Плутократи: розквіт глобальних супербагатіїв і занепад всіх інших

Матеріал з Вікіцитат

«Плутократи: розквіт глобальних супербагатіїв і занепад усіх інших» (2012) (в оригіналі: Plutocrats: The Rise of the New Global Super-Rich and the Fall of Everyone Else) — книга, написана Христею Фріланд, канадською письменницею, журналісткою, політиком, а зараз — міністром закордонних справ та міжнародної торгівлі Канади.

Цитати[ред.]

  •  

Найкращий місяць для поїздки в Київжовтень. Каштани на Хрещатику красиво жовтіють, спека спадає, до листопадових до­щів ще є час[1].

  •  

Та аукціон з продажу «Криворіжсталі» — епізод ще більшої іс­торії. Це найдорожчий об'єкт за всю історію приватизації в усьо­му колишньому Радянському Союзі. Дивовижно.
За двадцять ро­ків після краху комунізму країни-наступниці радянських рес­публік продали в приватні руки нафтові компанії, які сумарно оперували покладами сировини у сто мільярдів барелів; шахти, які давали четверту частину нікелю у світі; величезного виробни­ка алмазів і гігантську алюмінієву промисловість. А найдорожче коштував збудований за Сталіна металургійний комбінат у забу­тому богом містечку в Південній Україні[1].

  •  

Пострадянська приватизація, напевно, — найбільша пере­дача державної власності у приватні руки за всю історію людства. Якщо говорити про формування класу мільярдерів у двадцять першому столітті, то пострадянський розпродаж дав більший ефект, ніж технологічна революція у Кремнієвій долині чи фінан­совий розквіт на Вол-стріт і в лондонському Сіті[1].

  •  

2012 року «Форбс» назвав Москву «столицею» мільярдерів — там їх налічувалося 78, у Нью-Йорку — 58, а в Лондоні ще менше — 39. Справді, як з'ясували історики економіки, російським олігархам живеться настільки добре, що нерівність у сучасній Росії більша, ніж у царські часи[1].

Цитати про книгу[ред.]

  •  

Я хочу зрозуміти, як міняється світова економіка, придивившись до життя еліти: хто ці люди, звідки їхні гроші, що вони думають і який стосунок мають до решти. Моя книжка — це не «Життя багатіїв і знаменитостей» і не відповідь на славнозвісне питання батька російського соціалізму Олександра Герцена «Хто винен?». Я виходжу з того, що нам потрібні капіталісти, бо нам потрібен капіталізм. Чогось кращого за капіталізм, як і за демократію, людство не придумало. Мене цікавить взаємозв'язок грошей, політики та ідей[2].

  Христя Фріланд

Примітки[ред.]