Петро́ Миха́йлович Олі́йник (10 липня 1957, Нововарварівка, Анучинський район, Приморський край, РРСФР — 10 лютого 2011, Австрія) — український політик. Депутат Верховної ради України (2002—2005), голова Львівської обласної державної адміністрації (2005—2008).
«Хоча позитивних зрушень загалом немало, найголовніше, все ж, — вдало проведена посівна. Попри паливну кризу, ми знайшли механізм компенсації селянам різниці цін на пальне за рахунок внутрішніх резервів, не звертаючись по допомогу до уряду. Те ж саме можна сказати і про надходження до бюджету. Коли я на початку року став головою обласної адміністрації, виробництво в області не додавало 10 відсотків до запланованого. Нині в нас — плюс 1,3 відсотка. Здавалося б, небагато. Однак, у грошовому еквіваленті це значна сума. Ми підрахували, що при таких темпах росту виробництва область повинна отримати додатково в цьому році майже 540 мільйонів гривень до бюджету. Де ж ці гроші були минулого року? Ділилися між корумпованими податківцями з клану Медведчуків та окремими бізнесменами.
Або візьмемо нашу митницю. Там теж у «тінь» щороку йшло півмільярда гривень. А тепер лише за квітень ми збільшили надходження від митниці на 220 відсотків. При таких щомісячних обсягах це становитиме за рік ті самі півмільярда гривень. Тільки тепер вони потраплять до бюджету, а не в кишені «тіньовикам» від влади і бізнесу.
Більше мільярда гривень на рік недоотримував бюджет за рахунок так званого «повітряного ПДВ», який незаконним шляхом повертався окремим провладним комерційним структурам. Ще 300 мільйонів гривень було втрачено через навмисне доведення до банкрутства державних підприємств області, а 200 мільйонів гривень — завдяки махінаціям із продажем та орендою землі. Тобто щорічна сума втрат бюджетних коштів в областi становила 2,5 мільярда гривень! А це якраз і є консолідований річний обласний бюджет. Тому відповідь на питання, як нам вдалося успішно провести посівну, наростити динаміку виробництва і збалансувати, — проста: ми перекрили канали розкрадання бюджетних коштів. І вже цього вистачило, щоб подолати кризу». — про найважливіше із того, що вдалося зробити упродовж перших місяців керівництва областю в інтерв'ю газеті «Україна молода» Петро Олійник: Президент повинен знати правду, а люди — відчувати зміни на краще (4 червня 2005 року)
«Спочатку ми будемо й надалі відпрацьовувати методику багатоканального фінансування області. Бо, якщо відверто, Львівщина завше недоотримувала з державного бюджету. Абсолютно переконаний у тому, що за попередньої влади це робилося свідомо, аби «поставити на місце» надто незалежний регіон і його вільнодумних краян. Адже, з розрахунку на душу населення, східні регіони раніше фінансувались з держбюджету в 6—8 разів більше, ніж західні. Це доконаний факт, і про нього необхідно говорити вголос. За планами «кучмістів» наші люди мали або масово виїжджати за кордон на заробітки, або голосувати за «піражок». Саме про це я збирався говорити у прямому ефірі під час президентських виборів із головою Луганської облдержадміністрації Єфремовим, коли почалася хвиля в ЗМІ, ніби східні області годують усю державу, а самі майже нічого з бюджету не отримують. На жаль, не вийшло — в останню хвилину Єфремов відмовився від телемосту.
Так ось: за рахунок додаткових каналів фінансування ми плануємо наповнити обласний бюджет ще на 500 мільйонів гривень. Яким чином? Для прикладу: 8,5 мільйона євро на розбудову Рава-Руської митниці, які на незворотній основі дає міжнародна програма ТАСІС. Далі — 150 мільйонів гривень готові витратити на соціальну інфраструктуру (включно зі школами і дитсадками) такі корпорації, що працюють на Львівщині, як «Укрнафта» і «Нафтогаз України». 50 мільйонів гривень буде отримано на відбудову історичної частини Львова. За рахунок внутрішніх резервів будемо будувати індустріальні майданчики в області для потенційних інвесторів. Аби іноземні інвестори не перекуповували їх втридорога у посередників, а йшли до влади і платили громаді у місцеву скарбницю. Депутатською групою обласної ради такі надходження обраховані в межах 100 мільйонів гривень щорічно. І це далеко не межа. Адже уже зараз в області ведуть бізнес відомі у світі фірми, інвестиційний портфель регіону інтенсивно поповнюється. Це й пропозиції від корпорацій «Сіменс» та «Бош», австрійських фірм, які займаються туристично-відпочинковим бізнесом... Особисто я працюю нині над проектом інвестицій у наші шахти, якими зацікавилися як поляки, так і донецькі підприємці з «Індустріального союзу Донбасу», а також із німецькими компаніями щодо добудови Добротвірської ТЕС-2». — про пріоритети визначені обласною владою в подальшій своїй діяльності в інтерв'ю газеті «Україна молода» Петро Олійник: Президент повинен знати правду, а люди — відчувати зміни на краще (4 червня 2005 року)
«Тільки-но Львівську обласну податкову адміністрацію очолив молодший брат Віктора Медведчука — Сергій, реальна влада з кабінетів облдержадміністрації перейшла до рук цього чиновника. Я не намагаюсь захищати моїх попередників, але знаю, що будь-який прояв самостійності з боку голови обласної адміністрації карався тоді зняттям з роботи. Так було з Сенчуком, якого після конфлікту з Медведчуком-молодшим відправили на треті ролі в посольство України в Болгарії. Схожа ситуація була із Янківим, а повторне «губернаторство» Гладія закінчилося «почесним» місцем у списку провладного блоку на виборах до Верховної Ради. Звісно, ці люди могли самі написати заяви й піти, грюкнувши дверима. Та далеко не всі на таке здатні. А ось такі можновладці, як Сергій Медведчук, тодішній начальник Західної регіональної митниці Тарас Козак, начальник УМВС у Львівській області Олег Сало, котрі безпосередньо причетні до багатьох зловживань, перешкоджання волевиявленню громадян під час президентських виборів, повинні бути покарані по справедливості. Тільки проблема полягає в тому, що розпорядження були усні, а не письмові з підписами». — про «особливості» львівської влади за часів Леоніда Кучми в інтерв'ю газеті «Україна молода» Петро Олійник: Президент повинен знати правду, а люди — відчувати зміни на краще (4 червня 2005 року)
«Ми знаємо, як змінити ситуацію, але на це потрібен певний час. Те, що на митницях, як і в податковій, в інших державних установах повинні працювати порядні фахівці, переважно молоді, не зіпсовані корупцією, — це одне. Не менш важливий фактор — умови роботи і матеріальне забезпечення таких службовців. Ну не може чиновник, який має справу з великими матеріальними цінностями, отримувати малу зарплату і ходити в стоптаних черевиках. І, звісно, за такими структурами повен бути постійний контроль: з боку громадськості, влади, підрозділів внутрішньої безпеки, вас, журналістів.
Запросили нас якось на польську митницю продемонструвати систему візуального стеження за роботою митників. Побачили ми на моніторі з польського боку і Шегині, і Рава-Руську. А у нас — скільки не говорили про необхідність технічного переобладнання митниць на західному кордоні держави, а віз і нині там. Та й кому це було потрібно за старої влади, яка сама сприяла ввезенню в країну контрабанди? Я, на той час керівник обласного штабу «Нашої України», у минулому році сам був свідком, як через одну з західних митниць до нас ввозили десятки тонн товарів, які декларували як нібито чорно-білі телевізори, бо на них мито мізерне.
Звичайно, потрібні й єдине митне вікно, і єдина декларація, але докорінно змінити систему можна, лише підготувавши нові кадри і обладнавши митниці за останніми вимогами часу». — про скаргаи на хабарництво та незадовільний стан справ із розмитненням вантажів на західному кордоні, зокрема в Шегинях та Рава-Руській в інтерв'ю газеті «Україна молода» Петро Олійник: Президент повинен знати правду, а люди — відчувати зміни на краще (4 червня 2005 року)
«Як на мене, то головною причиною неузгодження сторін була, передусім, відсутність будь-яких протоколів цих перемовин. Були просто розмови, від яких, зрозуміло, один крок до перекручень і фальсифікацій. До того ж із нашого боку не було єдиної, чітко визначеної переговорної структури. То виступав Держкомітет із будівництва та архітектури України, то Львівська міськрада, то ще хтось. А поляків від самого початку переговорів і дотепер представляє уповноважений, пан Анжей Пшевозняк, який володіє повним обсягом інформації на цю тему.
На щастя, у цей процес втрутився наш Президент. Нині визначено, хто з українського боку веде переговори, кожна зустріч сторін протоколюється. Систематично відбуваються наради у держсекретаря Олександра Зінченка, досягнуто кілька узгоджених рішень. Кінцевим документом буде указ Президента про впорядкування поховань іноземних вояків на наших територіях і перепоховання в Україні останків національних героїв, які зараз у Польщі та інших країнах Європи. Визначено навіть терміни: червень—липень цього року. Віктор Ющенко взяв це під свій особистий контроль». — про багаторічну проблему з упорядкуванням на Личаківському кладовищі у Львові так званого «Цвинтаря орлят», де поховані польські вояки, і, відповідно, поховань українських вояків у Польщі в інтерв'ю газеті «Україна молода» Петро Олійник: Президент повинен знати правду, а люди — відчувати зміни на краще (4 червня 2005 року)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
