Перейти до вмісту

Мурашкіна Ніна Юріївна

Матеріал з Вікіцитат
Ніна Мурашкіна
Стаття у Вікіпедії

Ніна Мурашкіна (нар. 3 січня 1985 року, Донецьк) —українська художниця.

Цитати

[ред.]
  •  

Більшість українських художників мають за плечима потужну академічну підготовку — глибоке знання рисунку, живопису, композиції, що формує міцний фундамент для подальших експериментів та створення концептуальних проєктів уже з урахуванням актуальних мистецьких тенденцій.
Натомість європейська мистецька освіта часто має інший акцент — вона більше зосереджена на розвитку індивідуального бачення, водночас не приділяючи стільки уваги класичній технічній базі. Як наслідок, художники тут частіше спираються виключно на власну інтуїцію, без глибокого академічного бекграунду.
На мою думку, саме в цьому полягає одна з ключових відмінностей між підходами. І це водночас дає українським художникам перевагу: їхня освіта формує витончений смак, високу візуальну культуру та розвинену пластичну мову — якості, що роблять їх цілком конкурентоспроможними на європейському артринку[1].

  •  

Для мене участь в артрезиденції — це завжди своєрідне перезавантаження: переосмислення творчих планів, оновлення стилю та можливість подивитися на власні роботи з нової перспективи. Під час цієї резиденції я створила нову серію, присвячену містичним істотам, які живуть усередині кожного з нас. Це внутрішні сили — пристрасні, дикі, іноді непередбачувані, що прагнуть проявитися. Мені здається, найважливіше — навчитися бути з ними у партнерстві, а не в конфлікті[1].

  •  

Іспанія, зокрема Каталонія й провінція Барселони, де ми мешкаємо, наповнена золотим сонячним світлом, яке змінює не лише ритм життя, а й саму природу творчості. Світловий день триває тут до дев’ятої вечора, даруючи художнику додаткові години для занурення в роботу, зосередження, спокійного споглядання і, зрештою, — вищу якість виконання.
Звісно, це світло й спокій знайшли відображення й у моїх творах. Якщо раніше мене приваблювали темні, інфернальні й драматичні образи, то нині мої роботи набули м’якості, загадковості та любовного тепла[1].

  •  

Мої колекціонери розкидані по всьому світу. Все почалося, звісно, з України — саме там я сформувалася як художниця. Сьогодні я активно представляю свої роботи на міжнародних виставках, арт’ярмарках і беру участь в артрезиденціях у Європі та США. Саме ці творчі подорожі дозволяють мені знайомитися з новими глядачами, які відкривають для себе моє мистецтво й стають його поціновувачами[1].

  •  

Однією з головних переваг мистецького життя в Іспанії є наявність важливих культурних інституцій — таких як Музей сучасного мистецтва, Музей дизайну, а також кількох масштабних арт’ярмарків. Найвпливовішим серед них, безперечно, є ярмарок ARCO в Мадриді, але також існують і регіональні події, що активно підтримують мистецький рух.
Ці офлайн-платформи відіграють важливу роль у стимулюванні художників: вони заохочують до активної присутності на локальному артринку, відкривають нові можливості для співпраці та просування і загалом створюють середовище, в якому хочеться розвиватися[1].

  •  

Окремо хочу відзначити глибокий вплив середньовічного мистецтва на мою творчість. Мені близька готика — її стримана сила, сакральні теми, фігуративні композиції, наповнені прихованими сенсами, які розкриваються лише тим, хто готовий уважно вдивлятись у деталі, вчитуватись у символи й пізнавати історії персонажів[1].

  •  

Попри те, що я мешкаю в Іспанії, моє творче співробітництво охоплює виставкові простори по всій Європі та в Америці. Якщо говорити загалом про західний артринок, то він, безперечно, великий і бути в ньому присутнім — це важливо й перспективно для художника.
Водночас я із задоволенням спостерігаю, як розвивається артсцена в Україні: з’являються нові імена як серед художників, так і серед колекціонерів. Хочеться вірити, що ця позитивна динаміка лише посилюватиметься, відкриваючи більше можливостей для мистецького зростання всередині країни[1].

  •  

У Національному музеї мистецтва Каталонії зберігається чудова колекція середньовічного живопису, готичних робіт, а також зразків раннього Відродження. І це справжній привілей — мати можливість у будь-який момент опинитися поруч із цими шедеврами, відчути їхню енергетику, навчитися глибини через простоту, й перенести частинку цієї магії у власні сюжети. [...]
Також на мій творчий розвиток істотно вплинули глибокі ремісничі традиції Іспанії — особливо Каталонії та Валенсії, де прикладне мистецтво й досі має живу й шановану присутність у культурному житті.
Зокрема, традиційна валенсійська кераміка з її яскравими блискучими поливами й декоративними орнаментами справила на мене велике враження. Неможливо також оминути увагою архітектурну перлину модернізму — Палац каталонської музики в самому серці Барселони, який став для мене справжнім джерелом естетичного натхнення[1].

  •  

Центральним акцентом моєї нової виставки стала композиція під назвою «Рівність». Це силуетна робота, створена за принципом традиційної витинанки — симетричне зображення з двох дзеркальних частин. У моїй інтерпретації ця симетрія є метафорою рівності між чоловіком і жінкою, які, подібно до мисливців, вирушають один за одним у спільну гру в бажання, силу та взаємний пошук[1].

  •  

Шлях художника — це усвідомлений вибір. Разом із труднощами він дарує й моменти радості, відкриттів і глибокого сенсу. І саме в цьому поєднанні викликів та натхнення народжується справжнє мистецтво[1].

  •  

Ще одним важливим імпульсом стали для мене сміливість і експресивність, з якими Пабло Пікассо працював із керамікою — його вільне ставлення до форми й малюнку додало мені впевненості у власних експериментах.
Увібравши в себе цю багату палітру технік, традицій та емоцій прикладного мистецтва, я вирішила ввести у власну практику нову художню форму — кераміку.
Після кількох років експериментів, у 2023 році моя серія керамічних ваз під назвою «У тихому вирі чорти водяться» отримала перше місце на конкурсі «Найкращий дизайн року», що проходить у Музеї дизайну Барселони й організовується престижним мистецьким об’єднанням FAD. Про цю подію написало статтю головне видання Іспанії.
Для мене ця премія — визнання моєї творчості в країні, яка стала для мене другим домом і відродженням мене як художника[1].

Примітки

[ред.]