Паоло Мальдіні

Паоло Мальдіні

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Паоло Мальдіні (іт. Paolo Maldini; 26 червня 1968, Мілан, Італія) — італійський футболіст. Багаторічний капітан збірної Італії і «Мілана». Грав на позиції центрального та лівого захисника. Усю свою футбольну кар'єру провів у «Мілані». Абсолютний рекордсмен за кількістю зіграних матчів як у збірній Італії (126 матчів), так і в італійській Серії «А» (902 матчі).

Офіцер (четвертий ступінь) ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» — найвищого ордена країни. Нагороджено 12 липня 2000 року, після того як збірна Італії стала віце-чемпіоном Європи.

Цитати

«Я добре пам'ятаю, що спробувати пробитися в Мілан можна було лише після 10 років. До цього я грав лише на дитячому майданчику та в садку. Я ніколи не грав у форматі 11 на звичайному полі. Тож я запитав, яка позиція є доступною, вони сказали "правий крайній", і я сказав "ОК". Перші два роки я грав поперемінно то на правому, то на лівому фланзі. Потім, коли мені було 14 років, мене перевели на позицію захисника, а коли мені виповнилося 16 років, я провів свій перший тренувальний збір з іншими хлопцями у складі команди Лідхольма. У тій Прімавері було багато талантів: Костакурта, Строппа, Феррон… Ті збори стали початком моєї історії з Міланом, до того моменту мене пов'язали з Міланом через те, ким був мій батько. Нільс Лідхольм сказав мені: "Мальді, заходь", він запитав, чи хочу я грати праворуч або зліва, і я відповів: "Де скажете". Поле було потворне, але для мене воно було чудовим. Лідхольм навчив мене грати у футбол. Він завжди казав мені, що для того, щоб грати у футбол, потрібно отримувати задоволення. Мені подобалася роль нападника, мені подобалися дриблінг та атака. Поки ти молодий, ти можеш розвивати все. Перша тактика, яку я отримав, була в основній команді. В дитинстві в атаці та захисті було лише один-в-один. Вулиця, сади – вони багато чому мене навчили. Те, як я володів м'ячем, було зумовлене не лише особистими якостями, а й усіма тими відскоками, які бачив на всіх цих нерівних полях. Завжди є час для вивчення тактики, техніки дедалі менше. Вміння не боятися тримати м'яч і піддаватися пресингу також має важливе значення для захисників». — про перші кроки в Мілані й роль Лідхольма в інтерв’ю для Radio Serie A "Зараз я не ходжу на Сан-Сіро": інтерв'ю Мальдіні – про звільнення з Мілана, секрет Інтера та найкращі часи в футболі (17 травня 2024 року)

«Ми надали себе в розпорядження Саккі, але це було дуже важко фізично та морально. Знання були, але все одно недостатньо. Тоді я постійно надмірно тренувався протягом кількох місяців. У молоді менше стабільності у виступах, було багато злетів та падінь, і всередині думаєш, добре у тебе все виходило чи ні. Пристосування прийшло поступово. Я часто приїжджав у п'ятницю і запитував себе: "Але як я зможу зіграти в неділю?" Проте все це підняло рівень, ми це зрозуміли через півтора місяці, коли виграли у Вероні, відчувши щось інше у ногах. Жодної протидії йому не було, просто було важко адаптуватися. У ті роки Мілан мав чудову команду та найкращий захист у світ. Коли ви знаходите таку вимогливу людину, якій доводиться керувати групою, це проєкт, який має дедлайн. Коли ти живеш таким одержимим чином, довго не простягнеш. Аналогії з Антоніо Конте? Ні, але з ним те саме: якщо ви чуєте розмови його гравців, вони вам так і кажуть. Потім у Мілан прийшов Капелло. Він завжди казав тобі, що робити на полі під час тренувань. Він продовжив справу Саккі, але зменшив темп. Ми мали 25 гравців найвищого рівня, але він додав мінімум практичності в таку утопічну концепцію, як у Саккі. Коли прийшов Анчелотті, перше, що я запитав у нього, було: "Як мені тебе називати?" Надалі все було природно. Карло вважається спокійною людиною, і це зовні це має саме такий вигляд. Але насправді він не такий: перед матчами він часто сідав поряд зі мною і казав, що дуже нервує, але дивився на мене та заспокоювався». — про співпрацю із Арріго Саккі, Фабіо Капелло, Карло Анчелотті в інтерв’ю для Radio Serie A "Зараз я не ходжу на Сан-Сіро": інтерв'ю Мальдіні – про звільнення з Мілана, секрет Інтера та найкращі часи в футболі (17 травня 2024 року)

«Якби мені потрібно було вибрати когось одного, я б сказав, що мій найкращий одноклубник – Франко Барезі. Він був ідеальним. Потім Ван Бастен – теж неймовірний. Не забувайте про Роналдінью та Роналдо-феномена. Його гра в Інтері – це було щось неможливе. Мені подобалося робити те, що він пропонує супернику: віч-на-віч і поїхали, але з ним це було неможливим. Упродовж кар'єри не було жодної пропозиції, про яку б я пошкодував. Не було нічого кращого, ніж Мілан. Я не шкодую і про те, що не виграв "Золотий м'яч". Я ніколи не вигравав Кубок світу чи чемпіонат Європи. Це були цілі, які я ставив. Я говорив, що був найбільшим невдахою в історії? Так, але це було частиною ширшого дискурсу. Я програв дев'ять фіналів, це правда, але після Стамбула завжди є Афіни. Я зіграв на чотирьох Мундіалях, тож ЧС-2006 без мене – це не привід для жалю. Ліппі перед турніром розмовляв зі мною, але на той час у мене були проблеми з коліном, і я важко справлявся з іграми за клуб і збірну. Крім того, я вже сказав "ні" Траппатоні на Євро-2004, тому вважав неправильним казати "так" Ліппі. Можливо, футбол поцупив частину моєї юності, коли я був хлопцем і ніколи не ходив гуляти, бо мені треба було грати. Але не можна сказати, що це забрало в мене щось. Моя дисципліна почалася там, це був мій вибір і він дав мені так багато. Єдине, що гра відібрала в мене, це моє здоров'я. У 41 рік я ще грав із друзями, але сьогодні мені боляче бити по м'ячу, це може бути дуже небезпечно. Гра в теніс не завдає мені стільки болю». — про неймовірних партнерів та жодного жалю в інтерв’ю для Radio Serie A "Зараз я не ходжу на Сан-Сіро": інтерв'ю Мальдіні – про звільнення з Мілана, секрет Інтера та найкращі часи в футболі (17 травня 2024 року)

«Сільвіо Берлусконі приніс сучасне та далекоглядне уявлення не тільки про футбол, а й про світ. У першій промові в їдальні в Міланелло він сказав нам, що хоче, щоб наша команда грала в найкрасивіший футбол у світі – однаково вдома та на виїзді, і що невдовзі ми станемо найсильнішими у світі. З наступного року все змінилося. Він запросив тренерів, побудував інфраструктуру, щоб ми могли конкурувати з найкращими командами світу. Ці стосунки ніколи не псувалися, ми часто жартували, я потоваришував із П'єром Сільвіо, і він завжди ставився до мене як до другого батька. Коли Берлусконі був госпіталізований, він зателефонував мені, щоб провести кілька обмінів гравцями між Міланом та Монцою, і це було весело. Футбол супроводжував його до кінця. Його вплив відчувається всюди. Мені дуже подобалася його ідея про те, що треба намагатися грати добре, прагнути перемоги та поважати суперника. Берлусконі говорив: "Якщо Мілан не виграє титул, я буду радий перемозі Інтера. Суперництво є, але ідея бути чесним і досягати результату, жертвуючи собою та роблячи компліменти супернику, – це урок. Зараз у Інтера виняткова структура, в цьому весь секрет. Є чітка ідея з довгими контрактами. Ми завжди надаємо мало значення груповому менеджменту, не випадково Наполі так погано виступив після прощання зі Спаллетті та Джунтолі. Ми розглядаємо гравців як машини, але їм потрібен хтось, хто б говорив з ними і розповідав, як справи». — про внесок Сільвіо Берлусконі в інтерв’ю для Radio Serie A "Зараз я не ходжу на Сан-Сіро": інтерв'ю Мальдіні – про звільнення з Мілана, секрет Інтера та найкращі часи в футболі (17 травня 2024 року)

«Футбол завжди був у моєму житті. Мілан завжди був командою мого міста, середовищем, в якому я виріс, і для мене це щось більше, ніж підтримка та робота. Так було завжди і завжди буде так. Ці стосунки виходять за межі тих років, які я провів у цій великій команді, і вони будуть такими ж для моїх дітей. Даніель? Його доля – це доля, від якої не можна піти. Мої сини завжди були закохані в спорт. Даніель завжди знав, у що вплутується. Він знав, він бачив, з чим мені довелося зіткнутися. Спорт демократичний, і тільки ті, хто має цінності, досягають успіху. Підняти кубок, як я і мій батько? Це має бути амбіція, а не тиск. Футбол і Мілан, безумовно, навчили мене багато чому з погляду цінностей та принципів, і коли ти працюєш у цьому клубі, ти маєш це враховувати, бо це виходить за межі результату. Коли ми говоримо про історію, яка налічує понад сто років, її необхідно знати та вивчати. Я задоволений 20-річним стажем, але моя історія починається у 1950-х роках з моїм батьком і продовжується досі, тому що у Даніеля все ще діє контракт з клубом». — про ставлення до Мілану в інтерв’ю для Radio Serie A "Зараз я не ходжу на Сан-Сіро": інтерв'ю Мальдіні – про звільнення з Мілана, секрет Інтера та найкращі часи в футболі (17 травня 2024 року)

«Іноді минуле лякає, але велике минуле футболіста не обов'язково робить вас великим менеджером. Потрібно, щоб хтось дав тобі шанс. Коли мені зателефонували з Мілана, я запитав, чи впевнені вони у цьому виборі, тому що минуле робить усе складнішим. Шанс попрацювати з "россонері" з'явився тому, що у нас із Леонардо був однаковий підхід до справи. Я вибрав цю роль, тому що це був Мілан, мені знадобилося близько десяти місяців, щоб усе зрозуміти. Мої перші 10 місяців були катастрофою, я повертався додому і не був щасливий. Леонардо сміявся і говорив, що я не розумію, наскільки важливим я став. Я ніколи не говорив "ні" ПСЖ. Можливість працевлаштуватися там була, я двічі зустрічався з Нассером Аль-Хелаїфі, але потім нічого не сталося, і все так і залишилося. Щодо іншого клубу, в якому я міг би працювати... Табу діє в Італії, тому що я не бачу себе в іншому клубі, окрім Мілана. Зараз я не ходжу на Сан-Сіро. Я стежу за "россонері" та Монцою, але ходити на трибуни мені здається нелогічним. Звичайно, коли я бачу лівий фланг з Тео та Леао, що ж, це – видовище». — про роботу на посаді директора Мілана і звільнення в інтерв’ю для Radio Serie A "Зараз я не ходжу на Сан-Сіро": інтерв'ю Мальдіні – про звільнення з Мілана, секрет Інтера та найкращі часи в футболі (17 травня 2024 року)