зрозуміло: США більше не з Європою, не є її надійним союзником. І сам Піт Геґсет, міністр оборони США, чітко сказав: Сполучені Штати більше не прийдуть на допомогу і не гарантуватимуть безпеку в Європі. Отже, настав час Європі взяти відповідальність на себе й усвідомити: доведеться робити все самостійно[1].
.jpg)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
