Паляниця Олександр Віталійович
| Паляниця Олександр Віталійович | |
Олександр Віталійович Паляниця (29 лютого 1972 Житомир, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, нападник. Найбільш відомий у грі в тандемі з Іваном Гецком. У вищій лізі українського чемпіонату провів 260 матчів забив 79 голів. Провів два поєдинки у складі національної збірної України.
Цитати
[ред.]«У рідному Житомирі. Треба сказати, у футбол я почав грати досить пізно – коли мене взяли до ДЮСШ Спартак, мені було майже 14 років. Почав брати участь у турнірах: Шкіряний м'яч, щось ще. |
«Коли займався у ДЮСШ, в Україні проводився чемпіонат із груп серед збірних областей. Пам'ятаю, ми їздили в Орджонікідзе – місто в Дніпропетровській області. Програли усі матчі, а я не забив жодного гола. Приїхав додому без настрою. |
«Я займався у спортивній школі-інтернаті. Коли створили команду Дніпро-2 та заявили її на першість області, туди взяли хлопців 1971 р. н., а мого року лише кілька людей. Їх уже поставили на невелику ставку. Але я туди не потрапив. Трохи згодом мене взяли в дубль. |
«...То справді був 1991 рік. Ми грали проти московського «Динамо» ще на їхньому стадіоні. Програли крупно – 6:2! Я відіграв трохи менше тайму, замінив Дмитра Михайленка. Коли виходити звали, був невеликий мандраж – як-не-як, у Москві грали. На трибунах багато відомих футбольних людей. |
«Ви знаєте, взагалі не пам'ятаю – вилетів із пам'яті. Пам'ятаю тільки, що ми грали з Алгою у Фрунзе. Летіли з пересадками. Основний склад Дніпра тоді вирушив на збори та якісь ігри за кордон. А ми дублем вирушили на зустріч. Грали у моторошну спеку, людей на стадіон прийшло тисяч 20 чи 30, просто капець. Тяжко було. Потім ще виходив на поле у грі із ЦСКА. Теж грали на Кубок, програли крупно [1:4], але армійський клуб тоді пров, так що будь здоровий». — про те, що свій перший гол за Дніпро забив у матчі на Кубок СРСР в інтерв'ю веб-сайту FanDay.net. Александр Паляница: «В Днепре нам сказали ‒ если не приедете на игру с Динамо, то о долгах можете забыть» (30 березня 2023 року) |
«Починав я у Дніпрі, але Павлов, напевно, не розраховував на мене, тож відправили в оренду до Кривого Рогу, де я зіграв лише три гри. Там незрозуміло що діялося. Щось вони хімічили. Адже я контракт з Кривбасом не підписував, а виявилося, що він є, причому я його навіть «підписав». |
«Команду курирував Валерій Коротков – місцевий рівненський бізнесмен. Зібрав досить пристойний колектив – сплав досвіду та молодості: Самардак, Червоний, Яворський, Кучер, Філімонов, Книш, Сирота, Свистунов. |
«Нам його купив Коротков. Що Просторий, стильний, комфортний автобус «Неоплан». Ми на ньому і на ігри їздили, і за кордон. Одного разу до Іспанії на збори майже добу їхали. Я був на другому поверсі, втім, як і більшість гравців команди. Дорогою зазвичай у карти грали, хтось книги читав чи музику слухав. ТБ в автобусі був, фільми дивилися». — про автобус клубу в інтерв'ю веб-сайту FanDay.net. Александр Паляница: «В Днепре нам сказали ‒ если не приедете на игру с Динамо, то о долгах можете забыть» (30 березня 2023 року) |
«Не знаю чому, але в чемпіонаті нам не вдавалося забратися високо. Навіть у десятку не пробивалися. Напевно, 12 місце 1994-го було межею для Вереса. За майстерністю, за гравцями, багато команд не поступалися нам, а деякі просто перевершували. А ось у Кубку ми справді здорово грали. З Динамо вдома по нулях зіграли, а у Києві я вирішальний гол забив. Ми тоді на Республіканському стадіоні грали. Забив я простенький гол, добив м'яч у порожні ворота. Схоже, мій гол коштував посади Михайлу Фоменко». — про те, що найвище досягнення того Вереса – півфінал Кубка України в інтерв'ю веб-сайту FanDay.net. Александр Паляница: «В Днепре нам сказали ‒ если не приедете на игру с Динамо, то о долгах можете забыть» (30 березня 2023 року) |
«Чудово зустріли. Ми з хлопцями із Дніпра часто перетиналися. Пам'ятаю, у Швеції на зборах одного разу ми разом були. Багато дніпряни підходили до мене і казали: «Все це тимчасово, не хвилюйся, скоро ти повернешся до нас». Так воно й вийшло. Тому, коли мене покликали до Дніпра, я особливо не роздумував. |
«Так буває. Знаєте, коли щось змінюється, приходить нова людина, все може піти або на краще, або на гірший бік. З німцем у нас вийшов перший варіант. Після його призначення ми Зорю 6:0 обіграли. Я три м'ячі забив. Услід граємо з Вересом, я роблю дубль. Потім ще Темпу забив та Таврії. |
«...У Німеччині був турнір, до якого організатори заявили і нашу команду. Грали під дахом на майданчику для міні-футболу звичайним м'ячем. П'ять чоловік у полі і шостий воротар. Команди сильні: франкфуртський Айнтрахт, Брондбю та Магдебург. Ми виграли турнір та отримали приз – 10 тисяч марок. |
«Для нас і Штанге, це, мабуть, був найважчий момент. Усі були впевнені у нашій перемозі. Замовили бенкет. Нам уже за перемогу й машини пообіцяли. Можливо, це й відіграло свою негативну роль. Гра нам давалась. Забили першими, могли ще забити. Ми мали достатньо моментів, але ми цього не зробили. |
«Багато разів. Особливо коли у Вересі грав. Судді Верес гнали так, що просто капець. Справжній шедевр був у Запоріжжі, коли ми з Торпедо грали. На останній хвилині нам такий лівий пенальті поставили, що ми всією командою накинулися на арбітра. Там можна було видаляти всіх. Ми поступилися – 0:1. «Убив» нас тоді суддя. |
«Компанія «Інтергаз» вирішила згорнути свої справи у Дніпрі. Припинила фінансувати команду та вирішила спонсорувати столичний клуб. Запросили до Києва Штанге, а він покликав туди гравців, чиї контракти належали «Інтергазу». |
«Зателефонував Штанге і сказав, що є можливість поїхати на перегляд у ЛАСК. Ну, а якщо з австрійським клубом не вийде, щось далі думатимемо. Я зібрався та поїхав, провів там тиждень. |
«Тільки позитивні. Десь із місяць я жив сам, у готелі. Потім коли приїхала моя сім'я, клуб знімав для нас за містом невеликий пентхаус. На той момент дружина була вагітна другою донькою. |
«Німецької я взагалі не знав. Але клуб мені одразу ж надав викладача. Займалися двічі на тиждень, він приходив до мене додому. Приблизно через рік практично все розумів і міг порозумітися. Спочатку мені дуже допоміг грає там білорус Олександр Метлицький. Він допомагав мені робити покупки в магазинах, знайти будинок для житла і вибрати машину. Та й якісь клубні питання вирішувати». — про те, як вдалося адаптуватися в іншомовному колективі в інтерв'ю веб-сайту FanDay.net. Александр Паляница: «В Днепре нам сказали ‒ если не приедете на игру с Динамо, то о долгах можете забыть» (30 березня 2023 року) |
«Спочатку з валізами додому – до Житомира. А потім зателефонував В'ячеслав Грозний та сказав, що він у Дніпрі збирає команду. Назвав тих хлопців, які вже погодилися, запрошував мене. Я направив його до босів "Інтергазу". А сам передзвонив тим, кого перерахував Грозний, тому ж Мізі, ще комусь. Вони підтвердили наміри Дніпра. Незабаром усі питання з моїм контрактом було вирішено. Що тут сказати? У Дніпрі завжди було цікаво грати. Я знав, до якої команди їду. |
«Чому так вийшло? Не знаю:). Напевно, ми обидва розуміли, чого ми хочемо і де треба відкритися. Ваня вищий на зріст, тому головою скидав, а я більше на підборі. У Дніпрі взагалі у нас команда тоді була супер. На полі ми стояли один за одного горою». — про те, як у Дніпрі склався приголомшливий дует Паляниця – Гецко в інтерв'ю веб-сайту FanDay.net. Александр Паляница: «В Днепре нам сказали ‒ если не приедете на игру с Динамо, то о долгах можете забыть» (30 березня 2023 року) |
«А що тут розповідати? Перша гра була у гостях. Дуже жарко, +25 градусів та задухи. Народу на трибунах багато зібралося. Команда у них сильна, за рік до цього вони чемпіонами Росії стали. Але й у нас також команда не слабка. Ми чудово розпочали гру, наш швидкий гол. Був простріл із флангу, і я головою забив у порожні ворота. Потім вони, звісно, нас дотиснули. Два м'ячі забили, могли ще купу забивати. Близнюк молодець – врятував. Тяг тоді він пристойно». — про дебют у єврокубках у грі з Аланією в інтерв'ю веб-сайту FanDay.net. Александр Паляница: «В Днепре нам сказали ‒ если не приедете на игру с Динамо, то о долгах можете забыть» (30 березня 2023 року) |
«...Виходить, ми йому вірили, стояли горою за нього. А він зібрався та поїхав. Що нам робити? Потім зіграли з Ворсклою. Нас розпустили на початку листопада. Але Дніпру мав зіграти ще один матч з Динамо майже після місячного простою. |
«Після завершення чемпіонату 1998/99. У клубі почалися фінансові проблеми, стали затримувати виплати, і мені, природно, захотілося змінити ситуацію. У мене закінчився контракт, і, мабуть, особливої зацікавленості у керівництва Карпат не було. Наполягати не став. |
«У мене була ціла низка пропозицій, але наполегливішим виявився Кривбас. Мені зателефонував особисто президент клубу – Сергій Поліщук. У нас команда була непогана. Відмінний тренерський штаб: Таран, Башкиров, Тищенко, Городов. До цього я багатьох із них знав. Єдине, що засмучувало мене, то це те, що в Кривбасі став менше забивати». — про те, що опинився в Кривбасі в інтерв'ю веб-сайту FanDay.net. Александр Паляница: «В Днепре нам сказали ‒ если не приедете на игру с Динамо, то о долгах можете забыть» (30 березня 2023 року) |
«Звичайно. Матч із Пармою – це спогади на все життя. У складі італійської команди кого не візьми - топ-зірка: Буффон, Каннаваро, Тюрам, Креспо, Діно Баджо, Ортега, Станіч, Аморозо, Ді Вайо. |
«Так, десь я про це читав. Знову якийсь дуже серйозний проект вимальовувався:) Пам'ятаю, ми приїхали до Харкова, зустрілися з президентом Металіста Олександром Фельдманом, поговорили, підписали контракти. Він сказав, що в майбутнє Металіста дивиться з великою надією і оптимізмом, що тут буде успішний і амбіційний суперклуб. Коротше, спочатку все те саме:) Начебто ми нормально грали, але підсумковий результат, мабуть, не влаштував керівництво клубу. Звільнили головного тренера В'ячеслава Шаличова та призначили Михайла Фоменка». — про те, що Металіст став останнім притулком трійці Паляниця, Мізін, Гецко, яких тоді ще називали "тріо бандуристів" в інтерв'ю веб-сайту FanDay.net. Александр Паляница: «В Днепре нам сказали ‒ если не приедете на игру с Динамо, то о долгах можете забыть» (30 березня 2023 року) |
«Мені гріх скаржитися. Звісно, хотілося більшого. Шкода, що за збірну мало ігор зіграв... |
«Ось гостьовий матч у півфіналі Кубка України з Таврією, де я забив дуже важливий гол Максиму Левицькому. Зіграли 1:1. Як виявилося, потім цей гол дозволив Дніпру вийти в перший для команди фінал Кубка України. А взагалі, добрих матчів було багато, ось тільки не завжди вдавалося перемагати». — про ігри, які приємно згадати в інтерв'ю веб-сайту FanDay.net. Александр Паляница: «В Днепре нам сказали ‒ если не приедете на игру с Динамо, то о долгах можете забыть» (30 березня 2023 року) |
«Ні, ресторанний бізнес уже у минулому. Зараз займаюся іншою справою. Яким? Поки що не готовий виносити все це на широку аудиторію. У мене все гаразд. Бажання одне – хочеться якнайшвидшої перемоги ЗСУ. |
«Внуків поки що немає. Обидві доньки дорослі, самостійні. Живуть у Києві, а ми з дружиною у рідному Житомирі. Іноді вони до нас приїжджають, іноді ми до них. Курсуємо – то Київ, то Житомир. |
Примітки
[ред.]
- Персоналії
- Народились 1972
- Автори-П
- Радянські футболісти
- Українські футболісти
- Гравці збірної України з футболу
- Футболісти «Карпат» (Львів)
- Футболісти «Дніпра» (Дніпро)
- Футболісти «Металіста» (Харків)
- Футболісти «Кривбаса»
- Футболісти «Вереса» (Рівне)
- Футболісти «Спартака» (Суми)
- Футболісти ЛАСКа
- Члени клубу Олега Блохіна
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Австрії
