Мокрицький Юрій Ярославович

Мокрицький Юрій Ярославович

Стаття у Вікіпедії

Юрій Ярославович Мокрицький (16 жовтня 1970, м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — радянський та український футболіст. Захисник, виступав, зокрема, за львівські «Карпати», вінницьку «Ниву». Майстер спорту СРСР (1990). Майстер спорту України (1993).

Цитати

«Я був соціально активною дитиною і брав участь у всіх можливих секціях. Одного разу легендарний гравець львівських «Карпат» Богдан Грещак прийшов до нас у школу: «Хто хоче грати у футбол?». Із цього все почалося». — про те, що футбол прийшов у юному віці в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Саме тоді не знав. Я ж у четвертому класі був. Батько вчасно підказав: «Це ж легенда львівського футболу Богдан Грещак». Тоді футболістів для наслідування було багато — Лихачов, Габовда, Козинкевич». — про те, що не знав, хто прийшов до класу в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Уперше мене залучили до головної команди країни у 16-річному віці. Олександр Піскарьов і Ярослав Луцишин запросили мене в розташування новосформованої команди. Із нашого класу викликали Анатолія Мущинку, Юрія Шулятицького і мене. Потім Юрко поїхав додому». — про перший виклик до національної збірної в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Мені навіть ніхто не підказував про те, що я маю м’ячі носити чи форму тягнути з собою. Це обов’язок молодих і такі речі вважалися звичним явищем. За чотири-п’ять місяців я став стабільним гравцем основи, але продовжував виконувати негласні правила. Досвідчені хлопці сказали: «Ти чого? Це не твоє діло». Тому старші за віком гравці почали виконувати мою роботу. Колектив у нас був неймовірний». — про те, як у 18-річному віці потрапив у СКА «Карпати» в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Коли грав за «Карпати» 1991-го ми поїхали на Кавказ. Славік Козак утік зі своєї половини поля і забив чистий гол. Ми пораділи, повертаємося до своїх воріт. Аж раптом чуємо свисток — суддя показує, що гол забито з офсайду. Ми всі здивовано дивимося на лайнсмена. А йому непереливки — п’ятеро гравців суперника обступили і смикають за прапорець. Мовляв, показуй поза грою. Йому нічого не залишалося. Продовжили гру з рахунку 0:0. Із центра поля ніхто не починав. До речі, щодо пам’ятних виїздів, то в Криму було незабутньо. Уже за незалежної України можна було почути про бандерівців із трибун». — про те, що окрім частих поїздок за збірну, знання з географії поліпшував завдяки великій кількості суперників із різних регіонів у чемпіонаті в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Не пригадую, якого року, але ми опинилися в епіцентрі скандалу. Московський ЦСКА боровся за підвищення у класі з «Гурією» із Ланчхуті. Ми приїхали в Москву на один із заключних матчів сезону. Наших керівників викликали на зустріч із партійним керівництвом. «Маєте програти», — сказали їм. Слово, ми повинні були взяти участь у «договорняку». Наш наставник Іштван Секеч ухвалив соломонове рішення — виставив на гру молодих футболістів і ми обіграли «старшого брата»». — про те, що команда кілька разів могла вийти у вищу лігу, однак щоразу на заваді львів’янам ставали обставини в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Фактично СКА «Карпати» розформували і нас перевели в Дрогобич. Моя армія закінчувалася, мені треба було почекати ще півроку. Знав, що там надовго не затримаюся». — про те, що 1990-го перейшов у дрогобицьку «Галичину» в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Безумовно. Одного разу до мене підійшов Ростислав Поточняк, що працював тоді в клубі і сказав: «Хочемо тебе бачити в команді». Я не роздумував і підписав контракт. У «Карпатах» мене класно прийняли. Багатьох знав, процесу адаптації не проходив. Значна частина була вихованцями спортінтернату: Чижевський, Сич, Забранський, Шаран…» — про те, як став гравцем «Карпат» та здійснилася дитяча мрія в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Наша команда була справді дуже дружньою. Ми завжди підтримували одне одного. Поїздки в збірну вважалися радісною подією. Важливу роль у цьому відігравав наш тренер Анатолій Піскарьов. Він сформував команду з українців, адже в той час наша країна була дуже багата на таланти. Система Лобановського працювала і це давало результат. Наші спортінтернати вважалися передовими у Союзі. Тактику використовували спартаківську, а фізичну складову запозичили в київського «Динамо». Цей симбіоз приніс результати». — про те, як у 1987 році в складі юнацької збірної СРСР став чемпіоном світу і віце-чемпіоном Європи в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Помпезної зустрічі не було. Приїхали у столицю, поселилися в готелі, відсвяткували ,а наступного дня пороз’їжджалися по домівках. Після фіналу в Торонто, до речі, представники діаспори запросили нас додому. Організували автобус і всіх українських футболістів зі збірної забрали на зустріч. Нам все дуже сподобалося. Однак це ще не все. Домовилися, що рівно опівночі за нами під’їдуть три машини і заберуть нас на гуляння. У той час тренери вже мали спати. Звичайно, що Піскарьов з колегами не спали. Нас це не зупинило і ми поїхали в український ресторан у Торонто. Нас вже чекали земляки і ми цілу ніч відзначали перемогу. Столи прогиналися від наїдків. Ось так після фіналу нас викрала українська діаспора. Під ранок всіх привезли назад у розташування команди». — про те, як зустрічали тріумфаторів у Москві по прильоті з Канади в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Пам’ятаю, що ми їхали в Одесу з єдиною метою — зіграти внічию. Нам вдалося виконати завдання і гра закінчилася з рахунком 2:2. «Чорноморець» на той час був дуже сильним і вважався топовою командою. Мені здається, що в певний момент «моряки» були сильнішими за «Шахтар» і «Динамо». Майже кожен із тодішнього «Чорноморця» міг за своїм рівнем непогано виглядати в європейських клубах». — про те, як став учасником першого матчу в історії незалежних чемпіонатів. коли 6-го березня 1992-го разом з «Карпатами» грав проти «Чорноморця» в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Я в команді провів не один сезон і можу впевнено сказати, що у нас завжди була дружня команда. Тяжкі часи в державі позначалися і на футболі. Коли СРСР розвалювався, то навіть на далекі виїзні матчі не літали, а їздили автобусом. Бувало й ночами доводилося подорожувати. Але завдання у нас було одне — виграти матч. Бувало різне, гасло мушкетерів у нас було в повазі. Вигравали разом і програвали також всією командою. Збиралися після матчів і обговорювали ситуацію. Намагалися не допускати негативу. Тиск на нас був сильнішим, ніж зараз. Якщо програвали чи навіть у певних матчах грали внічию, то скандування «Вівці! Вівці!» з трибун пробуджувало миттєво. Зеленої трави на полі не було, лише чорна. Я ж сам львівський, тому не хотів потім йти по місту і слухати на свою адресу неприємні речі. Тому навіть «Чорноморець», який був на голову сильнішим за нас, а також «Дніпро» чи «Шахтар» дуже рідко здобували очки на «Україні». Лише «Динамо» було нам не по зубах, але бій ми їм давали , тож киянам було дуже важко. Команда складалася з львів’ян і у нас був характер. Про гроші мова не йде. То були не гроші, а копійки». — про те, що колектив у «Карпатах» був дружнім в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Перед грою в команді була хороша атмосфера. Ми знали, проти кого граємо і усвідомлювали, що буде важко. Було багато старання і хвилювання. Через нерви пропустили безглузді м’ячі. Моя капітанська пов’язка? Приємно, що партнери довіряли таку місію. У нас вибори відбувалися на зборах. Тренер може підказати в роздягальні перед грою. А капітан диригує грою на полі. Це почесна місія. Я дуже поважав кожного з партнерів, а вони — мене». — про те, як у фіналі другого розіграшу Кубка України вивів партнерів на поле з капітанською пов’язкою в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Так, ми з Богданом Стронцицьким часто перегукувалися. Із часом це доходить до автоматизму. У мене, принаймні, так і було. Із заплющеними очима міг давати пас на будь-кого з партнерів. Дивився в іншу сторону, але знав, куди треба віддати, щоб м’яч потрапив до Любомира Вовчука точно в ноги». — про те, як виконував одну відповідальна місія, адже останній захисник часто взаємодіє з воротарем і без підказок грати просто неможливо в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Збиралися після матчів і спокійно обговорювали. Потім наочно демонстрували на тренуваннях і під час матчів. Таких гравців, які б не розуміли з першого разу, в нас не було. Спробуй не побігти і не поборотися. Тому, наприклад, східняки Колесник і Плотко у Львові стали своїми». — про карпатський дух в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Я поїхав туди не для цього. Ситуація була непростою. Ми закінчували чемпіонат матчем з «Динамо». Після заключної гри до мене підійшов Маркевич: «Тут із Ізраїлю приїхали президент і тренер однієї команди. Хочуть тебе забрати на рік». Я не хотів нікуди їхати, про що відразу сказав Богдановичу. «Ми все вирішили. Тобі там сподобається, не переживай», — відповів наставник. ...Зовсім ні. Вдячний, що Маркевич наполягав і переконав мене. Дуже задоволений своїм ізраїльським вояжем». — про те, що сезон 1994-1995 років провів у «Маккабі-Іроні» з Ашдода і вперше пішов з «Карпат» в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Повір, це ще класно ми закінчили гру. Спочатку Татулян не дав пенальті у ворота господарів, зате в другому таймі придумав його в наші. Ми грали, звичайно, не кращим чином, але судді зробили свою справу». — про те, як після ізраїльського періоду повернувся до Львова в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Я порадився з тренерським штабом «Карпат» і поїхав на збори в Ізраїль з москвичами. Сіли в літак, повертаємося в Москву. Поки летіли, в клубі відбулися кардинальні зміни — Олександра Тарханова було призначено новим тренером і він взяв із собою з московського ЦСКА 11-х гравців. Іванову сказали, що його звільнено по прильоті додому. Валентин Козьмич переконував мене, щоб я залишився. «Не хочу сидіти в заміні», — відповів я. То була дуже порядна людина, яка все життя віддала «Торпедо». Він навчив мене багатьом розумним речам. Приємно, що у Валентина Козьмича не було улюбленців і до всіх він ставився з повагою. Усе було просто — на зборах з «Торпедо» в Ізраїлі ми двічі перемогли «Жемчужину». Після моїх слів про небажання залишатися в Москві Іванов зателефонував у Сочі і організував мені там варіант для продовження кар’єри». — про те, як перейшов до "Жемчужини" в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Одного разу зателефонував мені наставник «Ворскли» Віктор Пожечевський. Найдьонов уже залишив «Жемчужину». Я був не проти повернутися додому. «Приїжджай до нас», — запропонував мені тренер «Ворскли». Пожечевський також мав навички організатора. Тренер завжди тримав слово, а команда стояла за нього горою. Запросив хороших виконавців, поставив гру і досягнув результату. Усе виглядає загалом просто». — про те, як після сочинського періоду повернувся в Україну, де став гравцем «Ворскли» в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Приїхав у Болгарію, пройшов збори. До мене приїхали жінка з дітьми, клуб нам виділив будинок. До стартової гри залишається чотири дні. На перемовини прибуває віце-президент «Ворскли» і за їхніми підсумками сповіщає: «Повертайся додому». Я з питаннями до тренера. Той відповідає: «Ваш представник сказав, що всі гроші за тебе необхідно віддати йому готівкою і ще на 50 тисяч більше». На той момент болгарський клуб вже по безготівці відправив кошти в Полтаву. Повернувся в Україну і поговорив з президентом «Ворскли». За годину віце-президента було звільнено. Хоча мені легше від цього не стало. Гравцем болгарського гранда я так і не став.». — про детективну історія з трансфером в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Щойно я приїхав у «Прикарпаття», зразу травмував пахові кільця. Не те що грати, тренуватися було важко. Біль шалений… Бігав через силу, але на офіційні матчі був не готовий. Розповів про це головному тренеру Анатолію Заяєву. «Виходь на поле», — парирував тренер. Я і вийшов. Ну уяви собі — поруч біжить гравець, а я з місця зрушити не можу. З трибун щось почав гукати президент клубу на мою адресу». — про те, як після «Ворскли» переїхав до Івано-Франківська, де став гравцем місцевого «Прикарпаття» в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Наша команда не вилітала з «вишки», але опинилися у нижчому дивізіоні у Вінниці. Ми залишилися в еліті, «Металіст» і запорізький «Металург» понизилися у класі. Фінішували на 13-му місці, поїхали у відпустку, а нам потім сповіщають: «У президента відсутні кошти для підтримання команди у вищій лізі». «Металург» залишився, а ми переїхали всією командою у Вінницю». — про переїзд до «Поліграфтехніки» у Вінницю в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Банально побачив, що не встигаю. Було достатньо молоді, яка виконувала на полі все набагато швидше і якісніше. Очі і свідомість розуміють, тіло не слухається. Коли завершував активні виступи, думав, що з футболом не прощатимуся. Однак реальність поки інша. Спочатку працював, а нині — за бортом. Та я рук не покладаю і працюю. Вірю, що обов’язково повернуся у футбол. Принаймні, дуже цього хочу». — про те коли вирішив завершити кар’єру в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Я продовжую слідкувати за улюбленою грою. Поки, на жаль, як уболівальник. Час од часу підтримую «Карпати» на стадіоні, зустрічаюся з ветеранами. Займаюся діяльністю, яка не має нічого спільного з футболом. Усі мої намагання повернутися у спорт у якості функціонера чи менеджера не увінчалися успіхом. Варіантів спробував чимало, але на даний момент так і залишаюся за бортом. Однак рук не опускаю». — про те, яке місце займає футбол зараз у житті в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«Як уже казав, бачив себе лише у футболі. Тому ввійшов до тренерського штабу Юрія Сака в «Гірнику-Спорті» з Горішніх Плавнів. Якоїсь мит виникли фінансові проблеми. Після цього шукав себе у футболі, але вакантної посади не було. Знаєте, як воно буває — при справі залишаються люди, які футбол з гелікоптера бачили. Ті ж, хто реально віддав своє життя цій справі, опиняються за бортом». — про те, як професійну кар’єру закінчив 2005-го року в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)

«У мене було велике бажання, Роман також обожнював футбол, але через проблеми із зором довелося попрощатися з мрією. Вирішив займатися юриспруденцією». — про те, що хотіли, щоб син став продовжувачем футбольного роду Мокрицьких в інтерв'ю сайту «Український футбол» Юрій МОКРИЦЬКИЙ: «Після фіналу Чемпіонату світу з готелю нас викрала українська діаспора» (6 вересня 2016 року)