Мороз Геннадій Григорович

Мороз Геннадій Григорович

Стаття у Вікіпедії

Генна́дій Григо́рович Моро́з (27 березня 1975, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст, півзахисник та захисник, виступав за національну збірну України.

Цитати

«Тому що у нас у країні нічого не змінюється, що у простому житті, що — у футбольному. Одні обіцянки. Виїхав заради дітей, можна сказати на перспективу. Поки є сили та бажання, можна пожити і в іншій країні, скуштувати смак закордонного життя». — про те, чому вирішив поїхати з України в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)

«Кожен має займатися своєю справою, тим, що людина відчуває. Принаймні, я не бачу себе тренером». — про те, чому не став працювати футбольним тренером в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)

«Здебільшого з Віталіком Ревою, з яким ми із семи років тренувалися у футбольній школі Дніпро-75 у Кузнєцова Володимира Івановича. Цей наставник випускав нас у великий футбол. Коли частіше приїжджав до України, то не раз зустрічався із Сергієм Ребровим, Санею Хацкевичем. Чому зараз мало спілкуюсь із колишніми партнерами? Напевно, тому, що випав із футбольного середовища. У кожного своє життя і кожен зайнятий своєю справою». — про те з ким із колишніх партнерів-друзів підтримує стосунки в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)

«...Проблеми зі здоров'ям, відповідно, і мотивація, стали головними причинами того, що мені довелося закінчити кар'єру в 30 років». — про те, що родом із Дніпропетровська і тричі приходив у цю команду в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)

«Насамперед я хотів би подякувати Миколі Петровичу Павлову, який повірив у мене. У сезоні-1992/1993 я був наймолодшим у Дніпрі, проте мені вдалося забити сім м'ячів і стати одним із найкращих бомбардирів команди. Комфортно мені працювалося за В'ячеслава Грозного, Олега Тарана. Футбол, який демонстрували команди за цих наставників, приносив мені задоволення. З іншими тренерами, як, наприклад, із Валерієм Васильовичем Лобановським, у мене, на жаль, не склалося». — про найавторитетніших наставників, які справив найбільше враження в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)

«На той момент, навіть якщо ти не потрапляв у стартовий склад Динамо, а виходив на заміни, виклик до збірної був практично гарантований, оскільки Лобановський вважав за краще більше довіряти своїм виконавцям, людям, які працюють за однією системою». — про те, як Валерій Лобановський задіяв у матчах за збірну України в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)

«Мене до Києва запрошували двічі. Але спочатку це, напевно, було в 1997 році, я не наважився перейти, вважав, що не дозрів для такого виклику. Через деякий час мене знову покликали до Києва. Паралельно інтерес до мене виявляв і Шахтар, але я обрав Динамо, бо хотів грати у збірній». — про те, як потрапив до київського «Динамо» в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)

«Важко сказати однозначно. То були відрізки шляху. Допустимо, це останній чемпіонат СРСР, коли я виступав за дубль Дніпра. Ми тоді посіли перше місце. Потім була перша ліга України із Кривбасом. Володимир Стрижевський, який очолював криворіжців, повірив у мене, а сама команда вийшла в еліту. І тоді Микола Павлов забрав мене до Дніпра, де я теж провів добрі роки. Коли я повернувся з Адмірра-Ваккера, у Дніпро мене запросив В'ячеслав Грозний. Тоді я теж комфортно почувався в команді. Звичайно, не можу не відзначити свою кар'єру в тому ж Кривбасі, з яким ми двічі здобували бронзові медалі чемпіонату у 1999-му та 2000 роках. А от у Борисфені та Динамо були, напевно, мої гірші футбольні роки». — про те, який період своєї кар'єри вважає найбільш вдалим в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)

«Напевно, домашній двобій на Євро-2004 проти збірної Греції. Щоправда, тоді, з'явившись у стартовому складі, я зіграв трохи більше 20 хвилин. Довелося залишити поле через травму. Але у тому матчі наша команда показала класний футбол, перемігши – 2:0. Ну, і, звісно, не можна не відзначити зустріч у Лужниках із командою Росії у відборі на Євро-2000. Я вийшов на поле не останніх 13 хвилин. Тоді наприкінці матчу завдяки Шевченку та… Філімонову, збірна України пішла від поразки та пробилася до плей-офф відбору». — про найпам'ятніший матч у складі збірної України в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)

«...Щоправда, починав я нападником, і за Миколи Павлова в Дніпрі, і в першому заході до Кривбасу. Це вже в Адмірра-Ваккері, мене почали ставити, то ліворуч на фланзі, то опорним півзахисником. За В'ячеслава Грозного, у тому ж Дніпрі, я починав на вістрі, але потім наставник перевів мене на позицію атакуючого півзахисника. Так, у принципі, моя кар'єра і тривала аж до того моменту, поки Євген Кучеревський не зробив з мене ліберо. Мабуть, Мефодійовичу сподобалося, як я в одному зі спарингів зіграв на цій позиції в парі з Дмитром Михайленком». — про улюблену позицію на полі – центральний атакуючий півзахисник в інтерв'ю сайту «Команда1» Геннадий Мороз: «Павлов поверил в меня, когда я был самым молодым в команде» (13 квітня 2020 року)