Рудаков Євген Васильович

Рудаков Євген Васильович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Євге́н Васи́льович Рудако́в (2 січня 1942, Москва, Російська РФСР, СРСР — † 21 грудня 2011, Київ, Україна) — радянський український футболіст, воротар. Майстер спорту міжнародного класу (1973). Заслужений майстер спорту СРСР (1973).

Цитати

«Нині тут умови ідеальні, кілька полів у відмінному стані, – проводячи мене до місця розмови, каже Євген Васильович. – А ось цього триповерхового приміщення з усіма необхідними для підготовки умовами за моїх часів взагалі не існувало. Адже я з 1963 року тут тренувався, з того моменту, як до Києва приїхав. До 1975-го, поки не збудували базу в Кончі-Заспі, тут працювала перша команда динамівців. А он там, через дорогу, ми в гуртожитку жили. Тут же було тільки одне поле, роздягальні та душові». — про порівняння нинішніх умов для юних футболістів та в минулому в інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)

«Справа в тому, що я, будучи футболістом, вирішив для себе, що згодом перейду на більш розмірений ритм життя. Адже я по 250–300 днів на рік не бачив сім'ю. Щоб у особистому житті все було гаразд, треба було приділяти увагу і дружині, і доньці, і синові, який з'явився пізніше. Так, голова ФК «Динамо» Олександр Севідов сказав мені: Ти нам потрібен. Залишайся у тренерському штабі, але якщо не хочеш, то змушувати тебе не буду». Виходить, що до тих же Івано-Франківська та Кременчука я потрапив стихійно. Мене просто попросили допомогти командам на певному етапі. Повірте, у мене були пропозиції очолити команди вищої ліги, допомогти у їхньому становленні, але я відмовлявся». — про те, що більшість колег із зіркового «Динамо» досі тренують на високому рівні, а собі закріпитися не вдалося в інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)

«Почнемо з того, що специфіка гри воротаря зовсім інша, ніж у польового гравця. Голкіпер має бути фанатом своєї справи. Він має аналізувати свої помилки. Але головне – ніколи не станеш добрим воротарем без спортивної агресії. Про це мені завжди говорив Лев Іванович Яшин, коли я приїжджав до збірної СРСР. «Женя, – каже, – не треба багато падати. Потрібно брати своє за рахунок досвіду та вибору місця. Той, хто на чільне місце ставить артистизм, рідко досягає успіху в нашій справі. Навіщо тобі ця гімнастика? Це зайве. Глядачеві це подобається, але доти, доки ти не помилишся». Винятки, звісно, були. Скажімо, мій друг і колега з «Динамо» Віктор Банніков. Він часом робив просто фантастичні стрибки. Якби захотів повторити щось подібне, у мене не вийшло б. Звичайно, дався взнаки той факт, що Віктор перейшов у футбол з легкої атлетики – він займався стрибками у висоту. Звідси така гнучкість. Взагалі, кожен з воротарів нашої епохи мав свої козирі. У мене – простота та надійність». — про те, що був прагматичним воротарем, а зараз допускає у грі вихованців артистизм в інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)

«Промахів було багато, особливо на початку кар'єри. Особливо грубі помилки впливають психіку. Щось подібне у мене сталося 1967 року, коли ми приймали московське «Динамо». Вели 2:1, потім гості зрівняли рахунок, а десь на 85-й хвилині я допустив жахливий ляп - не склався, не контролював ситуацію і пропустив м'яч між біля ніг від Геннадія Гусарова. Ми поступилися 2:3. Після цього теж вистачало казусів, але цей був незабутнім». — про воротарську помилку, про яку досі згадує в інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)

«У футбол грають дорослі мужики, тож коли в сім'ї виникають якісь неприємності, треба вміти від них абстрагуватися. А взагалі, я б сформулював проблеми у зворотному ключі: футбольні поразки додають проблем у житті. Тому що після невдачі ти не отримаєш премії та не принесеш у сім'ю грошей. А коли виникають скандали вдома, порушується психологічна рівновага. Тоді ти починаєш нервувати і не можеш зосередитись на роботі. Це неприємно, але інколи таке буває. Хоча у мене такого практично не було». — про те, що грубі воротарські помилки продиктовані душевними життєвими травмами в інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)

«Зізнатися, коли був футболістом, я навіть не думав про якісь великі блага. Та й не лише я. Мої партнери по «Динамо», мабуть, також. Ми жили футболом, тому я й зараз більше радий не так тому, що є можливість заробляти, скільки можливості бути у футболі, працювати з дітьми. Я щасливий, що хлопцям створено такі чудові умови. Ми про це навіть не мріяли і не вимагали якихось великих винагород. Ми грали через любов до футболу, бажаючи чогось у ньому досягти. Хоча, звісно, тепер ловиш себе на думці, що було б чудово, якби у нас були такі умови, як у нинішніх футболістів. Але скаржитися на долю не варто. Це був чудовий час, від гри отримували задоволення і ми, і вболівальники. За 15 років виступів у «Динамо» я мав усе – радість перемог, гіркоту поразок, травми. Але загалом я щасливий, згадуючи ті роки.». — про роль благ для футболістів у інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)

«Усе залежить від дітей. Є хлопці, які схоплюють програму на льоту, але є й ті, на кого треба натиснути. Хоча я дотримуюсь такої точки зору, що дітей лаяти не можна. Їх треба підтримувати, коли щось не виходить. А інколи просто зацікавити. Причому не лише видачею форми, а й просто морально. Але при цьому ми одразу попереджаємо дітей, що вони не розважатися прийшли». — про стосунки із дітьми на тренуваннях в інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)

«Думаю, що це банальний збіг. Хоча свій день народження відзначати люблю. Коли грав, то чергові іменини відзначали, як правило, за кордоном, на зборах. І тільки-но завершив кар'єру, почав по-справжньому святкувати дні народження. Збираються всі друзі, можна дозволити собі розслабитись». — про те, що також 2 січня народився Олександр Шовковський в інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)

«Так, святкування були, але я завжди пам'ятав, що гравець київського «Динамо», тому завжди потрібно пам'ятати, що завтра буде не менш важкий матч і сезон, ніж той, який ти вже виграв. Крім того, кожна розсудлива людина розуміє, що виступатиме максимум до 35–36 років. А далі буде можливість спробувати те, чого ти позбавили під час активної кар'єри». — про святкування під час ігрової кар'єри в інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)

«Коли приходиш із тренування, де займаєшся з 40 хлопцями, то втомлюєшся настільки, що, засинаючи, не бачиш жодних снів. Інша річ, що, приходячи додому, я часто аналізую, чому Юра не зіграв, Петя не так ударив, а Вася виглядав слабшим. Кожен із них – вже особистість, до них потрібен індивідуальний підхід. А у снах не бачу нічого. Зрештою, я не такий старий, щоб не спати богатирським сном». — про свої сни в інтерв’ю сайту football.ua Рудаков: "Я еще не такой старый, чтобы не спать богатырским сном" (15 червня 2007 року)