Оазу Нантой (рум.Oazu Nantoi; 3 лютого 1948, Ванчиківці, Українська РСР) — молдовський політик і політичний аналітик, член Парламенту Молдови (2009—2010).
«Є такий критерій: країни, які підтримують Україну – це демократичні країни. Тож більшість громадян Молдови, безумовно, підтримують Україну і засуджують російського агресора.
Але молдовське суспільство донедавна десятиліттями перебувало під впливом російської пропаганди, частина суспільства "годується" кліше російської пропаганди. Такий сегмент є, і є ті, хто намагається його експлуатувати». — про те, чи розуміє Молдова Україну в часи війни в інтерв'ю «Європейській правді» "Путін може наказати вдарити у спину Україні з Молдови. Але Придністров'я не хоче воювати" (5 жовтня 2022 року)
«Щоб підвести до цієї теми, я вам розповім, що було у 2014 році паралельно з проєктом "Новоросія". Тоді на півдні Молдови РФ запустила проєкт так званої "республіки Буджак", до якої мали увійти села з Одеської області та Молдови, населені переважно етнічними гагаузами, з виходом на Придністров'я. 2 лютого 2014 року на теренах нашої країни було організовано псевдореферендум (як бачите, путінський режим усюди використовує ті самі інструменти).
Ще тоді, на початку 2014 року, стало зрозуміло, що Молдова перебуває під загрозою нової агресії. А 2015 року Росія спробувала створити на півдні Одеської області так звану Бессарабську Народну Республіку. Був такий сепаратистський проєкт "Південна Бессарабія". Пізніше я прочитав, як ваш ексголова СБУ Василь Грицак в інтерв'ю розповів, що Росії для успіху цієї так званої Республіки було принципово важливо зруйнувати міст через лиман біля Затоки.
Тож після 24 лютого 2022 року, коли почалася ця відкрита агресія проти України, я, пам'ятаючи про те, що було 2014 року, став стежити за подіями навколо Одеси і в Придністров'ї, оскільки Росія повертається до старих планів. І коли міст було зруйновано, стало очевидно, що Росія готує десант через південну Бессарабію з виходом на Молдову і на лівий берег Дністра». — про вплив Росії на Придністров'я в інтерв'ю «Європейській правді» "Путін може наказати вдарити у спину Україні з Молдови. Але Придністров'я не хоче воювати" (5 жовтня 2022 року)
«...в травні 2015 року Порошенко розірвав цю угоду, і у Росії виникли проблеми, насамперед із ротацією кадрів. Тому що переправляти військових вони могли тільки через кишинівський аеропорт [нелегально, під виглядом туристів, оскільки Молдова не давала на це згоди]. Була й інша проблема. Офіцери, яких відправляли на лівий берег, не хотіли там служити. І коли в такого офіцера в аеропорту Кишинева перевіряли багаж, він демонстративно клав зверху військовий квиток. І його відправляли назад.
Щоб вийти з цієї ситуації, в Оперативну групу російських військ почали набирати місцевих мешканців, які народилися на лівому березі Дністра і отримали там російський паспорт, хоча багато хто з них жодного разу навіть не був у Росії. Ці люди пішли служити від безнадії – там же депресивний регіон, роботи немає.
Але 24 лютого ця логіка перестала працювати. Я знаю про конкретні випадки, коли люди тікали звідти на правий берег. Можу сказати з усією відповідальністю, що серед придністровців немає охочих воювати ні з Україною, ні з Молдовою. І це не тільки про простих людей. Так звані лідери цього режиму тихо лежать на дні й тихо булькають, щоб їх не чіпали – вони не хочуть війни. Але річ у тім, що рішення ухвалюватимуть не вони, а путінський режим. І якщо Путін, не дай боже, спробує атакувати Одесу – то ризики можуть стати реальними». — про те, як російські військові потрапляють до Придністров'я в інтерв'ю «Європейській правді» "Путін може наказати вдарити у спину Україні з Молдови. Але Придністров'я не хоче воювати" (5 жовтня 2022 року)
«Це деградуючий регіон, особливого військового потенціалу там немає. Формально там, у селі Володимирівка, є 17 танків Т-64 з радянських часів. Є системи "Град", які були зібрані там, на місці. Але головний позитив пов'язаний із тим, що в разі чого ця так звана армія просто розбіжиться.
В українських військових є мотивація, вони захищають свою країну. У росіян цієї мотивації немає – і ми бачимо, що відбувається на лінії фронту. А у придністровців цієї мотивації немає в квадраті». — про стан збройних сил у Придністров'ї в інтерв'ю «Європейській правді» "Путін може наказати вдарити у спину Україні з Молдови. Але Придністров'я не хоче воювати" (5 жовтня 2022 року)
«Щоб відповісти на це, треба пояснити, що таке Придністров'я. У 1992 році [коли почалася війна на Дністрі] люди на лівому березі, які були глибоко радянськими, були вражені феноменом "румунофобії". Тоді ми ще не знали терміна "гібридна війна", але це була саме вона. Московська пропаганда лякала їх, що Молдова йде до Румунії. Паніка консолідувала жителів лівого берега Дністра, чим і скористався Кремль. Помилки Кишинева додавали проблем. І нібито для того, щоб захиститися від цього, підконтрольна Москві 14-та армія роздавала "територіальній самообороні" зброю.
Але відтоді минуло 30 років, і так званий "придністровський конфлікт" став бізнесом. Росія постачає їм газ, за який Тирасполь не платить "Газпрому" ані копійки. Але з місцевого населення і компаній плата за газ збирається, хоча тарифи в рази менші, ніж на правому березі. Гроші, які збираються, спонсорують цей анклав, а також йдуть в "офшорки". Нічого нового, просто бізнес. Важливо розуміти також, що там із громадянством.
Лівий берег – це невизнана "сіра зона". Так зване придністровське громадянство ніхто не визнає. У цій ситуації людям для вирішення своїх проблем потрібно отримувати друге, реальне громадянство. Росія намагалася нав'язати лівому берегу паспортизацію, щоб потім говорити: "Це наша територія, там наші громадяни". Але 2014 року Молдова отримала безвізовий режим із ЄС, і відтоді жителі лівого берега масово отримують молдовське громадянство.
З 24 лютого потік жителів лівого берега, які хочуть отримати молдовське громадянство, зріс утричі. А нещодавно, коли на лівому березі відчули можливість мобілізації, люди просто ломанулися на правий берег – у них черги стояли на цих незаконних "митних" постах. Але при цьому депопуляція Придністров'я відбувається вже давно. Перепис населення за Радянського Союзу, 1989 року, давав цифру 750 тисяч осіб, які проживали на лівому березі Дністра. А зараз там і 300 тисяч немає. Насамперед виїжджає молодь, у деяких вишах Кишинева були цілі групи зі студентів із лівого берега Дністра. Виїзд молоді на лівому березі відчувається більш жорстко, ніж у нас на правому березі Дністра. Також є люди, які отримують там болгарське громадянство, українське. Тут можна додати тільки те, що Вадим Красносельський – громадянин України. Причому українське громадянство він отримав уже після анексії Криму». — про те чому Молдова не вирішує питання Придністров'я силою в інтерв'ю «Європейській правді» "Путін може наказати вдарити у спину Україні з Молдови. Але Придністров'я не хоче воювати" (5 жовтня 2022 року)
«Неможливе. Тут багато компонентів – громадянство, бізнес, міжособистісні зв'язки, родинні зв'язки. Прем'єр-міністр Молдови Наталія Гаврилиця теж родом із лівого берега Дністра. Тут не потрібні голлівудські сценарії, коли все настільки зрослося.
Тому основний шлях вирішення конфлікту і головна гарантія безпеки для Республіки Молдова – це воєнна поразка путінського режиму. Після цього в партнерстві з Україною, з нашими друзями з Євросоюзу можна організувати спокійний демонтаж цього режиму, насамперед його силової компоненти, ліквідувати там військову присутність та інтегрувати лівий берег, який і чинити опір не буде. Тому що люди давно втомилися від цього свавілля, від цієї депресивної зони, в якій вони змушені перебувати». — про те, чи можливе силове вирішення конфлікту. в інтерв'ю «Європейській правді» "Путін може наказати вдарити у спину Україні з Молдови. Але Придністров'я не хоче воювати" (5 жовтня 2022 року)
«Відкрита агресія РФ призвела до поляризації суспільства. Можна мати широкий спектр думок в умовах нормальності. Але коли війна – ситуація стає чорно-білою. На жаль, у Молдові є регіони, де вплив російської пропаганди дає про себе знати. Але багато чого почав змінювати історичний день, коли і Молдова, і Україна отримали статус країн-кандидатів до ЄС. Це буде складний і тривалий процес. Але й тут ключова умова успіху – це воєнна поразка путінського режиму, яка покладе край усім спекуляціям, куди ми йдемо.
Тепер щодо суспільства. Усередині Республіки Молдова є більшість тих, хто виступає за європейську перспективу, і тих, хто вважає, що путінська Росія вчинила акт агресії проти України. Але є п'ята колона, яка намагається "розгойдати човен". Ми з вами сидимо в будівлі парламенту, а через вікно іноді лунають крики перед парламентом і президентом – там нібито акції протесту». — про те, що в Молдові є частина дуже проросійськи налаштованих громадян в інтерв'ю «Європейській правді» "Путін може наказати вдарити у спину Україні з Молдови. Але Придністров'я не хоче воювати" (5 жовтня 2022 року)
«У листопаді 2014 року після анексії Криму проводили соцопитування і поставили запитання: "Чи вважаєте ви, що Крим увійшов до складу Росії легітимним шляхом?". На жаль, 74% українців Молдови сказали, що "так".
...Тому що це помилка колишніх радянських людей – ділити за національністю. Нас радянський режим ділив за національністю. А все визначається ступенем радянськості. На жаль, ця радянськість ще зберігається в тих бідних сегментах суспільства, які не реалізували себе, які плюс ще не інтегровані в плані мови. І вони залишалися заручниками цієї російської пропаганди.
Зараз це змінюється. Я не бачив останніх соціологічних опитувань у розрізі етнічності. Але я спілкуюся з молодими українцями. Ситуація не може не змінюватися. З'являється молодь, є інтернет, інше бачення світу. А ті, кого ви називаєте "ватники" – це радянські люди, які вже відходять». — про ситуацію з українцями Молдови в інтерв'ю «Європейській правді» "Путін може наказати вдарити у спину Україні з Молдови. Але Придністров'я не хоче воювати" (5 жовтня 2022 року)
«Річ у тім, що взаємовідносини між Україною та Республікою Молдовою досі були неоднозначними. Але я не хочу колупатися в минулому, тому що 24 лютого все змінило, навіть анексія Криму вже почала змінювати.
Зараз нам потрібні стосунки з чистого аркуша. Треба вирішити ті проблеми, які виникли в минулому. Треба зберегти Дністер. І Одеса теж потребує Дністра не менше, ніж Кишинів.
І треба розуміти, що ми зараз платимо за наші помилки, на жаль. І коли голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн зверталася до Європейського парламенту, вона в тому числі говорить про те, що нам треба вивчити уроки, що нас попереджали поляки, країни Балтії, Грузія, Молдова, що Путін не зупиниться.
Хоча треба визнати, що й у наших країнах багато людей мали проблеми зі сприйняттям того, як далеко зайшла деградація путінського режиму. Бракувало розуміння, що це - фашистський режим. З цих помилок нам, нашим країнам, також треба зробити висновки». — про те що треба змінити у відносинах України та Молдови в інтерв'ю «Європейській правді» "Путін може наказати вдарити у спину Україні з Молдови. Але Придністров'я не хоче воювати" (5 жовтня 2022 року)
._(8648056416).jpg)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
