Перейти до вмісту

Політтехнологія

Матеріал з Вікіцитат
File:Presidential election preliminary candidates visited 'deliver food to the poor' events organized by People Power Party’s primary preparation committee (bus).jpg
Кандидати на президентських виборах відвідали заходи з доставки їжі бідним, організовані комітетом з підготовки до праймеріз Партії народної сили. Південна Корея, 2021
Вікіпедія
Вікіпедія

Політтехнологія (політична технологія) — це сукупність методів, прийомів та процедур, які використовуються для впливу на суспільну свідомість і поведінку людей, формування сприятливого для себе політичного ставлення з метою досягнення певних політичних чи управлінських цілей.

Цитати

[ред.]
  •  

У всіх західних мовах слово «політтехнолог» не вживається, так як воно означає інструментальний, маніпулятивний підхід до мови з метою політичної індоктринації населення шляхом підміни понять. «Політтехнолог» - це доктор Геббельс[1].
«На пострадянському просторі люди анітрохи не вагаючись говорять про себе: «Я політтехнолог», - що призводить до збентеження їх західних співрозмовників. Більш того, в деяких гуманітарних навчальних закладах в Росії відкрито діють кафедри політтехнологій, що видають своїм випускникам відповідні дипломи.»

  Лариса Бельцер-Лисюткина, культуролог та історик, науковець Інституту порівняльної політології РАН, потім професор Вільного університету Берліна
  •  

Слово «політтехнолог» придумали росіяни[2].

  Олексій Ковжун, політичний консультант
  •  

...колонізатор, застосовуючи «спокусливі» внутрішньопсихічні імперські політтехнологія управління, досягав душі колоніального суб'єкта, перетворюючи його на слухняне гнучке тіло <...>, яке, гублячись у насолоді <...> від ілюзії спільного здійснення влади (незначні привілегії, низькі за рангом посади в чиновничій махіні тощо, які Рафєєнко формулює метаферою «барахла», запропонованого дияволом), втрачало національну пильність перед смертоносним у своїй суті спілкуванням із колонізатором…[3]
щодо книги «Довгі Часи» Володимира Рафєєнко

  Аґнєшка Матусяк. «Вийти з мовчання. Деколоніальні змагання української культури та літератури ХХІ століття з посттоталітарною травмою»
  •  

Свобода — запорука сили держави. Тоталітарний устрій - колос на глиняних ногах; така держава здається могутньою лише завдяки своїй пропаганді, придушенню в зародку будь-якого опору, таємним політичним технологіям[4].

  Андре Моруа

Художня література

[ред.]
  •  

Ленін зробив геніальне відкриття: не ідеологія є «матеріальною силою» — а політтехнологія![5]
«Комунізм — це мобілізація заздрости» — репліка Вадима (там же).

  Оксана Забужко, «Музей покинутих секретів»

Примітки

[ред.]
  1. Лариса Бельцер-Лисюткина: "Слово «негр» исчезло". — «Взгляд», 11.01.2013
  2. Політконсультант Ковжун про Ляшка, Юлю, Ані Лорак, Зеленського, Черновецького і Самооцінку www.youtube.com
  3. Вийти з мовчання, 2020, с. 223
  4. А. Моруа, Мистецтво жити, 2023, с. 142
  5. Музей покинутих секретів, 2015, с. 585

Джерела

[ред.]
  • Оксана Забужко. Музей покинутих секретів. — Київ: Комора, 2015. — 832 с. — ISBN 978-617-7286-02-7
  • Аґнєшка Матусяк. Вийти з мовчання. Деколоніальні змагання української культури та літератури ХХІ століття з посттоталітарною травмою. — Львів: ЛА «Піраміда», 2020. — 308 с. — ISBN 978-966-441-637-2
  • Андре Моруа. Мистецтво жити. — Львів: Апріорі, 2023. — 160 с. — ISBN 978-617-629-821-2