Панченко Любов Михайлівна
| Любов Панченко | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Любо́в Миха́йлівна Па́нченко (2 лютого 1938, с. Буча, Київський район, Київська область — 30 квітня 2022, Київ, Україна) — українська художниця-модельєрка[1], почесна громадянка міста Бучі, лауреатка премії ім. В. Стуса (2001)[2], членкиня Союзу Українок[3]. Належала до групи мисткинь-шістдесятниць, які відроджували українську культуру в часи хрущовської відлиги[4]. Померла внаслідок окупації Бучі російськими військами у 2022 році.
Цитати
[ред.]Про Любов Панченко
[ред.]У радянську добу свободу творчості обмежувала держава. Але у декоративно-прикладному мистецтві художники мали деяку незалежність та можливість не працювати лише у соцреалізмі. Щоб проілюструвати обидва приклади, варто згадати шістдесятницю Любов Панченко. Вона перейшла у практичну сферу, щоб заробляти гроші — шила одяг. Панченко потрапила під цензуру за проукраїнську позицію. Щоб не покинути мистецтво, не маючи змоги ним займатись, мисткиня вигадала колажі з клаптиків пальтової тканини. Це були обрізки від речей, які вона шила для інших людей. Ці колажі — неймовірно гарні речі, які зараз є візитівкою Любові Панченко. Але мені завжди цікаво, яким було б її мистецтво, якби в неї були однакові з іншими художниками ресурси? Як би взагалі виглядало українське мистецтво, якби його не цензурували[5]. |
|||||
| — Оксана Семенік |
Примітки
[ред.]- ↑ Карпатські мелодії [виставка акварелей Любові Панченко | КПІ ім. Ігоря Сікорського]. Процитовано 2021-02-20.
- ↑ Премія імені Василя Стуса (uk) (2023-09-14). Процитовано 2024-02-06.
- ↑ Любов Панченко – жива легенда української творчості (ua). Процитовано 2021-02-20.
- ↑ Не під чужу дудку, а під свою – Слово Просвіти (uk). Процитовано 2021-02-20.
- ↑ «Яким було б українське мистецтво, якби художниці мали ті ж ресурси, що й художники». Інтерв’ю з Оксаною Семенік про курс «Історія українського мистецтва без чоловіків»
