Мікльош Карло Владиславович
| Мікльош Карло Владиславович | |
Ка́рло Владисла́вович Мі́кльош (21 червня 1915, Львів — 31 травня 2003, Львів) — український футболіст, суддя і футбольний функціонер. Більшість ігрової кар'єри провів у львівському СТ «Україна». Багато років працював у футбольному клубі «Карпати» (Львів): 1968—1972 — начальник «Карпат», 1990—1992 — президент футбольного клубу. Заслужений тренер УРСР (1969).
Цитати
[ред.]«Вбрали мене перший раз у форму на кілька разів більшу. Наказали грати центром нападу. Я спершу нервувався, але потім про переживання забув, бо жадоба грати, та ще й в "Україні" була моєю мрією ще з дитинства. |
«Коли я згадую перші кроки свої і моїх товаришів та наставників в "Україні", то з великою сатисфакцією стверджую, що недаремно ми ходили побиті, покопані, з покаліченими колінами. Виборюючи для "України" авторитет однієї із найсильніших дружин, ми спортовими перемогами нагадували і доводили тодішній владі, що Галичина – це край український і що народ наш має законне право на самовизначення». — про те, як грав 1933 року у складі "України" на позиції центрфорварда, де з ним також виступали на лучниках у нападі брати Магоцькі за спогадами Великий Льольо Мікльош |
«8 листопада 1970 року "Карпати" виграли у Караганді останній матч першості - 1:0 і здобули путівку до вищої ліги, команда зібралася на вечерю в ресторані готелю, де мешкала. Автор переможного голу Геннадій Лихачов почав розкорковувати пляшку шампанського, а слово взяв начальник команди Карло Мікльош. Слід сказати, що "опікуни" команди - секретар обкому партії Падалка та генеральний директор ВО "Електрон" Петровський - не раз докоряли начальнику команди та головному тренерові Ернесту Юсту за невиразну гру, мовляв, нас недаремно називають вівцями. І ось того святкового для "Карпат" вечора у Караганді Мікльош, піднімаючи келих шампанського за успішне завершення сезону, сказав при всіх: "Я гордий бути пастухом тієї отари овець, яку звуть команда "Карпати"! Погонич львівського футболу мав почуття гумору!» — про діяльність в 1970-х роках за споминами Великий Льольо Мікльош |
|||||
| — футбольний історик Іван Яремко |
«...на зорі незалежності України, ставши одним з ініціаторів реінкарнації клубу, а з 1990 по 1992-й був президентом "зелено-білих". Також за наполегливості Карла Владиславовича стадіон "Дружба" у Львові було перейменовано на "Україна" - в честь великої команди, яка стала передовим клубом нації в польському футболі…» — про роль у розвиткові українського футболу на початку 1990-х років за споминами Великий Льольо Мікльош |
|||||
| — футбольний історик Іван Яремко |
Примітки
[ред.]
