Остап Вишня

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Остап Вишня
Ostap Vyshnya.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович, 1 (13) листопада 1889, хутір Чечва, Сумська область — 28 вересня 1956, Київ) — український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст.

Цитати[ред.]

  •  

Умови для мого розвитку були підходящі. З одного боку — колиска з вервечками, з другого боку — материні груди. Трішки поссеш, трішки поспиш — і ростеш собі помаленьку.[1]«Моя автобіографія»

  •  

Іноді мале туди стромляє свою пичку, куди йому зовсім не слід.[2]«Чуда́ка, їй-богу!»

  •  

Співать — це обов'язково, як дихати.[3]«Як ми колись учились»

  •  

(…) Славний Київ, хароший Київ!
Стоїть собі на золотих горах, над сивим Дніпром, а святі та преподобні Антоній та Тодосій з іншими чудотворцями печерськими молять Бога за його.[4]«Київ»

  •  

Крим!
Легко сказати — Крим, а от як його вам описати так, щоб ви зразу відчули, що воно за країна така отой Крим, що про його й легенди, й пісні, й перекази, що до його з усіх країв світу білого ідуть і їдуть, щоб хоч одним на його оком глянути, щоб хоч раз його повітрям дихнути, щоб підставити хоч на хвилину своє анемічне тіло під палюче й цілюще проміння його гарячого сонця…
Як?!
Цілий, може, натовп учених, цілі, може, століття силу-силенну й тонких, і товстих книг про його понаписували, музеї по всіх кримських містах позасновували, а вам — я знаю! — вам щоб усе зразу, як на долоні: щоб і історія, і географія, і етнографія… Щоб і флора, й фауна…[5]«Крим»

  •  

(…) Барвінок у Криму росте. Та такий рясний та хороший…
Якби місцеве населення вивчити пісні:

Зелененький барвіночку,
Стелися низенько,
А ти, милий, чорнобривий,
Присунься близенько, —


всі б дані були за приєднання Криму до України.
Спорідненість культур — і кришка!
Без нікоторого імперіалізму — на законній підставі! [6]«Крим»

  •  

Оті дурні, що кричать «націоналіст!», не розуміють і ніколи не зрозуміють, що я зумів об'єднати любов до мого народу з любов'ю до всіх народів світу[7]!

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Вишня Остап Вишневі усмішки. Заборонені твори [Текст] / укл., прим. і передм. С. А. Гальченка. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. — 384 с. — ISBN 978-966-14-0911-7


Bookmark-new.svg