Ніколас Тенцер

Ніколя Тензер

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Ніколя Тензер — французький державний службовець, науковець, письменник і редактор. В цей час він є редактором журналу Le Banquet і президентом-засновником Centre d'étude et de réflexion pour l'action politique (CERAP), посаду, яку він обіймає з 1986 року. Був директором Інституту Аспена з 2010 по 2015 рік, а також виконував обов’язки його скарбника та президента. Також є старшим науковим співробітником Центру аналізу європейської політики (CEPA) у Вашингтоні, округ Колумбія. Один з учасників Форуму Вільних Держав Постросії у 2023.

Цитати

Американці повторюють ті самі проросійські наративи, зокрема протиставляють Україну Росії. Вони жодним чином не відмовилися від зняття санкцій з Москви й укладення з нею торгівельних угод. Вони продовжують підштовхувати Україну пожертвувати частиною території і відмовляються надати гарантії безпеки. У мене не склалося враження, що емісари Трампа беруть до уваги зауваження Емманюеля Макрона про важливість безпекових гарантій, покарання за воєнні злочини, важливість репарацій та усвідомлення, що в цій війні є лиш один агресор — Росія.

Звичайно, воєнна економіка Росії процвітає, і вона отримує підтримку завдяки снарядам з Північної Кореї, деталям, навіть зброї з Китаю. Обхід санкцій також дає їй певну свободу дій. Неприйнятно, що Москва все ще отримує американські та європейські компоненти. Незважаючи на все це, РФ перебуває під дедалі більшою загрозою. Ознаки ослаблення відчутні. Це означає, що в конкретних цифрах Росія може розпастися, звичайно, не в найближчі пів року, а через два-три роки. Її економіка страждає від реальної інфляції на рівні приблизно 20 %, що значно перевищує офіційні 8,9 %. Ключова процентна ставка Центрального банку Росії становить 21 %, що призводить до зростання процентних ставок до 25–30 %. Рубль обвалюється, і Росія була змушена використати кошти державного резервного фонду. Тож крах настане, якщо скасування санкцій, передбачене адміністрацією Трампа, не надасть перепочинку.

Отже, якщо ми наберемося терпіння, якщо будемо наполегливими в підтримці України, не потрапимо в смертельну пастку так званої мирної угоди, Україна може виграти війну. Це не фантазія, а реальність. Не піддаваймося занепадницьким настроям — це відома зброя, до якої вдається російська пропаганда.

Сьогодні, 2025 року, НАТО змінилося й удосконалилося, особливо після 24 лютого 2022 року. Навіть якщо НАТО не залучене достатньою мірою в протистояння України у війні з Росією, це провина не НАТО як організації, а глав держав і урядів, зокрема Джо Байдена й Олафа Шольца. Сьогодні ризик став дещо серйознішим, оскільки Вашингтон переорієнтується на інші цілі. Можливо, це стане рятівним поштовхом. Справжня проблема полягає в тому, що найбільший із союзників перейшов на бік ворога. Смерть мозку не є адекватною метафорою. Якщо використати сталінську стилістику, тут радше йдеться про удар по мізках кувалдою.

Це війна на винищення, що точиться на європейській землі, вона унікальна. Це не маленький локальний конфлікт. Ми свідки спроби глобального руйнування, а не поодиноких порушень прав людини. Мало яка інша держава зможе повторити те, що робить Росія. Єдиними схожими випадками були злочини Омара аль-Башира в Судані та Асада з Росією та Іраном у Сирії. Реакція на повномасштабну війну має бути адекватною: не м’якою, непрямою чи поміркованою. — Про російсько-українську війну

Я не знаю, що відбуватиметься в довгостроковій перспективі, бо не можу знати, чи такі люди, як Трамп, будуть обрані після нього, чи його другий термін спрацює для американського народу як щеплення. З огляду на нинішні американські проблеми, альянс перебуває щонайменше в комі, яка може стати смертельною. Атлантичний альянс, заснований на принципах, визначених у Хартії Північноатлантичного договору, навряд чи витримає, коли його найважливіший член сповідує діаметрально протилежні цінності. НАТО, військова організація цього альянсу, навряд чи зможе вижити, якщо не керуватиметься спільними принципами.