Парфьонов Дмитро Володимирович

Парфьонов Дмитро Володимирович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Дмитро Володимирович Парфьонов (11 вересня 1974, Одеса, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст, захисник, відомий виступами за низку українських та російських клубів, а також за національну збірну України. Нині — тренер.

Цитати

«‎Я повернувся з Києва після розмови з Лобановським та Суркісом. Мені ввечері зателефонував Єсауленко зі Спартака. Я сказав: «Все, виїжджаємо». Із батьком полетіли. В принципі, по телефону вже все вирішили. Це зараз мільйон паперів, різних пунктів. А тут, коли тобі по телефону сказали і ти приїхав, то вже все. У момент підписання контракту найменше про це думалося»». — про перехід в Динамо з Григорієм Суркісом та Валерієм Лобановським в інтерв'ю сайту «Український футбол» Українська легенда Спартака пояснив, чому вибрав Москву замість Динамо: «‎Після розмови з Лобановським» (17 жовтня 2024 року)

«Насправді в Одесі Спартак завжди більше любили, ніж київське Динамо. У чемпіонаті України Чорноморець завжди боровся із Києвом за золото. І нас то там піддушать, то тут. Багато футболістів переходили до Спартака: Пасулько, Цимбалар, Перепаденко, Никифоров… Плюс хлопці, з якими я грав, дуже багато розповідали про Спартак. Мені було просто цікаво. Інший чемпіонат. Хотілося якихось емоцій, виклику, а ще й пропозиція від такого великого клубу. Тут жодні питання навіть не піднімалися». — про те, що в Одесі більше любили «Спартак» в інтерв'ю сайту «Український футбол» Українська легенда Спартака пояснив, чому вибрав Москву замість Динамо: «‎Після розмови з Лобановським» (17 жовтня 2024 року)

«Це 1990-ті роки… Такий час був. Приїхали люди з іншої країни, з Придністров'я. Напевно, приїхали зробити свою справу, вірно? Їм взагалі без різниці, вони що знають людей? Звісно, у місті всі знали мою машину. І ніхто ніколи в житті не наважився б щось зробити зі мною. А тут сідаєш у машину — залітають один і другий. Ти ж явно не можеш швидко вискочити з машини. І ніж приставляють. Я їм ще говорю: «Хлопці, не за адресою». А в місті ми всіх знали і нас знали. Але не вони. Їм треба було, щоби я відключився. Заїхали на подвір'я спочатку, змусили випити пляшку з клофеліном та горілкою. Напоїли мене, а потім викинули за містом на узбіччі. Хотіли, щоб я більше у відключці був, щоб залишити область. Обставини складалися так, що незрозуміло, як може закінчитися. Живий — і добре. Потім цю банду впіймали. У них там 9 чи 11 таких випадків, коли вони приїжджали «зальотними» до міста. Причому люди, які займалися викраденнями безпосередньо в Одесі, були добре нам знайомі. Вони з батьками та начальником ДАІ області перебували у нас удома, коли я прийшов. Сиділи й казали: «Це не наші. Ми знаємо машину Дмитра». Тобто в Одесі неможливо було уявити, щоби щось сталося, якщо тебе знають. Усі кримінальні авторитети знали один одного і нас. А футболістів узагалі любили завжди. Такий час був». — про те, як у середині 1990-х років постраждав від бандитів у рідній Одесі в інтерв'ю «Напоїли горілкою з клофеліном і викинули на узбіччя»: ексфутболіст збірної України — про напад бандитів у рідній Одесі (17 жовтня 2024 року)