Мороз Віктор Васильович

Мороз Віктор Васильович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Васильович Мороз (18 січня 1968, Київ, УРСР, СРСР) — радянський та український футболіст, півзахисник. Майстер спорту СРСР (1991). Нині — український тренер.

Цитати

«...Десь з 1980-го сюди перейшов. До того на «Восході» тренувався роки два. Потім отримав запрошення від Сан Санича Шпакова. З ним і випускався зі школи. В нашій групі тоді був Ігор Жабченко, а з Олексієм Дроценком і Сашком Морозом, з якими починав тоді, зараз тренуємо молоді у динамівській академії. Показово, що після нашого випуску минуло вже понад 30 років, а ми досі знаходимо причини зустрічатися. Заслуга найперше Сан Санича в тому, що така кількість дітей не лише полюбила футбол, а й зробила його своєю професією. Я ось уже сім років треную тут, у школі на Нивках. Дитячий футбол став черговим етапом у професійній діяльності. Отримую від нього задоволення». — про те, що перед тим, як потрапити в школу «Динамо», починав заняття футболом у «Восході» в Дарницькому районі, а в «Динамо» все почалося саме з Нивок в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«По-перше, я б не став розділяти «Динамо» за періодами. Бо і перемоги в 60-х, і в 70-х, і у 80-ті та 90-ті – це перемоги одного «Динамо». Це все – в клубі. Нинішні покоління продовжує те, що досягали інші покоління. Виходячи з цією ж літерою Д на грудях. Так, якщо раніше «Динамо» було вершиною мрій для юних футболістів з усієї України, то зараз ситуація змінилася. Настільки, що «Динамо» не марять навіть усі діти в Києві. Це не проблема, а дилема – як і чим мотивувати дітей, щоб «Динамо» для них було таким ще престижним, як колись для нас. Треба враховувати, що раніше «Динамо» було народною командою. Сьогодні змінилися часи і цінності. Хоча залишаються й діти, для яких «Динамо» в серці й зараз. Припускаю, що все залежить від тих цінностей, які прищеплюють батьки. Приміром, батьки все життя вболівали за «Динамо». Якою тоді виросте дитина?» — про початок виступів за київське "Динамо" в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«Це дуже гучно сказано – вихованці. Можу згадати дітей, в чиєму становленні помітний мій вклад. Поряд з іншими тренерами. Антон Царенко нині в оренді у польській «Лехії з Ґданьска, Ігор Горбач і Артем Слесар орендовані «Зорею»». — про вихованців, якими можна пишатися в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«Перед матчем Анатолій Пузач спитав: «Боїшся?» Відповів, як є: «Не боюся. Хочу грати». Так, був мандраж, але він повинен бути перед будь-якою грою, навіть менш відповідальною. Звісно, я міг сказати, що ще не готовий. Проте для мене це був унікальний шанс зіграти на такому стадіоні проти такої команди. Це бажання було сильнішим за страх. Та й зіграли ми прекрасно, ледь не створили після домашньої поразки 2:3 сенсацію. І створили б, якби Юран влучив у ворота, коли за рахунку 1:0 перекидав головою через Субісаррету з лінії штрафного майданчика. Та й взагалі та наша команда мала величезний потенціал. Нас тоді багато зайшло в основу з дубля після того, як старші хлопці масово почали переходити в закордонні клуби. Не пощастило в одному: то був час змін, Союз розпадався і молоді футболісти теж порозходилися». — про те, що один із перших повних матчів за основу навесні 1991-го року зіграч на «Камп Ноу», проти геніальної «Барселони» Йогана Кройфа в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«...Хоча мотивацію ми справді повтрачали. Так, ті команди, які однієї миті опинилися на рівні з нами, ми були зобов’язані перемагати. Але перед виходом на кожен такий матч себе доводилося додатково мотивувати. Повірте, непросто грати, коли немає азарту і просто змушуєш себе виходити на поле. Не хочу принизити умовні тернопільську «Ниву», «Прикарпаття» чи «Буковину», з якими ми тоді грали. Ті команди робили все, що могли. Але після «Барселони» і «Бенфіки» нам на них налаштуватися було складно». — про те, що опинившись після вищої ліги чемпіонату СССР в одному турнірі з шепетівським «Темпом», охтирським «Нафтовиком», чимало футболістів втратили мотивацію в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«Спонтанно. Коли зрозумів, що в «Динамо» в мене майбутнього немає, спершу через Веремєєва мав варіант з Туреччиною. Але одного разу виходжу зі стадіону «Динамо» і зустрічаю Віктора Кондратова, котрий нещодавно від нас, на жаль, пішов. Слово за словом і розповідаю про свої пошуки. «Дивися, мій кум Михайло Соколовський поїхав до Ізраїлю, намагається влаштуватися там на тренерській роботі, – каже Віктор Іванович. – Зателефоную йому, скажу, що ти вільний». Ввечері телефонував вже сам Соколовський. Розповів, що він перебуває в «Хапоелі» з Беєр-Шеви, але контракту не підписує. «Тобою вони зацікавилися. Можеш приїхати до них на збір у Румунію?», – каже. Я погодився. Тільки добратися виявилося не так просто. Збір відбувався в місті у чотирьох годинах їзди від Бухареста, в горах. На літаку добратися не вийшло, на залізничному вокзалі теж не було квитків. Порадили, щоб прийшов ближче до відходу потяга і домовився з провідником. Так і зробив. Цікаво, що коли потяг перетинав українсько-румунський кордон, я був єдиним пасажиром на два вагони. А коли прибув до Бухареста, мене вже зустріли представники команди. Добрався, пообідав і мені відразу запропонували через дві години зіграти в товариському матчі. «Розуміємо, що в тебе була важка дорога. Зможеш зіграти хоча б тайм?» «Зможу». В підсумку відіграв весь матч. А після нього тренер з президентом клубу запропонували підписувати контракт. Крім мене, на перегляді в «Хапоелі» було ще двоє українців – Олександр Щербаков та Ігор Корнієць. Залишився в підсумку лише Сашко. Тоді був ліміт на легіонерів. Третім вони взяли румуна Даніела Скентея. У Щербакова, правда, був рецидив травми коліна. Він зіграв кілька ігор на початку сезону і не зміг продовжувати виступів». — про те, як виник варіант з Ізраїлем в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«Так, розмовляю. Хоча спочатку навіть на слух щось розібрати було неможливо. Проте з часом, коли постійно слухав, почав відділяти одне від іншого слова. Потім почав питати, що означають слова, які чую найчастіше. Звісно, допомагало й те, що поруч завжди були люди, які розмовляють по-нашому. Скажімо, лікар команди родом з Берегового на Закарпатті. Коли зрозумів, що вже складаю слова у фрази, попросив президента клубу, щоб найняв мені викладача, який би правильно поставив мову. Так досі й пам’ятаю. Звісно, мені важче говорити, умовно кажучи, про медицину й політику, бо бракує словникового запасу. Проте на футбольні теми розмовляю вільно». — про те. що вивчив іврит в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«...Ізраїльське громадянство отримати дуже непросто. Треба мати до цієї країни хоча б якийсь стосунок… Вже згодом, коли перейшов у «Маккабі» з Тель-Авіва, одна з центральних газет брала в мене інтерв’ю. Велике, на розворот. З заголовком «Віктор – лис». А читати на івриті я так і не навчився. Знав, як пишеться моє ім’я й прізвище, читав оцінки за гру, але не більше того. Та тут зацікавився: чому ж такий заголовок дали? Треба все читати. Зробив це зі сторонньою допомогою. Розгадка була в кінці. Там журналіст мене спитав: «Ви прекрасно розмовляєте на івриті. Чому тоді прийшли з перекладачем?» Відповів: «Я розумію на івриті, лише коли ми розмовляємо про гроші». Щоб зрозуміти цей жарт, треба знати менталітет ізраїльтян.». — про життя в Ізраїлі в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«За віком так. Інша річ, що в Тель-Авіві я був одним з багатьох. Мене навіть питали, чи не шкодую, що покинув «Хапоель», де мене обожнювали і перейшов у «Маккабі». Але як я можу шкодувати про період, який команда завершила чемпіонством і здобуттям Кубка? Так, менше грав, але це нюанси. «Маккабі» – особлива команда, в якій було чимало місцевих зірок, скажімо, Аві Німні, Іцик Зоар, Нір Клінґер. В яких особливі стосунки з журналістами. Там дізнався, що футболісти мають «своїх» журналістів, яким розповідають, що про них треба написати. Якщо їх, приміром, не ставлять, то пишуть, що тренер не такий. Звісно, тренеру за таких обставин зайвий раз простіше піти шляхом найменшого спротиву і поставити місцеву зірку. Десь за місяць до завершення чемпіонату я ще й отримав травму. Підходжу в цей період до тренера Дрора Каштана. «Які у вас плани? – запитую. – Бачите мене в команді?» Розмовляли години півтори і прямої відповіді я так і не почув. Врешті перепитую: «Я їду додому, тому повинен розуміти, на що мені розраховувати». Каштан відповів: «Я сам не знаю, чи мене залишать». «Лукавить», – думаю. Ми ж виграли чемпіонат і кубок, набрали 83% очок. Чому його мають не залишити? Проте вже в Києві дізнаюся, що Каштана справді звільнили». — про пік кар’єри в "Маккабі" в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«Мабуть, зараз у нас. Хоча… Коли йшов з дитиною в Ізраїлі повз автобусну зупинку, не підходив, коли під’їжджав автобус. Теракти були частим явищем. До речі, тоді, коли вибухнув автобус на вулиці Дізенґоф, у самому центрі Тель-Авіва, не доїхав до місця трагедії за збігом обставин, бо останньої миті вирішив розвернутися, щоб поїхати до лікаря». — про те, де страшніше жити в умовах війни в Ізраїлі тоді, чи зараз в Україні в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«Не хочеться, щоб людина ображалася… Після приїзду я дограв чемпіонат 2000 року з «Ляоніном» до кінця, повернувся до Києва, відпочив, а потім поїхав у Китай знову. До нового сезону «Ляонін» готувався в Куньміні, який китайці називають Містом вічної весни. Це – 1900 метрів над рівнем моря. В Куньміні – величезна тренувальна база, з великою кількістю полів. Туди в міжсезоння з’їжджаються більшість китайських команд. Я прилетів у Куньмін під вечір, трохи простудженим – 37 температура, нежить. «Завтра о дев’ятій ранку в нас гра. Таймик проведеш?» – питає тренер. Різниця в часі – шість годин. За нашим часом – це третя ночі. Проте, звісно, сказав, що зіграю. Вийшов, у першому таймі забив два і був замінений. Так ми 2:0 і перемогли. А суперників тренував фахівець з України. Зрадів, коли його побачив. Хоч з кимось можна поговорити. У нас усі розмовляли виключно китайською. «Вже місяць тут, жодної гри не можу виграти», – бідкається той тренер. «Так забирайте мене, я допоможу», – кажу напівжартома. Той зацікавився. В підсумку порозмовляли з президентом клубу, моїм агентом і вечірнє тренування вже проводив у команді українського тренера. В «Ляоніні» поставилися до мого бажання з розумінням, мовляв, тут існує мовний бар’єр, а там буде легше. Побажали мені удачі, потисли руки і розійшлися. Невдовзі перелетіли в місце базування цієї команди. Процес комплектації ще був у розпалі, на перегляді були іноземні футболісти. В підсумку тренер зателефонував моєму агентові і сказав: «Вибач, я Мороза взяти не можу». Мені не сказав нічого. Наскільки я зрозумів, тренер відштовхувався від виділеного бюджету і спершу збирався брати мене, але потім знайшов когось, кому міг заплатити менше. Домовився з агентом і на тому й усе. …Після матчу їдемо в автобусі. Тренер сидить через два сидіння від мене. І цієї миті, мов щось відчув, набрав агента. А той і розповідає про розмову з тренером. Коли ми в’їхали в місто, попросив водія зупинити автобус. Попрощався з усіма, крім тренера, вийшов і поїхав додому. Агент ще пропонував, щоб оселився на два дні в готелі, дочекався його приїзду і він спробує мене кудись влаштувати. Проте мене ця історія сильно зачепила і я не хотів чекати. Розумію, що чоловікові було, мабуть, соромно, що він зірвав мене з місця і після того не залишив. Матеріальний аспект взяв гору над людським і професійним». — про виступи в Китаї та завершення кар'єри в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«Теж вважаю, що це більше розвага. Ми були в тому середовищі, грали на чемпіонаті Європи, який відбувався в Монте-Карло. Це було цікаво й азартно. В той час багато знаменитих футболістів грали на пляжі – Ерік Кантона, Ромаріо, Хуліо Салінас. Та й у нас команда була зіркова: крім Саленка, Калитвинцев, Шматоваленко, Надуда. Зателефонували одне одному і вирішили: «А чому б не спробувати?» Знайшовся спонсор, купив форму. Погасив найелементарніші витрати. Заробіток теж був. Проте невеликий. Так, для підтримки. Головною для нас була змога зібратися разом, поспілкуватися, отримати заряд позитивних емоцій». — про ставлення до пляжного футлолу в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)

«Анатолій Васильович запропонував, а я погодився. Коли з’явився ей варіант, роботи не було ні в мене, ні в нього. Дем’яненко набрав і питає: «Поїдемо?» «Легко, – відповідаю, – коли виїзд?» «Завтра». Зібрав речі і поїхав. «Будемо на місці розбиратися, що й до чого», – каже Васильович. Особливо навіть не було уяви, куди саме їдемо. Знали тільки, що в цей час за клуб «Бунедкор» виступав володар «Золотого м’яча»-1999 Рівалдо, а тренували команду спершу Зіко, а потім Луїс Феліпе Сколарі. Раз такі люди туди їдуть, то ставало зрозумілим, що є й зацікавлення, і матеріальні ресурси. Щоб ліпше зрозуміти, що до чого, поспілкувалися також зі старими знайомими, з якими колись перетиналися на полі. Я особисто порозмовляв з Ігорем Шквиріним, який був нападником «Пахтакора» на початку 90-х. На місці переконалися, що в «Насафа» є сучасний стадіон, база з басейном і залами для відновлення. Проте ми їхали не на заробітки, а найперше під серйозні завдання. Коли почули, що перед «Насафом» стоїть завдання виграти Кубок АФК, азійський аналог Ліги чемпіонів, то зрозуміли, що це те, за що варто братися. «Зробіть це для Узбекистану», – звернувся до команди, приїхавши до нас на базу особисто президент Узбекистану Іслам Карімов. І ми це зробили. За цю перемогу нам непогано подякували. Від Карімова всім гравцям тренерам презентували по автівці. А ще – халати і тюбетейки, національний узбецький одяг. А президент клубу виплатив обіцяні наперед преміальні». — про те, як разом з Анатолієм Дем’яненком працювали з узбецьким «Насафом» в інтерв'ю для Sport.ua у гостях «Старої школи» Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві» (12 березня 2025 року)