Петро Тима (пол.Piotr Tyma; нар. 4 травня 1966, Шпротава, Польща) — голова Об'єднання українців у Польщі (з 19 лютого 2006), голова Ради електронних мас-медій національних і етнічних меншин Польщі (з 2002), член Спільної комісії уряду РП та національних і етнічних меншин. Член Комісії з прав людини Світового конґресу українців, редакційної колегії тижневика «Наше слово» та часопису «Український альманах», член Польсько-Українського Форуму.
«Якщо говорити про парламентську співпрацю, то зміни дійсно є. Адже українська меншина тепер не має свого представника в парламенті, якого мала у двох попередніх скликаннях. Більш того, не пройшов жоден з кандидатів від меншини, які висувалися від "Громадянської платформи" і від партії "Новочесна".
Другий вимір – у Комісії національних та етнічних меншин Сейму. Тепер там лише один депутат – представник німецької меншини, тоді як раніше там були український та білоруський представники. Звичайно, що це позначається на роботі цієї комісії. Для прикладу, в 1990-х роках, коли були серйозні проблеми у ставленні до української громади, глава комісії покійний Яцек Куронь дуже швидко скликав надзвичайне засідання. Держслужбовці були сильно залежні від депутатського контролю.
Натомість зараз, коли ми зіткнулися з нищенням українських поховань та меморіалів на території Польщі, ми закликали до скликання надзвичайного засідання комісії, але безрезультатно. Тобто механізми миттєвого реагування в парламенті комісії національних та етнічних меншин тепер працюють дуже слабо. Це відбувається тому, що правляча партія не підходить до питання національних меншин як до пріоритетного. І в цьому ключова різниця із попередніми каденціями, де тема прав меншин, людей інших орієнтацій, віросповідань була дуже чутливою.
Друге, що відчувається – сильний етнонаціональний вектор у ЗМІ. Усі державні структури долучені до висвітлення частини польської історичної спадщини, яка називається "Антикомуністичне підпілля" післявоєнного часу, так званих "проклятих солдатів". Однак злочини з боку цього підпілля, особливо проти національних меншин, не беруться до уваги або виправдовуються. В попередні роки влада, розуміючи складність цих питань, не називала на державному рівні героями людей, які мали кров на руках.
Зараз стало інакше. Для прикладу, на півдні Польщі, де живе словацька меншина, героєм, у вшануванні якого брав міністр оборони, став Юзеф Курась на прізвисько "Огень", в якого на совісті – вбиті словаки та євреї. Іншим прикладом є майор Лупашка, вояки якого пацифікували (назва польської політики, спрямованої на насильницьке замирення національних меншин. – ЄвроПравда) литовське село. Можна ще називати й інші приклади. В одному з регіонів на Підляшші ледь не дійшло до патронату президента Дуди над вшануванням одного з командирів "Антикомуністичного підпілля", який вчиняв злочини проти православного населення. Врешті-решт, президент не став долучатися до цього, але частина церковної ієрархії, медіа та праворадикальні організації побачили "зелене світло" для подібних акцій. Тож ми бачимо початок досить сильних негативних настроїв, спрямованих проти меншин». — про те, як відчула українська громада у Польщі зміну влади у країні в інтерв'ю «Європейській правді» Польська влада показує, що не зацікавлена зменшити міжетнічне протистояння (14 червня 2016 року)
«Узагальнення – небезпечні. Там є люди, які роками були вірні ідеї співпраці зі східними сусідами. Але в рамках правлячої коаліції, серед депутатів, серед керівників медіа, серед урядовців нижчого рівня також є люди з явно антиукраїнськими поглядами. В партії відбувається тертя, і досі невідомо, яка фракція переможе.
...Назагал це чимале середовище. Втім, у Польщі останніми роками з’явилася така тенденція, що партії стають сильно підпорядковані лідеру. Ярослав Качинський є людина прагматична в контексті України і розуміє, що треба з Україною вести розмови про економіку, про інші форми співпраці.
«Від міністра закордонних справ і міністра оборони бачимо досить чіткі сигнали на підтримку України. У правлячій партії є такі депутати Сейму, як Малгожата Госєвська, яка підготовила рапорт про російські злочини на Донбасі. Проте є також сенатор Ян Жарин чи Міхал Дворчик, які на теми історичного минулого, особливо різні поляків на Волині і Галичині, висловлюються дуже різко і непримиренно.
З іншими міністрами поки що не все зрозуміло. В 1990-ті роки в польській політиці існував консенсус, що у закордонній політиці має бути згода всіх партій. Тепер цього немає. Яскравий приклад – призначення та відкликання нового посла Польщі в Україні Мартіна Войцеховського. Його затвердила комісія закордонних справ Сейму, призначення підписав президент Анджей Дуда, щоб за якийсь час змінити рішення. Таке в історії дипломатії дуже рідко траплялося…». — про політичну підтримку України в Польщі в інтерв'ю «Європейській правді» Польська влада показує, що не зацікавлена зменшити міжетнічне протистояння (14 червня 2016 року)
«Так. Причому ми провели конкретну роботу, тобто задокументували кожен такий випадок, натомість отримуємо відповіді прокуратури, що це все нелегальне увічнення (що не відповідає правді). І це при тому, що польський карний кодекс говорить, що наруга над місцем поховання є карним злочином. До того ж відео цих провокацій найперше з'являються на сайті Novorossia Today, на інших сайтах сепаратистів. Виходить, що держава неадекватно реагує на провокації проросійських сил, на загрозу своєї безпеці.
Хоча ще від початку 1990-х років, коли мало місце кілька таких гострих україно-польських протистоянь на прикордонні, у них була помітна російська присутність. У випадку цих поховань до них причетні польські спільноти, які не приховують своєї проросійської позиції. Вони називаються Табір Великої Польщі (Obóz Wielkiej Polski). Їхні члени беруть участь у навчальних таборах в РФ, їхня людина є в Донецьку, де робить польськомовну версію сайту Novorossia Today. Вони видають газети, знімають відеофільми, входять до різних польських парамілітарних структур, навіть до структур місцевого самоврядування.
Зрештою, вони прямо заповідають – ми знищимо все бандерівське. Наприклад, на зруйнованому пам’ятнику в Грушовичах було написано: "Смерть катам Волині і Донбасу"». — про те, що нищення українських пам’яток ознакою останнього часу в інтерв'ю «Європейській правді» Польська влада показує, що не зацікавлена зменшити міжетнічне протистояння (14 червня 2016 року)
«Гадаю, робота на офіційному рівні вже почалася. Гадаю, що після останнього візиту до Києва польських парламентарів до українського уряду дійшло, що поляки справу Волині не відпустять.
Та насамперед треба пам’ятати, що це – поєднані посудини. По український бік кордону є понад сто нелегальних польських увічнень. Якщо у відповідь на провокації в Польщі відбудеться знищення таких поховань в Україні, то потім дуже важко буде зупинити емоції». — про те, як варто реагувати українській владі на антиукраїнські дії в Польщі в інтерв'ю «Європейській правді» Польська влада показує, що не зацікавлена зменшити міжетнічне протистояння (14 червня 2016 року)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
