Рильський Максим Тадейович

Матеріал з Вікіцитат
Максим Тадейович Рильський
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Максим Тадейович Рильський (*7(19) березня 1895 — †24 липня 1964) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН УРСР.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Цитати[ред.]

Б[ред.]

  • Безсмертя — хто поставить на коліна?
    Нове життя нового прагне слова.

В[ред.]

  • Викладати мову — це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови.
  • Вміє розставатись той, хто вмів любить.

Г[ред.]

  • Гордість — велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності.

Є[ред.]

  • Є сотня мов, а правда лиш одна.

І[ред.]

  • І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували.

К[ред.]

  • Кожне серце
    Має інший ритм одмінний,
    Інший біль і іншу радість,
    Інший стук і іншу кров…
  • Коли зійдеться три українці, то це вже хор.
  • Коли слова для тебе — грище,
    Звукосполучення нове, —
    Тебе народ, суддя найвищий,
    Марнописателем назве.
  • Куди приходить мода, там умирає муза.
    Яке ще там у біса горе,
    Коли серця у нас живі?

Л[ред.]

М[ред.]

  • Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.
  • Моя Батьківщина — це поле без меж…
    Моя Батьківщина не знає — «назад»!
    Вперед її кроки.

Н[ред.]

  • Немає мудріших, ніж народ, учителів;
    У нього кожне слово — це перлина.

О[ред.]

  • О пісне! Від народу кров і плоть…
    Тебе ніхто не може побороть…
  • Особисте щастя залежить від щастя народу.

П[ред.]

  • Поет — це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю…
  • Поет любить слово. Але він — не слуга слова, він — його володар.

С[ред.]

  • Спи, брате дорогий, товаришу і сину!
    Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.

Т[ред.]

  • Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література.

У[ред.]

  • У світі найкраще — визволення крик.

Х[ред.]

  • Хай сміються з нас, глузують —
    Нам байдуже,
    Бо замовкнуть, як почують
    Слово дуже.
  • Хто поверне в рабство ту країну,
    Де стяг свободи затрепетав?
  • Хто не пам'ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

Ч[ред.]

  • Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.

Щ[ред.]

  • Щасливий воїн, що во ім'я миру
    Свою підносить бойову сокиру,
    Во ім'я правди кривду тне з плеча!
  • Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні…

Я[ред.]

  • Як гул століть, як шум віків,
    Як бурі подих, — рідна мова
  • Як парость виноградної лози,
    Плекайте мову. Пильно й ненастанно
    Політь бур'ян. Чистіша від сльози
    Вона хай буде. Вірно і слухняно
    Нехай вона щоразу служить вам,
    Хоч і живе своїм живим життям.
    («Мова», 1956)[1]
  • Як хочеш від людей шаноби,
    Любов і гнів бери у путь.


О[ред.]

  • О ні, не хочу ні Верлена,
    ні Мореаса, ні Реньє!
    Сьогодні Рильського натхненна
    в моїй душі весна встає.
(Лівицька-Холодна, Наталя. «О ні, не хочу ні Верлена…» // Лівицька-Холодна Н. Поезії, старі і нові. — С. 99)

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]