Олена Івановська
| Олена Івановська | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Олена Петрівна Івановська — українська фольклористка, професор, доктор філологічних наук, завідувач кафедри фольклористики КНУ ім. Шевченка, заступник директора Інституту філології КНУ з виховної роботи. Член науково-методичної комісії Інституту філології КНУ, Експертної ради ВАК України. Член редколегій наукового збірника «Література. Фольклор. Проблема поетики» та науково-освітнього часопису «Міфологія і фольклор». [1]
Цитати
[ред.]Ми оголені перед ворогом у ментальному сенсі – він нас бере без бою. Але я люблю цю приказку: «Духом не впадеш – силою не візьмуть». Мова – це наш дух, наша святиня. Начебто доводиться говорити високопарні речі, але без цього ніяк. Бо спрощене розуміння значення мови і привело до нинішнього стану. |
Нам потрібно брати вищу планку й говорити про мову як про ідентичність. |
Для мене ідентичність – це на рівні серця. Це усвідомлення серцем і розумом, чиїх батьків ми діти, яких дітей ми плекаємо і яку перспективу їм даємо. |
Українство вже заплатило високу ціну за право визначати на своїй землі, якою мовою говорити. Нас неможливо зараз загнати в лінгвоцидну ситуацію. |
Мовне питання, хочемо ми цього чи не хочемо, помічаємо чи ні, але воно є складником багатьох законів. |
Наш мовний закон взагалі не про заборони. Його часто трактують як постійну заборону. А чому? Хай сядуть та візьмуть в руки і почитають. Це завдання і журналістів, зокрема, пояснювати. Закон дає можливості, а не забороняє. Наш закон взагалі про забезпечення прав, а не про заборону чи примус. |
Я, як фольклористка, точно знаю: материнська забавлянка, українська казка, українська пісня – якщо дитина з ними зростає з перших років, то десь до шести вона набуває дуже глибокої мовної чутливості. Вона всотує інтонації, слова, ритми. І потім упродовж життя шукає ці впізнавані звуки. Коли знаходить – воно в ній відлунює. |
І добре, що небайдужих людей в Україні багато – це наш головний ресурс. |
Все, що стосується духовної та мовної сфери, у нас безцінне. |