Пробач, дівчинко
«Пробач, дівчинко» (англ. Sorry, Baby) — американський трагікомедійний кінофільм 2025 року, режисерський і сценарний дебют Єви Віктор. Головні ролі виконали сама Віктор, Наомі Акі та Лукас Геджес.
Цитати про фільми
[ред.]З інтерв'ю режисерки стрічки Єви Віктор
[ред.]Мене вже питали про те, чому я додала так багато гумору і вибрала саме такий тон для фільму. Але я все ще намагаюсь знайти чесну відповідь на це запитання. І я думаю, що правда в тому, що мені особисто дуже допомагає почуття гумору. Іноді мені здається, що, нібито, навіть у найсумніших речах можна знайти гумор. І я намагаюся зрозуміти, чи це правда. Мовляв, під час написання, навіть просто в процесі написання сценарію, наявність жарту на сторінці допомогла мені відчути полегшення. Тож це правда. Я думаю, що коли я дивлюся на світ, фільм або коли я щось переживаю, то в цьому є і гумор, і легковажність. Я намагаюся отримувати задоволення навіть у темні дні. А коли ти знімаєш і не маєш достатньо часу, то знаходити в цьому процесі легковажність — корисно. Навіть у такі маленькі похмурі дні[1]. |
Що я можу порадити акторкам, які пережили харасмент з боку викладачів? Завжди памʼятати: «У твоєму досвіді є вміння знаходити радість для самої себе». Більше я не маю право радити. Тільки сподіватися, що мій фільм може стати для когось терапевтичним, бо кіно — це про груповий перегляд, а значить — про групову терапію та пошук підтримки одна в одній[1]. |
Я думаю, що досвід переживання чогось дуже самотнього, такого дивного, про що ніхто не розуміє, як говорити, має в собі щось на кшталт руйнівного абсурду, який є смішним. І смішно спостерігати, як люди намагаються зрозуміти, як із тобою розмовляти, коли для них ти наче бомба сповільненої дії, всі тебе бояться. Тому гумор важливий. Бо, я вважаю, саме гумор є механізмом, що підсилює. Жарт є формальним, він дистанціює, але іноді дійсно корисно мати певну дистанцію, тому що це майже як у фільмі, який говорить: «У мене все під контролем, я кажу глядачу, що він може сміятися прямо зараз». Це може бути полегшенням, коли ти відчуваєш, що хтось направляє твої дії, що тобі дозволено сміятися, відступити на секунду і подивитися на ситуацію зі сторони. Тож так, це моя робоча теорія всього[1]. |
Примітки
[ред.]
