Минущість

Минущість - недовговічність. Вона може стосуватися як матеріальних речей (наприклад, певний період розквіту природи), так і абстрактних понять.

Цитати

	Усяке дійсне, вичерпне пізнання полягає лише в тому, що ми в думках піднімаємо одиничне з одиничності в особливість, а з цієї останньої у загальність; полягає в тому, що ми знаходимо і констатуємо безконечне в конечному, вічне — в минущому.
	— Ф. Енгельс

	Все минуще схильне до випадковостей.
	— Марк Анней Лукан (39 — 65), римський поет

	Великий китайський мудрець Лао-цзи сказав: «Хто може померти, але не загине, той має життя вічне». Це значить, що він живе у житті безсмертної Людини. Заохочення до цього життя спонукає людей йти через боротьбу [ вдосконалення ] до істинного виживання... Мораль цього афоризму в тому, що є життя більш істинне для людей, аніж їхнє фізичне життя, життя минуще.
	— Рабіндранат Тагор (1861 — 1941), бенгальський та індійський письменник, Нобелівський лауреат (1913)

Художня література

	З усіх тварин нам дано пізнати випадковість, і з цього пізнання походить наше щастя та розпач. Щастя тому, що з відчуття світової випадковості народжуються надії, не тільки особисті, але й групові, національні, навіть надії у "всесвітньому масштабі", на щасливе майбутнє людськості. Але заразом народжується і розпач. Бо й ми самі випадкові, тобто минущі, а з усяким тимчасовим існуванням, мовляв за Шелінгом, поєднаний смуток. Те саме каже й Гегель: з тимчасовим існуванням нерозлучне стражданнння. Справді, Марто! Коли б ми могли вічно тривати, якими дрібними, нікчемними видалися б нам наші болі та муки! — Але й радощі так само! — Маєш рацію! Вічне життя було б байдужістю, тобто вічною смертю. Протилежності сходяться, в цьому безглузда закономірність випадковості. Ми в цілковитій владї її, і от бачиш, що з неї нема навіть теоретичного виходу. — Його й не треба шукати, — сказала Марта. — Мудро не шукати того, чого не можна знайти, а подивись, яке міцне в людях прагнення продовжити свою тривалість. Якщо релігійний потойбіч уже зруйнований, якщо спадкове продовження в роді, той гатунок безсмертя, що його так високо підносили біблійні євреї, нікого вже не задовольняє, то лишається ще відносне безсмертя ідеї, до якої кожен може себе прилучити по своїй уподобі. Тому люди ладні навіть жертвувати власним життям задля життя ідеї. І треба визнати, що ніщо так не зміцнює ідеї, як самознищення чи просто нищення людей в ім'я її. Історія, скільки відомо мені, вчить нас, що найпоживнішим грунтом для ідей завжди були кров і смерть. — «Невеличка драма»
	— Валер'ян Підмогильний (1901–1937)

Поезії

	Цієї ночі Місяць милуватись Мені сливовим цвітом допоміг Весна мине, Та буде що згадати!
	— Рьокан (1758–1831), японський поет

Див. також

• Вічність

Джерела

• Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.
• Мужність долає все. Domat omnia virtus : для воїнів ЗСУ / упоряд. Юрій Николишин. — Львів: Апріорі, 2024. — 152 с. — ISBN 978-617-629-862-5
• Рьокан. Поезії // Неприкаяні душі. Антологія поезії японських мандрівних поетів — дзен-буддистів. Пер. з японської Івана Бондаренка. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014. — с. 413–504.