Островський Леонід Альфонсович

Островський Леонід Альфонсович

Стаття у Вікіпедії

Леоні́д Альфо́нсович Остро́вський (латис. Leonīds Ostrovskis) (17 січня 1936, м. Рига, Латвія — 16 квітня 2001, м. Київ, Україна) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції захисника. Майстер спорту СРСР (1959). Майстер спорту міжнародного класу (1966). Заслужений майстер спорту СРСР (1991). Учасник трьох чемпіонатів світ (1958, 1962 та 1966).

Цитати

«Мій перехід супроводжувався скандалом. У «Торпедо» Маслова змінив Жарков і сказав категорично: «Нікуди не поїдеш! Викликали до начальства: «Хочеш піти з «Торпедо» – йди. Будь-який московський клуб — будь ласка, але тільки не в київське «Динамо». Інакше дискваліфікуємо». «Добре, — говорю. - Дискваліфікуйте. Рік пережду, але гратиму в Києві». — про причину переходу з московського Торпедо до київського Динамо в інтерв’ю «Меня считали врагом народа». Как за побег из Москвы в Киев наказали советского футболиста Островского (4 червня 1999 року)

«Як водиться у таких випадках, у газетах одразу ж з'явилися гнівні статті, в яких мене звинувачували у всіх тяжких. Згадали, що я родом із буржуазної Латвії, і, отже, являю собою пережиток капіталізму. Секретар парткому автозаводу цілком серйозно запропонував вважати мене ворогом народу...» — про кампанію шельмування в газетах у січні 1963 року в інтерв’ю «Меня считали врагом народа». Как за побег из Москвы в Киев наказали советского футболиста Островского (4 червня 1999 року)

«Пам'ятаю, у Баку поставили мене на перший тайм проти дубля "Нафтовика". Відіграв – і на трибуну. А там сидів другий тренер "Торпедо" Володимир Іванович Горохов. «Льоня, — питає мене, — а що це за пацан грав у «Динамо» правим захисником? Красень! За манерою гри схожий на тебе…» — про те, як відбував річну дискваліфікацію і підтримував ігрову форму в інтерв’ю «Меня считали врагом народа». Как за побег из Москвы в Киев наказали советского футболиста Островского (4 червня 1999 року)

«Мене справедливо піддали найсуворішій критиці. Ідучи з московської футбольної команди «Торпедо», я забув про те, що я не лише спортсмен, а й комсомолець, для якого честь колективу понад усе. Свої інтереси я протиставив інтересам клубу, за який виступав сім років і який допоміг мені, по суті футболістові-початківцю, стати гравцем збірної СРСР». — про те, що заради можливості грати за «Динамо» довелося написати принизливий лист із каяттям у тижневик «Футбол» в інтерв’ю «Меня считали врагом народа». Как за побег из Москвы в Киев наказали советского футболиста Островского (4 червня 1999 року)

«Згадувати неприємно, але треба. Може, іншим, як то кажуть, наука буде. Вражений сімейним розладом, я запив. На цілих півроку. Гірко і безпросвітно. Коли вже й пити не було на що, пішов працювати на винзавод бригадиром вантажників. А там самі розумієте, вина – море. Пили безбожно. Дякую, друзі витягли. Став я вантажником на тютюновій фабриці, потім працював начальником ділянки в РБД, адже колись навчався у будівельному технікумі. Потім потрапив до майстерні Києво-Печерської лаври – пам'ятники відновлювали». — про те, як після завершення футбольної кар’єри працював тренером у ДЮСШ Динамо, відволікшись на керування черкаським Дніпром у 1971 році, а в сезоні 1975/1976 очолював грузинський Скурі (Цаленджиха) та після повернення до Києва розлучився з дружиною, разом з якою прожив 19 років, через цю подію покинув футбол та почав зловживати алкоголем в інтерв’ю «Меня считали врагом народа». Как за побег из Москвы в Киев наказали советского футболиста Островского (4 червня 1999 року)