Вікіпедія
Фронтиспіс першого російського видання 1820 року
Руслан і Людмила — поема російського поета Олександра Пушкіна.
| Чув я істину бувало:
Хоч чоло широке, та мозку мало! [1] |
|
|
|
|
| |
Слыхал я истину бывало:
Хоть лоб широк, да мозгу мало! |
| Я щодня, повставши зі сну,
Дякую сердечно Богу
За те, що в наші часи
Чарівників не так вже й багато. [2] |
|
|
|
|
| |
Я каждый день, восстав от сна,
Благодарю сердечно Бога
За то, что в наши времена
Волшебников не так уж много. |
| Збулися давні мрії,
Збулися палкі бажання! [2] |
|
|
|
|
| |
Сбылись давнишние мечты,
Сбылися пылкие желанья! |
| І нарешті я щасливий буду,
Спокійно світ покину цей -
І в подяці моїй
Твій ляпас забуду. [2] |
|
|
|
|
| |
И наконец я счастлив буду,
Спокойно мир оставлю сей -
И в благодарности моей
Твою пощёчину забуду. |
| Хоч сумно жити, мої друзі,
Однак жити ще можливо.[3] |
|
|
|
|
| |
Хоть грустно жить, друзья мои,
Однако жить еще возможно. |
| Блідніла ранкова тінь,
Хвиля сріблилась у потоці,
Сумнівний народжувався день
На затуманеному сході.[3] |
|
|
|
|
| |
Бледнела утренняя тень,
Волна сребрилася в потоке,
Сомнительный рождался день
На отуманенном востоке. |
| Там руський дух… там Руссю пахне![3] |
|
|
|
|
| |
Там русский дух… там Русью пахнет! |
