Прісцилла (фільм)
«Прісцилла» (англ. Priscilla) — художній фільм режисерки Софії Копполи про Прісциллу Преслі. Головні ролі в картині зіграли Кейлі Спейні та Джейкоб Елорді.
Цитати про фільм
[ред.]З інтерв'ю Софії Копполи, режисерки стрічки
[ред.]Це історія про те, що мене завжди цікавило: як люди стають тими, хто вони є, і знаходять свою ідентичність. А ще я дійсно сильно пов'язана з поколінням моєї матері. Дивлюся на те, через що вона пройшла, а потім на своїх доньок — які ми різні і які схожі[1]. |
Я думаю, що для мене найважливіше те, що Прісцилла хоче бути вірною собі. Вона зрозуміла, що, хоча здавалося, в неї було ідеальне життя (якого насправді не було), це було неправильно для неї. Я маю на увазі, що в неї був поверховий ідеал, але вона залишила все це. На початку 1970-х жінці було дуже важко розлучитися з впливовим чоловіком, не маючи власного доходу, але в неї були віра в себе і сила. Вона знала, що їй треба піти і знайти своє власне «Я» поза ним. Тому я думаю, що в її історії є щось наснажливе: ніколи не пізно знайти справжню себе[1]. |
Я маю на увазі ті моменти фільму, де вона ходить до католицької школи, ночами розважається з Елвісом, а вранці їй знову треба до школи. І вона думає: як пояснити черницям, що я вибираю, який пістолет пасуватиме до мого блискучого плаття? У нас є кадр, на якому вона просто розкладає зброю, і це саме такі моменти, схожі на божевільні контрасти у її житті. І улюблений фрагмент — нарощування вій перед початком пологів, бо це так багато говорить про неї та жінок того часу. Або коли вона вперше переїжджає до Грейсленда і сідає по черзі на всі стільці. Вона тренується, як це — бути леді в будинку[1]. — Про те, що під час знімань було безліч моментів, які яскраво передавали шалений спосіб життя Прісцилли у Грейсленді |
Я часто з нею розмовляла, коли починала проєкт, а потім, коли працювала над сценарієм, ставила запитання про те, що можна додати, щоб заповнити усі прогалини в історії. Ми разом пропрацювали сценарій. Наприклад, сцена на початку фільму, де Елвіс і Прісцилла у кінотеатрі, та Елвіс підспівує під фонограму з Гамфрі Богартом і говорить про Марлона Брандо. Я не думаю, що це є в книзі, це була історія, яку Прісцилла розповіла мені. І я подумала, що було б дуже важливо включити її, тому що вона так багато говорить про його розчарування як митця. Елвіс хотів бути серйозним актором, і ця сцена дає нам зрозуміти, звідки походить його розчарування. Отже, подібні речі для фільму важливі, як і її досвід, чому вона не могла бути по-справжньому близькою з жодною з дружин «Мемфіської мафії»[1]. — Про те, що допомога Прісцилли Преслі була дуже доречною під час роботи над фільмом |
З інтерв'ю Кейлі Спейні, виконавиці ролі Прісцилли Преслі
[ред.]Декоратори чудово відтворили Грейсленд[2] — ці кадри настільки гарні, що здатні багато розповісти навіть без жодного діалогу. Ти просто бачиш молоду самотню дівчину, яка намагається знайти своє місце в той час, як її чоловік поїхав, щоб стати рок-зіркою. Мені здається, що Софія дуже гарно фільмує подібні моменти — вона може передати безліч важливих емоцій без слів. І це мені дуже подобається[3]. |
Її батько служив у Військово-Повітряних силах, тож вона постійно переїжджала і мала добре розуміти, що таке самотність. І коли вони з Елвісом зустрілися в Німеччині, вони обидва мали перебувати на цьому рівні. Прісцилла Преслі, безумовно, має в собі якусь «тиху силу», яка мене так вразила під час нашого знайомства[3]. |
Нам хотілося, щоб героїня відчувала себе людиною, ми намагалися простежити за її внутрішньою подорожжю та її точкою зору — яким є її місце у житті цього великого магнетичного чоловіка, що був її партнером, доки вона врешті-решт не знайшла виходу із цих стосунків[3]. — Про бачення ролі Прісцилли Преслі |
Не думаю, що щось таке робилося раніше, але Джейкоб здійснив дійсно фантастичну справу, зігравши Елвіса «за лаштунками» — такого вразливого, невпевненого у собі чоловіка, який водночас тримав на своїх плечах усю вагу світу. Разом із цією молодою жінкою, що намагалася зорієнтуватися, як їй існувати в його власному всесвіті[3]. |
Прісциллі довелося відпрацювати деякі прийоми. Очевидно, тут були свої хитрощі. Я думаю, вона мала досить швидко «зчитувати» простір залежно від того, в якому настрої перебував Елвіс. Він був дуже специфічною людиною, і їй доводилося підлаштовуватися під нього[3]. — Про нюанси ролі Прісцилли Преслі |
У нас було не так багато часу на підготовку до фільмування, але щойно я дізналася, що саме Джейкоба взяли на роль, я одразу з ним зв’язалася. Ми знали, що всі знімання відбуватимуться швидко, тож нам було вкрай важливо почуватися комфортно і безпечно одне з одним. Ми почали бачитися майже одразу. Що ж до стосунків наших прототипів, то ще на самому початку Прісцилла Преслі сказала мені: «Дуже важливо показати, що, попри всі перипетії у відносинах, між ними була справжня любов. Вона дійсно дбала про нього». Тож спільний час підготовки з Джейкобом був життєво важливим[3]. |
У неї було все, про що тільки можна мріяти. Я думаю, що на той час наявність чоловіка і дитини вважалася чимось абсолютно достатнім, щоб зробити жінку щасливою. Гадаю, що пошук і торування власного шляху — це універсальна річ, яка стосується кожної з нас. І впевнена, що історія Прісцилли та її вибір на користь себе здатні надихнути жінок по всьому світу[3]. |
Щоразу, коли я сідала перед Прісциллою Преслі, я дійсно відчувала її внутрішню силу і доброту — саме це я намагалася передати у фільмі[3]. |
Я думаю, було важливо показати всю історію — від їхньої першої зустрічі й аж до моменту, коли вона знайшла в собі сили розірвати ці стосунки. Гадаю, що Софія зробила прекрасну роботу, сплівши всі ці роки воєдино, тому що це довгий етап. Знімання тривали місяць і велися не в хронологічному порядку, але костюми та зачіски допомогли мені орієнтуватися у часі. Іноді я забувалася, і єдине, що дозволяло тоді зрозуміти, у якому моменті життя Прісцилли я перебуваю, — це аксесуари. Це було схоже на «Гаразд, у мене шиньйон — я вагітна». Або «на мені спідниця 1950-х», або «на мені довга перука 1970-х». Так я відшукувала необхідну опору[3]. — Про стрічку Софії Копполи «Прісцилла» |
Я думаю, що основою для занурення в цю роль стало читання мемуарів Прісцилли Преслі «Елвіс і я», адже сценарій засновано на них. А потім були зустрічі із самою Прісциллою, довгі розмови з нею, щоб почути всі подробиці їхнього спільного життя. Цей фільм спирається скоріше на емоції та враження, ніж на довгі сцени. Він наче неспокійний, збентежений сон. І тому мені було вкрай важливо почути про деякі інтимні деталі або «внутрішні» жарти, якими вони ділилися одне з одним[3]. — Про підготовку до ролі Прісцилли Преслі |
Я думаю, що Софія Коппола прекрасно розуміє, що диявол криється в деталях. А ще мені здається, що це була велика частина світу Прісцилли. Вона втілювала собою американський рок-н-рол. Вона була як член королівської родини й саме так повинна була себе подавати — це було великою частиною її життя. У нас була дивовижна художниця з костюмів Стейсі Беттат, і я думаю, що на майданчику було більше змін костюмів, ніж сторінок у сценарії! Так, це також був певний простір для гри[3]. — Про костюми та грим у стрічці «Прісцилла» |
Примітки
[ред.]