Мінько Олег Терентійович
| Мінько Олег Терентійович | |
Олéг Терéнтійович Мінькó (3 серпня 1938, Макіївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР — 20 листопада 2013, Львів, Україна) — український художник і викладач, представник львівської мистецької школи. Заслужений художник України (1972) та Народний художник України (2009) і вважається одним із найкращих сучасних художників України.
Цитати
[ред.]«Справжнє мистецтво робиться не тоді, коли тоді легко, а тоді, коли тобі важко. Чим більше стискається внутрішня пружина, тим більша енергетична віддача твору. Те, що я писав у шістдесяті, то робилося не для слави, не для грошей, а від внутрішньої потреби. Ти просто відчуваєш, ХТО ти є, ДЛЯ ЧОГО ти є, і маєш обов’язок перед собою». — про причини творчості в інтерв’ю виданню Радіо "Свобода" Олег Мінько: митець мусить бути зі своїм народом (11 листопада 2010 року) |
«Львівська школа була особливою. Так склалося, що у Львові залишилися люди, які вчилися закордоном, знали, що таке європейське мистецтво і змогли передати свої знання й бачення іншим. |
«Так, але тепер маємо іншу проблему. Масовий, відкритий доступ до культури провокує на продукування легко створених модних речей. Не кожен дає собі труд засвоїти усе мистецьке надбання людства і лише потім починати творити самому. Митець у вільному світі не проходить горнило душевного болю й переслідувань, коли твориш лише тому, що не можеш цього не робити, навіть наражаючи себе на небезпеку». — про те, що в теперішньому інформаційному світі майже кожен може отримати необхідні знання в інтерв’ю виданню Радіо "Свобода" Олег Мінько: митець мусить бути зі своїм народом (11 листопада 2010 року) |
«Для сприйняття справжнього мистецтва важливий рівень культури цілої нації. Європа ХХ століття вже була висококультурна й вільна у своїх смаках. Для сприйняття мистецтва важливим є високий загальний культурний рівень цілої нації, а потім і самої держави. Держава має демонструвати свою увагу до розвитку мистецтва і пропагувати себе у світі через мистецтво. |
«Справжнє мистецтво завжди актуальне. І Рембрандт, і Рафаель – абсолютно сучасні. Мистецтво має у собі такі сталі закони, що вимагають закладення у творчість митця сучасних йому проблем. Якщо це відбувається – чи у наскельному розписі, чи у сучасних формах – утворюється щось таке, що неможливо пояснити словами, але таке, що хвилює людей наступних поколінь. |
«Очевидно, що кожна хвилина, кожна година, кожен день проживаються інакше, і ми сьогодні вже не можемо мислити вчорашніми категоріями. Ми уже маємо інші відчуття, нове пережиття й бачення. Приходить щось згори, ти це відчуваєш, бачиш у сні. Воно тебе переслідує, і ти говориш про це. |
«Справжній митець є душею народу. Якщо народ живе в трагедії, то ти не можеш співати веселих пісень, бо ти живеш тими проблемами, якими живе і твій народ. Ти мусиш про них говорити. |
«Може, у тому, що через нашу творчість знайшла вираження та трагедія, яка спіткала українців. І для мене вона ще не закінчилася. Я ще досі відчуваю, що ми у тунелі. І світла поки у ньому не бачу. Значить, треба його пробивати. І мистецтво до того покликане». — про те, що полотна порівнюють із поезією Василя Стуса в інтерв’ю виданню Радіо "Свобода" Олег Мінько: митець мусить бути зі своїм народом (11 листопада 2010 року) |
«О, дуже багато є талановитих молодих людей. І якщо вони справді хочуть вчитися та працюють над собою, то з них вийдуть справжні майстри. Але є ще велика проблема з тим, що митець повинен мати аудиторію, а кожне здобуття аудиторії через виставки потребує фінансування. |
Примітки
[ред.]
