Пісня льоду й полум'я

«Пісня льоду й полум'я» (англ. A Song of Ice and Fire) — серія епічних фентезійних романів відомого американського письменника і сценариста Джорджа Мартіна. До епопеї входять романи: Гра перстолів, Битва королів, Буря мечів, Бенкет круків, Танок драконів. Крім того, існує цикл повістей «Лицар Сімох Королівств», події якого розгортається майже за 100 років до подій епопеї.

Гра престолів

Правитель, який ховається за спини найманих катів, дуже швидко забуває, що таке смерть.

Є такі старі незагоєні рани, які починають кривавитися від одного необережного слова.

Не завжди чоловікові суджено лишатися там, де його місце.

Карта — це одне, а земля — зовсім інше.

Розумові, щоб не отупіти, потрібні книжки, як мечу потрібен точильний камінь.

Люди здебільшого воліють заплющувати очі на гірку правду, ніж її визнавати.

Кожен політ починається з падіння.

Добре іноді заскочити людину зненацька. Ніколи не вгадаєш, що можеш дізнатися.

Ти тільки покажи, що тебе ранять чиїсь слова, і глузуванням кінця-краю не буде.

Смерть є в своєму роді найприроднішою річчу на світі.

Кохання — це чудово, але воно не в силі змінити людську натуру.

Справжній чоловік чинить, як хоче, а не як повинен.

Того, хто вступає у гру престолів, чекає або перемога або смерть. Середини не буває.

Навіть найвідданіший лицар не може захистити короля від самого себе.

Королівством керує той, хто керує королем.

Серце бреше, голова грає з нами жарти, але очі бачать правду.

Те що ми любимо, завжди губить нас.

Достойність людини не визначається приставкою «сер» перед її іменем.

Людина, яка не слухає, не почує.

Сміх — отрута для страху.

Усім людям доводиться відпити не тільки від солодкого, а й від кислого.

Лицедії навчили мене, що кожна людина має грати свою роль — не тільки в балагані, а й у житті. Так само і при королівському дворі. Виконавець королівського правосуддя має бути застрашливий, скарбничий — заощадливий, лорд командувач королівської варти — відважний... а старший нашіптувач — хитрий, улеслевий і безсоромний. З мужнього інформатора користі не більше, ніж з боягузливого лицаря.

Нема на світі й наполовину такої страшної істоти, як бездоганно справедлива людина.

Скажіть мені... чому, коли ви, вельможні лорди, граєтесь у гру престолів, завжди найбільше страждають невинні?

Іноді правду не варто озвучувати, а брехня буває необхідною.

Доблесть ніколи не обходиться без краплини дурощів.

Круки всі можуть їсти зерно, але надають перевагу м'ясу. Це додаєім сили, а ще, боюся, їм смакує кров. У цьому вони схожі на людей..., але як і люди, не всі круки одинакові.

Що таке честь порівняно з жіночим коханням? Що таке обов'язок порівняно з відчуттям, коли в тебе на руках лежить первісток?

Ми всього-на-всього люди, і боги створили нас для любові. Це наш найбільгий тріумф, і наша найбільша трагедія.

Боягуз може бути хоробрим, як усі, коли нема чого боятися. І легко виконувати свій обов'язок, коли це нічого не варто. Тоді здається, що дорогою честі йти зовсім легко. але рано чи пізно в житті людини приходить день, коли це стає нелегко, день коли доводиться обирати...

Битва королів

Похмурі місця вимагають веселощів, а не серйозності.

Зрештою, що таке слова? Суховій, і нічого більше.

Людина, яка знає, як лікувати, добре знає і як убивати.

Плани — як плоди: мають достигнути.

Дикий звір має жити в дикій природі, а не в замку.

В переддень битви комусь із вояків потрібні повії, а комусь — боги.

Є такі чоловіки — вони як мечі: викувані для борні. Повісьте їх на стіну — і вони заіржавіють.

Ніколи не давай ворогу того, чого він хоче.

Владу має той, хто її має на думку людей. Не більше й не менше.

Людина, що квапиться жити, квапиться в могилу.

Світ наш перевернувся догори дриґом, коли низькородні перемитники мусять ручатися за чесне слово королів.

Головна чеснота контрабандиста — терплячість.

Суворі краєвиди виховують суворих чоловіків, а суворі чоловіки правлять світом.

Боги створили наше тіло, не тільки душу, хіба ні? Дали нам голос, щоб ми могли співами прославляти їх. Дали нам руки, щоб ми будували для них храми. Дали нам жадання, щоб ми могли паруватися й таким чином поклонятися їм.

Коли йдеться про майбутнє, нічого з певністю сказати не можна.

На війні завжди так. Простолюд мордують, а високородних полонять, щоб отримати викуп.

Дурні вірять у дурниці.

Живі мають усміхатися, бо мертві вже цього не можуть.

Богам нема діла до людей, точно як королям — до селян.

На великому вогні пудинг не вбережеш від підгоряння, вкинувши в нього жменьку родзинок.

Голодним важко дивитися на жерців, які так роз'їлися, що ледве ходять.

Гарний вчинок не відміняє поганого, як і поганий не відміняє гарного.

Невидимий ворог завжди найстрашніший.

Повія або навчається бачити під одягом людину, або її труп знаходять у провулку.

Меч — це меч, а шолом — це шолом, а якщо полізеш у вогонь, обпечешся, хай кому служиш.

Нашим світом правлять гостра криця й дужі руки, і не вір, що це не так.

Життя жінки на дев’ять десятих — це бруд, і тільки на одну десяту — магія, скоро сама переконаєшся... а те, що спершу здається магією, згодом може виявитися найгіршим брудом.

Люди часто прагнуть правди, та рідко тішаться з неї, отримавши.

Віддані перекупні мечі трапляються так само часто, як цнотливі повії.

Буря мечів

Якщо порівнювати весілля з війнами, то принаймні сказати можна одне: на весіллі менше шансів лишитися без носа.

У деяких битвах перемагають штихами і шаблями, а в деяких – перами та круками.

Якщо по правді, всі чоловіки – блазні, тільки ті, що з бубонцями на головах, кумедніші від тих, що з коронами.

Усі ці королі більшого б домоглися, якби опустили свої мечі й дослухалися до своїх матерів...

В бою дисципліна побиває в дев’ятьох випадках з десятьох.

Один голос може і збрехати, але в багатьох завжди відшукається правда.

Не кожен, хто говорить дружньо, друг тобі.

Справи промовляють більше за слова.

Незрідка найбільші дурні розумніші за тих, хто з них сміється.

Людині, яка не любить музики, довіряти не можна.

Старі казки – як старі друзі.

На війні завше багато плутанини. Багато неправди.

Королі знаються на покарі за зраду ліпше за інших.

Якщо ми, йдучи з кімнати, лишаємо в ній свій запах, то, йдучи з життя, щось же маємо ми лишити від наших душ?

Врешті-решт ми всі лишаємося тільки в піснях. Якщо пощастить.

Тримаючи всі коштовності в одному гаманці, ви тільки полегшуєте життя злодію.

Тільки голодний просить хліба в старця.

У бою людина найбільш вразлива, коли тікає.

Людина, яка боїться битви, перемогти не зможе.

Бувають моменти, коли відлити майже так само приємно, як переспати з жінкою.

Завжди заплутуй ворогів. Якщо вони ніколи не матимуть певності, що ти за один і чого ти хочеш, то не зможуть і здогадатися про твій наступний хід. Зчаста найкращий спосіб збити їх з пантелику – робити безглузді ходи, ба й начебто чинити собі на шкоду.

Бенкет круків

Заклинання й молитви лиши жерцям і септонам, а собі в голову вкладай істини, яким можна довіряти.

Деякі речі лишаються неможливими, навіть коли маєш знання.

Злодій є злодій, мало він украде чи багато.

Істина в наших кістках, бо м'ясо гниє, а кістя лишається.

Немає обіцянки священнішої, ніж дана мерцю.

Що більше даєш королю, то більше він хоче.

Найперший обов'язок короля — боронити королівство.

Після бою разом з круками-падальниками злітаються і мародери.

Мертва історія пишеться чорнилом, а жива — кров'ю.

Жодна людина, вдягаючи корону, не може бути в безпеці.

Тільки дурень починає війну, якої йому не виграти.

Нема чоловіка, так закоханого у свою дружину, як лорд-капітан — у свої кораблі.

У бою мить — це ціле життя.

Усі люди брешуть, коли налякані. Хтось бреше більше, хтось менше. Хтось вигадує собі одну велику брехню й переповідає її так часто, що й сам починає в неї вірити... хоча в глибині душі завжди знатиме, що то таки брехня, й це відбиватиметься в нього на обличчі.

Людині не потрібно бути чарівником, щоб відрізнити правду від неправди, якщо ця людина має очі.

Перш ніж учитися рухатися, слід навчитися не ворушитися.

У грі престолів навіть найменші фігури можуть чинити за власного волею. Іноді вони відмовляються робити хід, який ти для них запланував.

Друзів тримай за спиною, а ворогів — у полі зору.

Іноді інформація може бути ціннішою за золото і смертоноснішою за кинджал.

Благословення — це просто ритуал, однак ритуали й церемонії в очах неуків мають велику силу.

Хлопці — найжорстокіші створіння на землі.

Ліпше посміятися з гри, ніж зіграти в неї — і програти.

Однак одна справа — знати, що треба робити, і зовсім інша — знати, як це зробити.

Небезпечно бути родом з низів у той час, коли великі лорди заграються у свою гру престолів.

Тільки бовдур розкидається погрозами, які не готовий утілити в життя.

На цьому світі слабкі завжди стають жертвами сильних.

Кажуть, не те важливо, як людина починає, а як закінчує.

Джерела

• Джордж Мартін. Гра престолів: роман. ISBN 0-553-10354-7
• Джордж Мартін. Битва Королів: роман. 0-00-224585-X
• Джордж Мартін. Буря мечів: роман. 978-617-538-399-5
• Джордж Мартін. Бенкет Круків: роман. 978-617-7409-11-2