Ю́рій Олексі́йович Павле́нко (20 березня 1975, Київ, УРСР) — український політик, державний діяч, Уповноважений Президента України з прав дитини (з 11 серпня 2011 до 24 лютого 2014)[1], колишній Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту (з 7 лютого 2005 року до 29 листопада 2006 року, з 18 грудня 2007 до 3 березня 2010); голова Житомирської обласної державної адміністрації (27 грудня 2006 до 23 жовтня 2007 року), член Ради національної безпеки і оборони України (2007 рік). Народний депутат України IV, V, VI, VIII та IX скликань від партії ОПЗЖ[2][3][4][5].
«Головна наша функція — правозахисна, тобто ми повинні оперативно реагувати на повідомлення самих дітей або їх представників (найчастіше — батьків) про порушення прав неповнолітніх і захищати ці права. А ще — розповісти дітям, куди вони можуть звернутися за захистом своїх прав та переконати не боятися це зробити.
Проводимо і моніторинг рішень і дій центральної та місцевої влади на відповідність їх правам дитини, які гарантовані Конвенцією ООН про права дитини, ратифікованої Україною у 1991 році, а також Законами «Про охорону дитинства» та «Про допомогу сім’ям з дітьми», Цивільному кодексу та ін. Ми не збираємося підміняти собою ті органи влади, які повинні кожен за своїм напрямком опікуватися дітьми — МОЗ, Мінсоцполітики, МВС, МОНмолодьспорту, Мінфін та ін. Наше завдання — контролювати, щоб вони приймали рішення виходячи з інтересів дітей.
А ще, виходячи зі звернень громадян, маємо пропонувати законодавчі та нормотворчі зміни, які поліпшать захист прав дитини. До речі, 13 жовтня за ініціативи Президента у Києві відбудеться Всеукраїнська нарада з питань захисту прав дитини, під час якої буде проведений аналіз ефективності роботи органів влади щодо захисту прав дітей, вдосконалення законодавства у цій сфері, подолання безпритульності та бездоглядності, насильства в родині, підвищення ефективності соціальної роботи з дітьми тощо». — про основні завдання інституції Уповноваженого Президента України з прав дитини в інтерв'ю «Урядовому кур'єру» Юрій ПАВЛЕНКО: «Кожна дитина має право бути почутою» (12 жовтня 2011 року)
«Вважаю, настав час, коли держава у своєму розвитку дійшла до розуміння необхідності окремого захисту прав дітей. Бо, якщо візьмемо будь-яку статтю Конвенції ООН, побачимо, що в Україні є дуже багато порушень з боку влади, суспільства, сім’ї. Також зауважу, що протягом 20 років незалежності основний акцент робився на захисті майнових прав дитини та її родини — права на державну допомогу. У той же час немайнові права залишаються поза увагою і влади, і суспільства.
Та не слід забувати, що дитина специфічна у своїх правах. Через молодий вік вона має низку обмежень: не голосує, не може представляти себе в суді, вона слабша за дорослого фізично та інтелектуально. Саме тому у світі, а тепер і в Україні, виникла потреба створення інституту омбудсмена із захисту прав дитини — окремо від Уповноваженого з прав людини. Адже, на жаль, не рідко виникає конфлікт між інтересами дорослого і дитини». — про чому необхідність створення в Україні інституту Уповноваженого Президента з прав дитини виникла саме в 2011 році в інтерв'ю «Урядовому кур'єру» Юрій ПАВЛЕНКО: «Кожна дитина має право бути почутою» (12 жовтня 2011 року)
«Усі без винятку, але для цього необхідно найперше дитину вислухати і почути. Відомо, що вплив дитини, скажімо, на процес навчання в школі, мінімальний. Подекуди у школах є учнівські парламенти як форма самоуправління, та далеко не скрізь. До того ж це дає учню право висловитись, але не гарантує, що його почують. Адже рішення учнівського парламенту не обов’язкові для виконання адміністрацією школи. А отже слід навчити дорослих і дітей співпрацювати, а ще — врегулювати законодавчо права дітей у цьому питанні.
Далі — право дитини бути почутою в суді. На першому прийомі громадян до мене особисто звернувся одинадцятирічний киянин, батьки якого — мати-українка та батько-поляк — розлучилися. Усі судові інстанції проігнорували бажання хлопця залишитися з мамою в Україні, його навіть не вислухали. А батько, скориставшись Міжнародною конвенцією, добився рішення суду, аби силоміць забрати сина із собою за кордон. Тобто формально суд дотримав процедури, але ж при цьому повністю проігнорував думку і права дитини.
Деякі діти взагалі випадають із поля зору влади й суспільства — це діти-біженці та діти-шукачі притулку, які опинилися на території України без супроводу дорослих.
Гостро стоїть питання про недопущення насильства в родині. За вітчизняним законодавством фізичне покарання дитини заборонене. Та деякі батьки переконані, що краще знають, як впливати на сина чи дочку. Але Конвенція ООН про права дитини наголошує на важливості гармонії сімейної атмосфери. А моя особиста позиція — жодне насильство (як фізичне, так і психологічне) щодо дитини не може бути виправдане. Вдарити дитину може лише той, хто не здатен її переконати. А це вияв не сили, а слабкості. До того ж дитина фізично слабша за дорослого і не може дати адекватної відсічі. Саме тому насильство — неприпустиме.
Дитину слід захищати й від неякісної інформації. Проте в Україні навіть не окреслені критерії, за якими інформацію можна визнати шкідливою для неповнолітнього. В принципі, у нас забороняють дітям дивитися програми еротичного змісту. Але ж є багато іншої інформації, яка може негативно вплинути на розвиток, психіку та майбутнє хлопців і дівчат. У Європі доступ різних вікових груп населення до інформації регламентують ЗМІ. А в Росії прийняли окремий закон — держава визначає, що можна, а чого не слід дивитися чи слухати дитині. І Україна має віднайти форму, за якою захищатиме дітей від сцен насилля, брутальності тощо». — про те, які права дитини в Україні нині слід захищати насамперед в інтерв'ю «Урядовому кур'єру» Юрій ПАВЛЕНКО: «Кожна дитина має право бути почутою» (12 жовтня 2011 року)
«Найбільше скарг — на роботу місцевої влади, яка часто ігнорує права дітей. Саме тому люди змушені звертатися до Кабміну чи до Президента. Наше завдання — реагувати на ці запити, стимулювати місцеву владу переглянути методи роботи, а громадянам забезпечити право на оперативний та об’єктивний розгляд питання.
Із вже згаданих понад 100 звернень більшість стосувалися захисту житлових та майнових прав дітей, захисту прав дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування, багатодітних родин, підлітків, які перебувають у конфлікті із законом, представлення інтересів дитини у суді, внутрішньосімейних конфліктів, і найголовніше — права дитини бути почутою». — про те з якими проблемами найчастіше звертаються люди до Уповноваженого з прав дитини в інтерв'ю «Урядовому кур'єру» Юрій ПАВЛЕНКО: «Кожна дитина має право бути почутою» (12 жовтня 2011 року)
«З боку українських військових і українських органів влади це неможливо. І сама розповідь стосується того періоду, коли я був у Слов'янську, у перший день після визволення. Вона ж розповідала, що це нібито було у Слов'янську 5 чи 6 липня. Це неможливо. Але жахливо те, що сьогодні Росія почала дуже активно використовувати тему дитинства для маніпуляцій. Це, на мій погляд, найвищий рівень аморальності.
Я думаю, це одна зі складових заяв російської влади про "використання жінок і дітей як живого щита". Росія почала використовувати дітей, їхні проблеми і горе як певний живий щит, щоб прикрити свою терористичну діяльність в Україні. На жаль, ми передбачаємо ще цілу низку подібних провокацій і заяв з використанням дітей». — про розповідь жінки, яку показувало російське телебачення, чию дитину нібито закатували військові в інтерв'ю ВВС Україна Павленко: дітей Донбасу використовують для маніпуляцій (24 липня 2014 року)
«Усі незаконні спроби вивезти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вдалося зупинити. Хоча кілька таких спроб було, і я не виключаю, що це може продовжуватися. Разом з тим я не виключаю, що окремі опікуни законним шляхом виїхали з дітьми до Росії і залишаються там. Приміром, поїхали до рідних, близьких, знайомих - у цьому немає проблеми.
Але була, приміром, інформація про те, що від сімей, у яких виховують сиріт, які поїхали до Криму, вимагають писати заяви про отримання статусу біженців і взяти російське громадянство - їм же ж треба набрати певну масу біженців. До того ж, у Росії громадянство можна обирати із 14-ти років». — про зафіксовані факти, коли сиріт все-таки вивезли до Росії в інтерв'ю ВВС Україна Павленко: дітей Донбасу використовують для маніпуляцій (24 липня 2014 року)
«Точну цифру назвати важко. У Донецькій області, якщо я не помиляюсь, з 88-ми інтернатних закладів більш ніж 50 розташовані у зоні АТО. У тих інтернатах залишилися близько 600 дітей. Кожного дня вдається евакуювати якусь частину із них. У Луганській області основну масу дітей встигли вивезти вчасно - в один день усі зібралися на вокзалі і поїхали до Одеси. У Донецькій області цього не встигли зробити. "ДНР" опублікувала так званий наказ про заборону вивезення дітей і персональну відповідальність керівників та працівників інтернатів і посадовців ОДА за спроби вивезти їх. Покарання за таку спробу - це розстріл. Тому нині начальник управління освіти, охорони здоров'я, служби у справах дітей, заступники голови ОДА вже мають вироки про розстріл. Але продовжують працювати.
Кожен дитячий заклад має бути певною зоною недоторканості як для терористів, так і для українських військ. Хоча я мало вірю, що це втримає терористів, але треба домовлятися, щоб дітей не використовували у жодних маніпуляціях». — про те скільки дітей-сиріт перебувають на захоплених сепаратистами територіях в інтерв'ю ВВС Україна Павленко: дітей Донбасу використовують для маніпуляцій (24 липня 2014 року)
«Спершу сприйняття агресивно, як, наприклад, це було у Семенівці. Перша реакція людей нерідко: "Ви нас усіх хочете знищити?". І таке питання ставили дуже часто.
Хоча через 15-20 хвилин спілкування ми знаходили порозуміння з людьми. Коли чесно допомагаєш їм вирішити хоча б мінімальні потреби, вони ставляться з подякою. До речі, я постійно спілкувався там українською мовою - і не відчував до себе жодної агресії.
Тому нині кожен мусить зробити для дитини Донбасу те, що він може зробити якнайкраще. Можеш якнайкраще пиляти – пиляй, співати – співай, ухвалювати рішення – ухвалюй рішення, стріляти – стріляй... Тоді ми зможемо відродити довіру жителів цього українського регіону до нашої держави - для того, щоб антиукраїнська тема більше ніколи не знаходила ґрунту на цих землях». — про те як люди на Донбасі сприймали появу Уповноваженого Президента України з прав дитини в інтерв'ю ВВС Україна Павленко: дітей Донбасу використовують для маніпуляцій (24 липня 2014 року)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
