Нестор-літописець

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Нестор «Літописець» (близько 1056 — близько 1114, Київ) — преподобний, київський літописець і письменник-агіограф. Чернець Києво-Печерського монастиря. Автор Житій святих князів Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. Вважається упорядником (за іншою версією — автором) Повісті временних літ.


  • Любов страху не має.
  • Ті, що шукають премудрість, — знайдуть.
  • Від гріховного кореня поганий плід буває.
  • Як ви інших учите, коли самі відкинуті Богом?
  • Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
  • Коли Земля їм — мати, то отець їм — Небо.
  • Сріблом і золотом не знайду дружини, а з дружиною здобуду і срібло, і золото.
  • Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, — це джерела мудрості.
  • Книги — бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі.
  • З книжних слів набираємося мудрості й стриманості.
  • Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами.


Джерела[ред.]