Пушкуца Віталій Георгійович

Пушкуца Віталій Георгійович

Стаття у Вікіпедії

Віталій Георгійович Пушкуца (13 липня 1974, Рені, Одеська область, Українська РСР, СРСР — український футболіст та тренер, нападник.

Виступав за «Металіст», «ЦСКА-Борисфен» (Київ), Металург (Маріуполь) та ряд інших клубів. Працював помічником головного тренера в харківському «Арсеналі» та чернівецькій «Буковині».

Цитати

«Народився я в містечку Рені Одеської області, але, як і будь-якому хлопчику, який мріє грати у футбол, місця там мені було мало, і я подався до одеського Чорноморця, куди мене взяли до спецкласу. То справді був 1986 рік. Але річ у тому, що умови проживання там були просто неможливі для іногородніх, і мені довелося повернутися додому після восьми місяців перебування. У Рені я навчався до кінця восьмого класу». — про перші кроки у футболі в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«В принципі сумувати не було коли, адже подальші події розвивалися досить швидко. До сусіднього Ізмаїла на збори приїхала команда Харківського спортінтернату, хлопці 1972 року народження. Шукаючи спаринг-партнера, вони обрали команду моєї ДЮСШ. Хоч я був на два роки молодшим, тренер поставив мене до складу. Я себе добре виявив і після цього матчу Микола Кольцов запросив мене до Харкова на перегляд, де я зрештою і залишився». — про те, як складно було психологічно після Одеси повертатися до свого маленького містечка в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Особисто у мене жодних переживань із цього приводу не було – я дуже хотів грати у футбол, і це все переважувало. До речі, я у свої 14 років досить спокійно сідав на поїзд та їздив додому». — про навчання у Харкові за 1000 км від дому в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Мама була все ж таки проти, а от батько, навпаки, тільки за. Він мене відвіз до Харкова, ми подивилися, умови там були на порядок кращі, ніж в Одесі, і я залишився». — про ставлення батьків до занять футболом в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Особисто у нас такого не було. А якщо десь місцями і проскакувало, то у нас був найстарший рік – 1972 року народження – і там навчалися два хлопці з Рені. Хоча загалом усе було дуже спокійно. Це вже коли я почав їздити за різні юнацькі збірні грати та перетинався з хлопцями з київського та дніпропетровського УФК, то вони розповідали, що у них ця справа процвітала». — про життя в спортінтернаті в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Ця команда називалася так до 1991 року, а потім розпалася, і наш інтернат узяв її під себе вже з новою назвою – Олімпік. Більшість команди складали хлопці 1972-го та 1973-го років народження, був серед них і я. Ми дебютували у другій лізі чемпіонату СРСР. Незважаючи на те, що зрештою посіли останнє місце, при розподілі місць ми потрапили до перехідної ліги першого незалежного українського чемпіонату». — про вступи за харківський "Маяк" / "Олімпік" в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Так, у першому чемпіонаті я багато грав і багато забивав [став найкращим бомбардиром команда з 11-ма м'ячами] і після закінчення сезону Леонід Ткаченко забрав мене в Металіст. Хоча він ще в процесі моєї гри за Олімпік розмовляв зі мною, і я розумів, що наступного сезону почну в Металісті. Скажу навіть більше, ще не будучи гравцем «Металіста», я вже міг жити на базі команди у Високому. Чесно кажучи, мої речі там і лежали». — про те, як у сезоні 1992/1993 років грав у вищій українській лізі у складі "Металіста" в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«...Коли до команди за допомогою Ткаченка прийшов Дрозник, за рік від того складу не залишилося практично нікого. Гурам Аджоєв до Угорщини подався, Валерій Панчик — до Польщі, Олександра Призетка та Владислава Прудіуса забрали до київського Динамо, Сергія Кандаурова та Романа Пеца вирушили до Маккабі, Олександра Помазуна — до московського Спартака, Олега Соловйова — до тольяттинської Лади… і все. Природно, що настільки розібрана команда наступного сезону (1993/94) впала в першу лігу». — про те, як бізнесмен Дмитро Дрозник купивши Металіста незабаром розпочав реалізацію свого плану щодо розпродажу Металіста в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Це була якась дивна та дивовижна історія. Мені тоді чи 17, чи 18 років було, і я не сильно вникав тоді в її суть. Спочатку це було, що на стажування поїхав тренер – Леонід Ткаченко. Поїхали з ним і ми вчотирьох, як найкращі гравці того Металіста. Як нам тоді пояснювали, щоб ми побували за кордоном, переглянули тренувальний процес, самі потренувалися, а потім по приїзді поділилися з хлопцями досвідом. Містечко [відомий курорт] називалося Соронто і знаходилося за 20 кілометрів від Мілана. Там був маленький клуб. Де він грав, точно не скажу, але це була серія А. Прийняли нас там дуже добре, жили в шикарному готелі. Тоді саме Шалімов грав за Інтер і він, пам'ятаю, приїжджав до того готелю/ Наскільки я зрозумів, за наше перебування там мав платити Металіст, але цього не було зроблено і в результаті нам довелося звідти виїхати». — про те, як перебував на перегляді в Італії в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Це було 1993 року. Наша молодіжна збірна України на чолі з Володимиром Мунтяном після закінчення сезону 1992/93 поїхала на турнір до Іспанії, Ла-Корунью. Там ми посіли перше місце, а я забив три м'ячі, один із яких у ворота іспанців. У фіналі ми грали з Чилі і якраз перед фіналом до мене підходили представники Валенсії і пропонували залишитися. Потім вони намагалися через клуб вирішити, але я вже на той момент підписав попередній контракт із київським Динамо». — про те, що мав можливість грати у Валенсії в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Тоді була така система – певне коло гравців, які стабільно грали та давали результат, отримували зарплати та премії у доларах. Решта ж говорила: «Грайте, доводьте і ви так само отримуватимете». Зрозуміло, що справедливого тут було мало і люди, які не траплялися в основу, ображалися. Я не можу сказати, що мав великі фінансові проблеми. Хоча після того, як прийшов Дрозник, ставало все гірше і гірше». — про оплату праці в "Металісті" Дрозника в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Та я того сезону в Борисфені провів лише пару ігор. Там було вже зрозуміло, що команда виходить до першої ліги з прицілом за рік вийти у вищу. До того ж склад там був шалений просто. Наприклад, у першій лізі за нас грали Андрій Анненков, Валерій Воробйов, Олег Пестряков, Владислав Прудіус, Олександр Свистунов, Едуард Цихмейструк, Андрій Федьков, Олег Кузнєцов, Віктор Чанов, Михайло Джишкаріані та інші сильні футболісти. Тому я чудово розумів, що ми вийдемо до вищої ліги. До того ж я вже казав, що у мене був підписаний попередній контракт із київським Динамо і, коли переходив до Борисфена, мені говорили, що це на якийсь час, мовляв, наберешся досвіду і ласкаво просимо до Динамо». — про перехід до ЦСКА-Борисфену в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«У ЦСКА-Борисфені президентом був Дмитро Злобенко і зарплати у нього були не меншими, ніж у київському Динамо. Наскільки я знаю, він навіть олімпійську збірну спонсорував, яка більш ніж на половину складалася з гравців ЦСКА-Борисфена». — про кращі фінансові умови в ЦСКА-Борисфені в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Так, а який склад був тоді в італійців: Фабіо Каннаваро, Алессандро Дель П'єро, Філіппо Індзагі, Крістіан Вієрі, Алессіо Таккінарді... У тому відборі ми, звісно, ​​дуже сильні були. На жаль, у домашньому матчі з хорватами трапилася осічка – не змогли виграти. На останній хвилині арбітр призначив пенальті, але Ващук не забив. Завжди били Парфьонов чи Ребров, а тут чомусь пішов Ващук. В Італії нам треба було зіграти хоча б унічию, але, скажу відверто, арбітр нас там просто засудив. Два голи із «поза грою». Одного разу ми відігралися, а другий не встигли – Аморузо на 70-й забив. У тому матчі проти нас, окрім уже названих гравців, ще й Неста з Дельвекіо грали». — про виступи за молодіжну збірну України в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Проект справді був дуже перспективним. Коли я прийшов, у другій лізі нас тренував Володимир Безсонов, на першу лігу прийшов уже Михайло Фоменко – дуже амбітний тренер, який, до того ж, незадовго до Борисфена очолював київське Динамо. Вийшли з ним до вищої ліги і там грали дуже непогано: зіграли внічию на виїзді з чемпіоном країни київським Динамо, перемогли срібного призера Чорноморець, із бронзовим призером Дніпром зіграли внічию. Можна згадати і розгром "Шахтаря" - 4:0. У підсумку посіли четверте місце». — про сезон 1995/1996, який став дебютним для ЦСКА-Борисфена у вищій лізі та одразу четверте місце в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Так, справді ми зі Штанге їздили до Австрії на збори. На цю тему, звичайно, дуже багато вже було сказано, маю на увазі підхід німецького фахівця до всіх питань як побутового, так і тренувального характеру, тому нічого нового я, напевно, не розповім. Можу лише підтвердити, що нам справді довелося зіткнутися з небаченим досі підходом». — про те, що перед початком сезону 1996/1997 ЦСКА-Борисфен мав очолити Бернд Штанге та привести із собою чи не весь дніпропетровський Дніпро у повному складі в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Так, я спочатку знав, що опинюся в Динамо, оскільки про це йшлося напередодні мого переходу в ЦСКА-Борисфен, а розвал команди лише прискорив процес... Були двоїсті почуття – з одного боку, хотілося грати в Динамо, але з іншого, я розумів, що сидітиму на лаві запасних. Напевно, більше я хотів кудись піти, щоб грати». — про те, що опинився у київському Динамо в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Зараз про це говорити складно, бо були деякі супутні моменти. Коли я тільки опинився в Динамо, то, природно, хотів проявити себе і тренувався, незважаючи на погане самопочуття, постійне нездужання. Мені спочатку давали пігулки, думали, що це сильна втома. А потім виявилось, що запалення легень, запущена форма. Щоправда, до приходу Лобановського я вже встиг одужати і полетів із командою на збори». — про те, чому не потрапив до першої команди "Динамо" в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Так, я теж знав, що у Валерія Васильовича божевільні навантаження, але особисто мені було не так уже й складно. Ми полетіли до Руйта в очікуванні виснажливих тренувань, але чи тому, що погода там була тоді чудова, чи Лобановський переглянув своє ставлення до тренувального процесу за час перебування на Сході, але ми весь час працювали з м'ячем. Лобановський навіть сказав: «Дивіться, яка погода хороша! Чого ж ми по колу бігатимемо?»» — про систему підготовки Валерія Лобановського в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Не знаю навіть, що сказати. Я пройшов збори, тренувався, ніхто жодних претензій не висловлював, та й шансів не давали. Тож коли після закінчення сезону мені надійшла пропозиція від маріупольського Металурга, я з радістю погодився». — про те, чому пішов із "Динамо-2" в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 1) (28 березня 2013 року)

«Ні, я їхав до Маріуполя на запрошення Миколи Павлова, який очолив команду якраз після Погребняка. Спочатку це була оренда на півроку, а після закінчення цього терміну зі мною вже підписали повноцінний контракт. Хоча взимку, до речі, я поїхав із Динамо зборами – у Маріуполі я почав забивати і Лобановський запросив мене на збори, як і інших орендованих. А вже після цих зборів я остаточно перейшов до Металурга, хоча можна було залишитися – була така пропозиція. Але на той момент я розумів, що, швидше за все, сидітиму на лавці, а в Маріуполі мені дуже сподобалося, і я захотів повернутися». — про те, що опинився у Маріуполі на запрошення Миколи Павлова в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

« ». — про в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Так, ми і Царську стежку бігли і все інше. Пам'ятаю, найскладнішим було бігти Царську стежку в парі. Береш медицинбол, це такий м'яч набивний, важкий, і один біжить першу частину дистанції з медичним болем у руках, а другий – другу. Ми з Сашком Рикуном завжди бігли». — про те, як Царську стежку бігли в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Його можна розділити на дві частини. У першому сезоні перед нами стояло завдання залишитися у вищій лізі, і ми його успішно виконали. У другому загалом злетіли на п'яте місце. Ну а третій пройшов для мене не зовсім вдало: я не так багато, як раніше, грав та й взагалі була якась напружена обстановка, у мене були деякі конфлікти з персоналом клубу. Коротше кажучи, все свідчило про те, що потрібно міняти команду». — про те, що в Маріуполі провів три сезони та забив вісім м'ячів, граючи правого півзахисника в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Павлов мені сказав, що є варіант виїхати до Новоросійська, до київського ЦСКА та ще однієї команди, вже не пам'ятаю яку. Я вибрав Чорноморець. Там багато моїх знайомих грало. Зокрема, Саша Призетко, Олександр Свистунов. Там людей шість українців було». — про те, як перейшов у новоросійський Чорноморець в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Так, я пам'ятаю цю гру. Там така історія вийшла. На тренуванні я отримав травму та лікувався місяць, якщо не два. Начебто вилікувався, але не до кінця і в грі з Крильями Рад бігав, як на голках, постійно відчував, що м'яз знову ось-ось порветься. Ситуація з форвардами у нас тоді була справді складна, і я, незважаючи на неприємні відчуття, продовжував грати. Звичайно, робити це так, як я можу, не виходило. У першому ж таймі при спробі пробити з-за меж штрафного майданчика відчув, що м'яз знову порвався. Я зайшов у роздягальню у перерві і сказав про це Байдачному. Зрозуміло, що реакція тренера, після того як футболіст два місяці лікується, а потім, не погравши і місяця, знову вилітає з тією ж травмою, може бути бурхливою. Ось Байдачний і сказав на прес-конференції, що я не граю в той футбол». — про те, що після матчу з Крилами Рад 23 вересня 2000 року на післяматчевій прес-конференції Байдачний сказав: "Ми ж практично без нападників граємо. Кузьмичова немає, Попов зламаний, Коваленко - бліда тінь самого себе, Пушкуца в інший футбол грає, Бурдін теж не в найкращій формі" в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Так, різниця була. Не те щоб величезна… Чорноморець не був дуже багатим клубом, у багатьох інших платили й більше. Секрет був у чомусь… Оскільки у футболі є така штука, як преміальні, а Чорноморець тоді добре грав, ми часто перемагали московські команди і за рахунок преміальних отримували нормальні гроші». — про рівень зарплати у новоросійському Чорноморці в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Найімовірніше, Сергій Мізін. Можу згадати ще Сергія Кандаурова». — про найзручніших партнерів у інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«...Все той же київський футбол із постійним пресингом, потужними флангами, висока ігрова та побутова дисципліна. У нас був чудовий плеймекер – Сергій Мізін. Я вам уже казав, що він – найкращий помічник, з яким мені доводилося грати. Передачу віддавав, наче рукою закидав». — про те, що в Україну повернувся напередодні сезону 2001/02 у рідний харківський Металіст та застав там якраз Михайла Фоменка й одразу ж стали найкращим бомбардиром команди, забивши 11 м'ячів у інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Так, і вперше за весь час удостоївся похвали від Михайла Фоменка, хоча це велика рідкість. До речі, наскільки я стежу за хет-триками у чемпіонаті України, мій рекорд ще ніхто не побив». — про те, як зробив найшвидший хет-трик в історії українського футболу – три голи у ворота Закарпаття: 77-а, 79-а, 81-а хвилини в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Ну, по-перше, були фінансові труднощі. По-друге, перед стартом чемпіонату прибрали Фоменка та призначили Валентина Крячка, потім на останню частину чемпіонату знову поставили Фоменка, але було вже пізно. Плюс до всього пішов Сергій Мізін – наш головний диригент. Не скажу, що ми грав зовсім погано, проте програвали. Дуже часто з мінімальним рахунком». — про те, що наступний сезон відіграли так погано та вилетіли в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Переїжджаючи до Харкова, я хотів там дограти, закінчити кар'єру у рідній команді. І для мене такий розвиток подій став величезним сюрпризом. Напередодні відпустки я отримав травму, мені зробили операцію, а коли команда вийшла з відпустки, мені сказали, що моїх послуг більше не потребують. ...У кабінеті сиділи двоє – Геннадій Литовченко та Віталій Данилов – тодішній керівник Металіста. З Металіста мене спровадили словами Лобановського: «Ми хочемо збудувати команду-зірку, а не команду зірок». Хоча коли до команди прийшли Литовченко та Данилов, вони навпаки мене просили залишитись допомогти». — про те, як Металіст у першій лізі очолив Геннадій Литовченко та за підсумками першого кола знову став найкращим бомбардиром команди, забивши шість м'ячів, але в зимовому антракті Геннадій Литовченко відмовився від послуг в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Не те слово! Я просто не розумів, як можна так вчинити. Заборонили мені тренуватися з першою командою, але просто так не відпускали, а хотіли на моїй продажу ще й грошей заробити. Якби я знав, що так буде, то перед початком сезону пішов би до Кривбасу разом із Сашком Горяїновим, адже мене теж звали. Але Литовченко попросив залишитись допомогти, а через півроку фактично вигнав. Та ще й грошей винні були». — про те, що образився на Геннадія Литовченка в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Оскільки у мене ще залишалося півроку контракту, а грати мені ніхто не давав, навіть у заявку не включили, то я просто приїжджав на базу та тренувався із другою командою. А влітку 2004-го опинився у Ворсклі». — про те чим займався до літа в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Так, я Федоровича знав по олімпійській збірній. Він мені зателефонував, я йому пояснив ситуацію. В принципі завдяки тренуванням з другою командою Металіста я був у формі, але тут мені довелося згадати ту поїздку до Італії. Як ви пам'ятаєте, туди я поїхав із травмою, і виявилося, що тоді у мене неправильно зрослася зв'язка, але виявилося це лише під завершення кар'єри, коли я вже був у Ворсклі. У мене в коліні лопнув хрящик, а сама зв'язка вже не тримала і коліно постійно вискакувало. Через це я мало грав у Полтаві і, зрештою, підійшов до Мунтяна, сказавши, що дурити нікого не хочу. Керівники вчинили зі мною по-людськи – розрахувалися у повному обсязі». — про виступи за Ворсклу в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Мунтян мені, до речі, запропонував працювати у нього у тренерському штабі, але я сказав йому: «Федоровичу, я не місцевий, та й ви тут не назавжди. Поїду я краще до Харкова». Тим більше, що мій колишній партнер по команді Ігор Рахаєв якраз тренував друголіговий харківський Арсенал. Ми з ним друзі по життю, і я підійшов до нього, попросився тренуватися з командою. Ну а потім у процесі вирішили, що гратиму за Арсенал. Якщо пам'ятаєте, у сезоні 2004/05 Арсенал вийшов у вищу лігу, потім його перейменували на ФК Харків, а новий Арсенал, до якого я і прийшов, стартував за новою у другій лізі». — про те, як завершив кар'єру футболіста в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)

«Одного разу з Арсеналу пішов другий тренер, і президент клубу запропонував мені обійняти його посаду. ...Так, плавно та практично безболісно. Потім, правда, Арсенал розпався і ми залишилися без роботи. Рахаєва врешті-решт запросили працювати в Металіст». — про те, як перейшов на тренерську посаду в інтерв’ю сайту «Футбол» Откровенно. Виталий Пушкуца (часть 2) (29 березня 2013 року)