Потойбіччя
Потойбі́чний світ, потойбі́ччя[1], загробний світ, той світ, засвіти — у різноманітних релігійних системах (як язичницьких, так і монотеїстичних) — світ, до якого потрапляють люди після смерті, мешкання померлих або їх душ. Уявлення про потойбічний світ є типологічно спільними майже для всіх культур та цивілізацій.
Цитати
[ред.]Художня література
[ред.]Небо вночі схоже на чорні поля. Повітря, ніби чорноземи, наповнене рухом і насінням. Безконечні площини, які розгортаються вгорі, живуть своїм ритмом, своїми законами. У небі заховано зірки й сузір'я, у землі – каміння і корені. У небі лежать планети, у землі – покійники. З неба витікають дощі, із землі витікають ріки. Дощі, впавши, течуть на південь, наповнюючи океан. Небо весь час змінюється, спалахує і згасає, набухає вологою, і виповнюється серпневою спекою. Ґрунти виснажуються травами й деревами, лежать під пласкими небесами, наче худоба, про яку забули. Якщо правильно обрати місце, іноді можна все це разом відчути – як, скажімо, переплітається коріння, як течуть ріки, як наповнюється океан, як небом пролітають планети, як землею рухаються живі, як потойбіччям рухаються мертві.[2] |
|||||
| — Сергій Жадан |
Примітки
[ред.]- ↑ В. М. Богуцький. Міфогенна топіка як джерело просторових номінацій: когнітивно-аксіологічний аспект Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine. // Studia Linguistica, збірник наукових праць. Випуск 3. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2009
- ↑ Жадан С. В. Ворошиловград. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. — С. 168
Див. також
[ред.]Джерела
[ред.]- Жадан С. В. Ворошиловград. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017.
