Поркуян Валерій Семенович

Поркуян Валерій Семенович

Стаття у Вікіпедії

Поркуян Валерій Семенович (4 жовтня 1944, Кіровоград) — радянський і український футбольний тренер, в минулому футболіст на позиції нападник. Майстер спорту міжнародного класу (1966), Заслужений майстер спорту (1991).

Цитати

«Народився я у Кіровограді. Батько – робітник, мати – домогосподарка. У мами не було руки, і основний тягар у сім'ї лягав на батька. А в нас була проста сім'я, і можливості придбати таку річ не було. Але в газетах я читав усе, що траплялося на очі. Особливо врізалися мені на згадку захоплені статті про один із молодих бразильських талантів, 17-річне Пеле. Я прочитав про нього і запам'ятав це ім'я. Хто ж тоді знав...» — про про своє рідне місто та батьків в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«А які тоді могли бути захоплення? Окрім футболу, нічого й не знав... Скільки пам'ятаю себе, з м'ячем не розлучався ніколи...» — про дитячі захоплення в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«Та не дуже, якщо чесно... Але звинувачувати у цьому футбол я не можу. Він мені вчитися не заважав. Принаймні до тринадцяти років точно. А ось 1957 року відкрилася футбольна школа Нива, так у нас усі пацани туди записувалися. Ну і я, звичайно, був серед них. Усі хотіли обов'язково забивати голи, але виходило далеко не у кожного. Я грав у центрі. Тоді, якщо пам'ятаєте, була мода грати із трьома нападниками. Тренував нас Віктор Михайлович Третьяков. Нещодавно, до речі, відзначали його сімдесятиліття». — про навчання в школі в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«Так, чудово пам'ятаю, як ми перемогли на всесоюзному турнірі у Кишиневі. Фінальна «кулька» розігрувалась у Бєльцях, і я забив тоді чотири м'ячі». — про змагання на юнацькому рівні в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«Швидкісним якостям ми приділяли у Кіровограді велику увагу. Ще, пам'ятаю, тренували стрибучість. Наприклад, били по підвішених м'ячах». — про особливості футбольної гри в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«1962-го. Вже був не хлопчиком, і грати почав одразу ж, як тільки взяли до першої команди. Тоді Зірка виступала у союзному класі «Б»... Грали вдома — із Херсоном. І я забив [перший свій гол] красивим ударом головою у «дев'ятку» Загалом тренерів тоді міняли, як рукавички... Я грав за Дмитра Алімова та Геннадія Рудинського. На кілька років пізніше за мене тут заграв Володимир Веремієв». — про те, як потрапив до основного складу кіровоградської Зірки в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«1964 року у вінницькому Локомотиві працював Матвій Леонтійович Черкаський. Потім його запросили до Дніпропетровська. Він приїхав до нас до Кіровограда, щоб переглянути кількох перспективних хлопців. Там він і помітив мене і Васю Босого. Але де ж зв'язок із Чорноморцем, запитаєте ви? У тому й річ, що через кілька турів Черкаського запросили до Чорноморця. Так і ми раптово опинились в Одесі. ...По-перше, я завжди симпатизував Чорноморцю, а по-друге, одесити вже вийшли до вищої ліги, а дніпропетровцям цього зробити поки що не вдавалося. ...Ми не ставили далекосяжних завдань. Тоді мета була одна – закріпитися у вищій лізі. Це вдалося. А запам'яталася найбільше гра з Торпедо вдома. Справа в тому, що київське Динамо тоді претендувало на «золото», і його влаштовувала лише наша перемога. Звісно, мотивацію нам організували все...» — про те, як 1964 року перейшов до одеського Чорноморця в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«...Юрій Миколайович дав мені дуже багато. Адже я тільки починав свій шлях у великому футболі, а конкуренція у Чорноморці була неабиякою: один Коршунов чого коштував! Адже був ще й Володя Сак. Але у другому колі я вже грав стабільно». — про те, як тренував "моряків" Юрій Войнов в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«...Одразу після чемпіонату, ще наприкінці 65-го. Звичайно, сам Маслов не приїжджав, але його люди зі мною розмовляли й не раз. ...Я, зізнатися, не хотів іти. Та й не радили мені: конкуренція, мовляв, божевільна, і потім не «дозрів», мовляв, я ще. Все-таки щойно закріпився у складі Чорноморця, хотілося ще пограти у цій команді. Був дзвінок "згори": "Поркуян повинен грати в Динамо"! Так все й зважилося – мене відправили до Києва... Обстановка була нормальна, я прижився швидко. З'явилися друзі – Анатолій Бишовець, Володимир Мунтян. Дуже добре складалися стосунки і з Масловим, хоча багато хто вважав Віктора Олександровича дуже жорстким тренером». — про те, як перейшов до київського "Динамо" в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«Про подорож до Англії я не думав. Хоча така мрія була, вийшло все дуже буденно. У травні, а я тоді вже стабільно виходив в «основі» з Бишовцем та Хмельницьким, ми грали в Баку з Нефтчі. І туди прийшла телеграма: до збірної для поїздки на чемпіонат світу до Англії викликаються гравці Динамо Островський та Поркуян. Це було як грім серед ясного неба! Я ще жодної гри за збірну не провів. А з нашої «молодіжки» до Англії я взагалі потрапив один... Ми провели збір у Швеції та зіграли там низку контрольних матчів. Я справив гарне враження – забив чотири м'ячі». — про підготовку до участі в чемпіонаті світу 1966 року в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«Хоча гра з чилійцями нічого не вирішувала, я непогано себе зарекомендував. Перший тайм ми виграли – 1:0. Єдиний м'яч я забив після вивіреної передачі Валерія Вороніна. У другому чилійці рахунок зрівняли, але за чотири хвилини до кінця Анзор Кавазашвілі вибив м'яч у поле і американські захисники не розрахували відскок м'яча. Він перелетів їм за голови прямо мені на хід. Я, не зближаючись із воротарем, його перекинув — 2:1». — про першу гру на чемпіонаті світу в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«Як би не так... Усі пишуть, що забивав головою, і всі помиляються. Справа в тому, що біля воріт угорців тоді виникла така метушня, що ніхто й не зрозумів, як я замкнув передачу Йожефа Сабо. Чесно кажучи, я і сам хотів бити головою, але в останній момент м'яч ковзнув униз, і я бив насправді ногою». — про те, як забив гол угорцям на чемпіонаті світу в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«Сезон 1966 року. Судіть самі: 7 голів у чемпіонаті СРСР, потрапляння до «33 найкращих», бронзові медалі чемпіонату світу... З кожним сезоном у Києві ви проводили на полі дедалі менше ігрового часу. Ви знаєте, Динамо — команда, в якій грають найсильніші, а отже, конкуренція у такій команді існує завжди. Та й потім, згодом, я зрозумів, що мені не дають повністю розкритися. Нікого не звинувачую. Я розумів, що відбувається, і вирішив піти». — про те, який із чотирьох сезонів, проведених у київському Динамо, вважає найбільш вдалим в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)

«Коли 1970-го ми вилетіли з «вишки», все пішло навперейми. Сподівалися повернутися до класу найсильніших через рік, але не вийшло. У першій лізі були лише третіми. Це мене й підкосило. Я пішов у Дніпро і там догравав. Тренером Дніпра 1975-го був Каневський. Він церемонитися не став. Сказав просто: «Все, Валеро. Потрібно закінчувати...» А що лишалося робити? Добре, що знову врятував Шапошников. Запросив мене до себе набирати тренерського досвіду. Я дуже вдячний йому за це». — про те, як відіграв у Чорноморці ще сезон 1971 року в інтерв'ю газеті «Команда» Интервью из прошлого. Валерий Поркуян: «Наши махали руками, Эспарраго забивал Яшину» (24 лютого 1999 року)