Перейти до вмісту

Прошак Іван Лук'янович

Матеріал з Вікіцитат
Прошак Іван Лук'янович
Стаття у Вікіпедії
Вікіпедія
Вікіпедія

Прошак Іван Лук’янович (1922–1999) — український військово-політичний та громадський діяч, член ОУН, політрайонний пропагандист куща №4 (Хом'яківка) району Тисмениця ОУН з грудня 1944 по березень 1945 року. Жертва нацистських (1941–1943) та радянських (1945–1957) таборів. Упродовж 1990-х років — учасник Всесвітніх та Всеукраїнських конгресів політв'язнів та репресованих, автор критичних статей у пресі.

Цитати

[ред.]
  •  

У цей важкий для України час ми повинні...пам'ятати, що в нас, християн, єдиним провідником є Господь Бог. Сьогодні наша зброя — це слово правди про нашу історію, про муки предків, про всіх героїв, які віддали життя за волю України. Боротьба тільки розпочинається, попереду може бути ще багато конфліктів. Тож будьмо готові на все. Як колись співали, ідемо в бій, в нерівний бій, за волю і свободу, за тебе, рідний краю мій, за тебе, мій народе![1]

  •  

Вірю, що усе переживемо. Тому закликаю Вас, дорогі брати і сестри нашого славного Прикарпаття: поважаймо наших героїв, єднаймося і любімося, бо тільки в єдності сила народу, багатство і могутність нашої держави.[2][3]

  •  

У цей важкий для нас час закликаю Вас, дорогі громадяни Коломиї і Коломийщини, Вас, наша інтелігенціє, Вас, духовні отці святої церкви, Вас, наші офіцери усіх установ, усіх охоронців нашої вільної України: не допустіть цього відкритого вандалізму над нашим народом. Єднаймося під нашим національним гербом і прапором, висловлюймо протест новим зрадникам нації і народу! Ганьба і прокляття ворогам Батьківщини! Слава незалежній Україні![4]

  •  

Я і мої друзі, незважаючи на страшне каторжне минуле, не бажають конфронтації і прощають усім, хто хоче добра і могутності сaмостійній Україні. Наша мета — це воля або смерть. Іншого вибору для України немає.[5]

  •  

Ми повинні зрозуміти мету наших недругів: чим гірше для народу України, тим краще для них, для якнайшвидшого відновлення старого устрою. (...) Щоби не допустити до відновлення знавіснілого режиму, ми повинні бути зорганізовані в єдине русло задля збереження нашої незалежності, єднатися з тими, хто розумно й реально оцінює обстановку, допомагає молодій державі у відбудові з економічної кризи, уважає себе патріотом вільної України. Для нас ворогом є той, хто сьогодні займається провокаціями, безпідставно таврує честь і гордість нашого історичного минулого і сучасного устрою. (...) ОУН ніколи не плекала імперських і шовіністичних інтересів до інших націй, до загарбання чужих територій. Наша мета: воля народам — воля Україні! Пам'ятаймо, що тільки в єдности наша сила, що з нами Господь Бог, з нами наша дорога матір Україна.[6]

  •  

Уряд Латвії, наприклад, відкинув запропоновану схему співдружности з Росією і повернувся до устрою капіталістичних держав. Ринкова система розвивається під контролем державного апарату, без зловживань і корупції. Великим авторитетом користуються депутати, що їх вибирають серед мешканців тих округів, в яких відбуваються вибори. Пільги надано тільки справжнім фронтовикам і борцям за незалежність Латвії. Хто воював в Афганістані, Угорщині, Чехії — пільг не мають, окрім інвалідів. Латиші відмовилися від послуг активних комуністів, їхні місця посіли патріоти Латвії й молоді спеціалісти. Промислові підприємства працюють нормально, ніхто не знає, що таке несвоєчасна зарплатня, пенсія чи стипендія. (...) У церквах, будинках культури, клубах і школах постійно нагадують про комуністичний ґеноцид і зросійщення. Коли російськомовні запротестували, що їм забороняють публічно розмовляти російською мовою, їм запропонували поїхати на свою етнічну батьківщину, з повною оплатою за майно й проїзд до Росії. До українців латиші ставляться добре, там є українські церкви. (...) А нам з вами, дорогий читачу, доводиться тільки мріяти про таке, хоча Україна значно багатша за Латвію. Уряд і народ Латвії думають про майбутнє своєї незалежної держави, нікому не віддають своїх думають прибутків, відмовилися від опіки "матушкі Рассеі".[7]

  •  

Не можна забувати, що підлі провокатори і їх господарі живуть, вони готові у будь-який час і спосіб смертельно нашкодити самостійній державі. Пам'ятаймо, що наша перемога — це єдність, чесність і любов до свого народу.[8]

  •  

Закликаю усіх друзів по визвольному змаганню, усіх чесних громадян у страшний час політичної боротьби з ворогами України — єднаймося і молімо: Боже, нам єдність подай![9][10]

  •  

Сьогодні ми повинні бути готовими до всього. Нам в першу чергу треба мати своє військо, добру військову техніку, добровільну гвардію, котра духовно повинна бути на рівні славетних героїв УПА, у яких була єдина патріотична сила — воля або смерть! Не даймо більше себе дурити, гуртуймося біля наших демократичних партій, спілок і товариств, спільно допомагаймо народним депутатам, нашому демократичному урядові. Пам'ятаймо, що наша мета — це Єдність, Братерство і Свобода усім народам України! (грудень 1991 року)[11]

  •  

... Сьогодні, через 220 років, знову нависла чорна хмара над нашою молодою державою. Вороги України знов агітують за Союз, сіють між нами чвари й ненависть. Їхні агенти постійно шельмують чесних людей, обливають брудом наше духівництво, закликають до непокори урядові. Але не варто забувати, що невдячна Москва не вміє жаліти й своїх яничарів. Соловецькі табори, Сибір чекають на нових рабів, якими можуть стати й ті, хто сьогодні бажає поміняти герб України — Тризуб на російського двоголового орла. (червень 1995 року)[12]

Джерела

[ред.]
  1. Прошак І. Будьмо організовані. - Вісник Коломиї - 28 листопада 1990 - No. 55 (91) - С. 1
  2. Прошак І. Кілька слів про друзів, про яких чомусь забувають. - Вісник Коломиї - 30 березня 1994 - No. 11 (409) - С. 2
  3. Криворучко І. «Про Івана Прошака, репресованого воїна УПА». Вільний голос. 3 жовтня 2024. - С. 6-7.
  4. Прошак І. Видно Йвана по халявах, або ж Схаменися, комуністичний диктаторе. - Вісник Коломиї - 24 лютого 1993 - No. 18 (340) - С. 1
  5. Прошак І. Де ваша совість, недруги лукаві?. - Вісник Коломиї - 2 березня 1993 - No. 20 (342) - С. 2
  6. Прошак І. Колесо історії не повернути - Вісник Коломиї - 30 квітня 1993 - No. 37 (380) - С. 2
  7. Прошак І. Розповідь латвійської українки - Вісник Коломиї - 14 жовтня 1997 - С. 4
  8. Прошак І. Наша спільна рана. - Галичина - 27 жовтня 1992 - С. 5
  9. Момот М. Сповідь "Невмирущого" [Текст] : до правдивої історії ОУН-УПА на Прикарпатті / В. Д. Момот. - Л. : Сполом, 2004. - 270 с.: фотоіл.
  10. Прошак І. Боже, нам єдність подай - Галичина. - 6 липня 1993 - No. 106 (666) - с. 4
  11. Прошак І. «Не даймо себе обдурити!». Вісник Коломиї. - 10.12.1991 - Ч. 120 (184). - С. 2.
  12. Прошак І. «Було колись — запорожці вміли панувати». Вісник Коломиї. - 3.06.1995 - Ч. 40 (512). - С. 2.