Онищенко Денис Анатолійович
| Онищенко Денис Анатолійович | |
Дени́с Анато́лійович Они́щенко (15 вересня 1978, м. Полтава, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст, півзахисник. Найбільш відомий за виступами у складі київського «Динамо», тель-авівського «Хапоеля» та полтавської «Ворскли». Залучався до лав збірної України. Після завершення кар'єри став доволі відомим футбольним агентом.
Цитати
[ред.]«Почав займатися у досить ранньому віці. Мій батько був футболістом, тому часто брав мене на тренування та поєдинки. Це, безумовно, не могло не вплинути. Однак мушу сказати, що тато не зіграв вирішальної ролі у моєму виборі футбольного шляху. Це трапилося спонтанно, ніхто не силував: хотів - займався, не хотів - ні. Коли пішов до першого класу, одночасно почав відвідувати спортивну школу, де працював під керівництвом Олексія Яковича Вишневецького. Уроки закінчилися - гайда на тренування. Так тривало років до тринадцяти. За цей період брав участь у різноманітних турнірах, не особливо глобальних, звичайно, - на рівні області чи району. Однак частенько їздили на матчі в інші міста, залишаючи дім на два-три дні - це, безперечно, подобалося. Ось так поступово доріс до відповідного рівня і мені запропонували спробувати свої сили в Училищі олімпійського резерву у Дніпропетровську. Що я і зробив». — про те, як як прийшов у футбол в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Мама, звісно, не хотіла відпускати. Але саме тоді її не було вдома - вони разом із батьком поїхали у відрядження на все літо. Мене ж залишили з бабусею, котра добре знала, що таке інтернат (мій батько та дядько - вихованці спортивного інтернату), тому відпустила. Ну, я і поїхав. У Дніпропетровську треба було пройти два тестування, впорядкувати відповідні папери. За літо я все це зробив, бабуся забрала документи зі школи. І коли батьки повернулися додому - десь 20-21 серпня - поставив їх перед фактом, що вступаю до інтернату». — про те, як батьки ставилися до переїзду в спортінтернат в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Мені треба було чотири години, аби доїхати до Полтави: однозначно - неблизько. Спочатку було цікаво: нові люди, враження. Однак за домівкою, рідними сумував, особливо перших кілька місяців. Тому нам, ще юним 13-річним хлопчакам, інколи робили поступки і відпускали на день-другий додому на вихідні (хоча чинити так не мали права)… |
«Ну, ще у чотирнадцятирічному віці я зрозумів, що футбол - моя основна професія. Звичайно, було бажання і навчатися, мав різноманітні плани щодо цього, однак гору узяв спорт. До того ж, вже з п'ятнадцяти років я подавав певні надії як футболіст - постійно відвідував тренування, працював - і це мусило дати якийсь результат. Принаймні, я до цього прагнув. А особливої змоги навчатися не мав - на той час усі за все платили… Єдиним закладом, куди міг вступити, був Університет фізичної культури у Дніпропетровську, студентом якого я й став (туди вступала переважна більшість хлопців із інтернату). |
«Ну, як сказати… Спочатку доводилося важко, особливо у фізичному плані. Різниця між рівнями новомосковського та динамівського клубів була більш ніж відчутною. Образно кажучи, це два полюси, що відповідно до всіх законів природи ніколи не зблизяться… Я не був настільки добре підготовлений фізично, як хлопці із "Динамо-2", тому після доволі незвичних комплексів вправ боліли руки, ноги, особливо перших п'ять днів. Однак у мене ніколи не виникало бажання все покинути і піти іншим шляхом. У той період завжди згадував пораду, яку дали мені ще до переходу в "Динамо-2": не боятися труднощів і ні перед чим не зупинятися. Варіантів, як-то кажуть, було лише два: або тобі вдається те, чим займаєшся, або - ні. Якщо ні - треба докласти максимум зусиль, аби це у тебе таки вийшло. Ось і все… |
«Нормально. У нас були взаємини, що існують у кожного пересічного гравця й наставника. До того ж, на той час мені було лише вісімнадцять. А у цьому віці ти виконуєш те, що говорить тренер, не заглиблюючись особливо в суть справи. Уже пізніше, коли футболіст сформувався, у нього з'являються свою погляди на ті чи інші речі. |
«І ось наприкінці 1999 року - на початку 2000-го трапилася подія, яка суттєво вплинула на мою кар'єру. У період антракту мені запропонували спробувати свої сили в Ізраїлі. Мовляв, є команди, що цікавляться твоїми послугами. Я подумав і вирішив їхати. В Ізраїлі мене зустрів агент Борис Норман, який допомагав динамівським футболістам адаптуватися до нового оточення, звикнути. Я поселився в готелі і десь з місяць-півтора перебував на перегляді у "Маккабі" (Хайфа). Телефонував до агента у будь-який час дня і ночі, цікавився, коли ж це нарешті станеться!.. |
« У мене є риса: не знаю - позитивна чи негативна, однак я така людина, яка, щось починаючи, забуває про оточення, відключається від нього повністю, присвячує себе улюбленій справі. Згадував період, проведений у "Динамо-2", і Валерія Леонідовича Зуєва, який говорив: "Якщо хочеш стати футболістом - будь аскетом, відкинь усе і живи лише футболом". Ці слова залишилися у підсвідомості і нині йду з ними по життю». — про уміння адаптуватися до нових умов у інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Кожен матч там відвідує приблизно тисяч п'ятнадцять глядачів, незалежно від того, лідера приймає клуб чи ні. Фанати дуже миролюбні, спокійні, бійок чи суперечок на стадіонах не виникало ніколи - немала заслуга у цьому міліції. Взагалі, варто відзначити, що футбол в Ізраїлі користується шаленою популярністю. У країні із шестимільйонним населенням практично кожен переглядає трансляцію матчів чи безпосередньо спостерігає за грою з трибун стадіону. Пересічна бабуся з газет дізнається про найсвіжіші новини футбольного життя. До речі, в Ізраїлі є два найпопулярніших друкованих видання, в яких розміщуються різноманітні інтерв'ю, цитати відомих особистостей. Я намагався усього цього уникати: якщо журналісти задавали провокаційні запитання, одразу казав, що не відповідатиму на них або ж просив не друкувати тих чи інших реплік...» — про ізраїльських уболівальників у інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Мені завжди хотілося грати у "Динамо". Не приховуватиму: бувало, лежу ввечері і думаю про те, що вже ніколи не повернуся до столичного українського клубу - потяг пішов... |
«...Є суттєві відмінності. Там, наприклад, мало уваги приділяється відпрацюванню ударів по воротах. За три роки перебування в Ізраїлі на пальцях можу перерахувати, скільки разів бив по цілі. У нас же цьому аспекту приділяється дуже велика увага. Щодо бази, то, звісно, динамівська є однією з найкращих у Європі, а то й у світі. В Ізраїлі теж були створені непогані умови для підготовки, ми мали все необхідне для нормальної роботи. Однак тамтешня база ні в які порівняння із київською не йде...» — про те, чим тренувальний процес в Ізраїлі та в Україні відрізняється в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Тренування забирають дуже багато сил та енергії, тому намагаюся у вільний від підготовки час просто відпочити. Хлопці ж шукають собі різноманітні заняття: кожен робить те, на що не вистачає часу вдома. На базі розвинена структура трансляцій футбольних матчів із різних частин світу. Є можливість переглядати поєдинки чемпіонатів Англії, Франції, Німеччини, Італії, Бразилії, Марокко, Нігерії та багатьох інших країн. Дивися, одним словом, що душа забажає!» — про те, як проводив час на базі в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«На різних етапах моєї футбольної кар'єри у поняття "високий рівень" вкладав найрізноманітніші значення. Так, спочатку вийшов на заміну в основній динамівській команді - це було вже своєрідним досягненням. Потім мріяв стати чемпіоном Ізраїлю - здобув з "Хапоелем" золоті нагороди першості. Далі - думав, що грати проти "Челсі" - це вже супервисокий рівень. Однак виступили проти цієї команди достойно. Одним словом, щоразу намагаєшся ставити собі нову мету і досягати її - нічого нереального немає». — про свій перший матч на високому рівні в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Народився я у Полтаві. І нині це місто є для мене найріднішим, найдорожчим. Хоча б раз на півроку намагаюся туди поїхати. Батьки у мене - працівники торгівлі. Це професія була і залишається для них пріоритетною. Тато теж вчився у спортивному інтернаті, виступав у другій всесоюзній лізі. Ще маленьким, згадую, ходив із батьком на стадіон. Стоїш, бувало, під роздягальнею, чекаєш на гравців. Потім випросиш у футболіста щитки - і немає тобі більшої радості в цьому світі». — про своє походження в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Вимоги там теж були високі, однак основний акцент робився саме на футболі. Хоча викладачі про це частенько забували. Згадую, вчителька російської мови Сіма Борисівна після того, як я наробив чимало помилок у черговій контрольній (бо перед цим пропустив уроки через якесь змагання), казала: "Денисе, не футболом єдиним…"» — про те, що в інтернаті навчання відійшло на другий план в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Пограти за "націоналку" мені особливо не довелося. Так, виходив кілька разів на заміни, однак увійти у гру посеред матчу не так вже й легко. Взагалі до збірної запрошують тоді, коли ти досягаєш справді високого рівня». — про виступу за національну збірну в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Її звуть Катею. Познайомилися у колі друзів в Ізраїлі. Приблизно рік зустрічалися, після чого вирішили одружитися. |
«Його не так уже й багато, тому намагаємося просто прогулятися з дружиною, розвіятися, відволіктися від футболу. Буває, не з'являєшся на базі два-три дні, а потім приходиш туди з ще свіжими враженнями й відчуттями, із величезним бажанням працювати». — про те, як проводить вільний час в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
«Звичайно. Подобаються детективи, однак скоро сесія, тому доводиться читати трохи іншу літературу». — про те, що любить читати книги в інтерв'ю газеті "Український футбол"Денис Онищенко: “Хочеш стати професіоналом – будь аскетом...” (31 грудня 2003 року) |
Примітки
[ред.]- Персоналії
- Народились 1978
- Автори-О
- Українські футболісти
- Гравці збірної України з футболу
- Гравці молодіжної збірної України з футболу
- Футболісти «Металурга» (Самар)
- Футболісти «Динамо» (Київ)
- Футболісти «Дніпра» (Дніпро)
- Футболісти «Хапоеля» (Тель-Авів)
- Футболісти «Ворскли»
- Футболісти «Томі»
- Футболісти «Зорі» (Луганськ)
- Футболісти «Маріуполя»
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Ізраїлі
- Футбольні легіонери в Росії
- Футбольні агенти
