Маттео Ґарроне

Маттео Ґарроне

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Матте́о Ґарро́не (фр. Matteo Garrone; 15 жовтня 1968, Рим, Італія) — італійський кінорежисер, сценарист та кінопродюсер. Лауреат національної кінопремії Давид ді Донателло 2009 року в номінації найкращий фільм (Ґоморра), двічі володар Гран-прі Каннського кінофестивалю за фільми «Ґоморра» (2008) та «Реальність» (2012).

Цитати

«Можна сказати, що це проєкт, який я розпочав, коли ще був дуже-дуже молодим і надалі, напевно, ця історія і цей персонаж були зі мною все життя. І в інших моїх фільмах, інших картинах, що я створив, мабуть, є речі, які нагадують про Піноккіо. І, врешті-решт, п’ять років тому я вперше прочитав книгу Коллоді. До того я думав: ні, історія Піноккіо — це не для мене. Прочитавши книгу, я відкрив у ній так багато аспектів, що виявилися для мене абсолютно неочікуваними та новими. Тому я сказав собі, що це буде нагода нарешті створити оригінального італійського Піноккіо за першоджерелом, сумлінно наслідуючи книгу-шедевр Коллоді. Це був, мабуть, найкращий шлях: створити фільм, який міг би здивувати аудиторію по всьому світу, а не лише італійську публіку. Бо багато людей думають, що знають історію Піноккіо, в той час як справжня його історія не така вже й відома глядачам». — про те, що зробив першу розкадровку для Піноккіо у шість років у інтерв'ю Радіо НВ «Я сам був схожий на Піноккіо». Режисер Матео Гарроне про фільм Пригоди Піноккіо, Достоєвського та розвиток італійського кіно (19 березня 2020 року)

«Кожна дитина може побачити себе в Піноккіо, співпереживати персонажу, а інакше чому італійська книга продається по всьому світу? Кожна дитина може відчути емпатію до цього персонажа, бо всім дітям більше подобається веселитися, гратися замість того, щоб ходити до школи, дотримуватися правил та дисципліни. Діти часто охочіше втечуть від домашніх завдань, від обов’язків і часто дуже слабкі. Тому їх легко звабити, бо вони чисті та наївні. Всі ці риси притаманні Піноккіо, тому дітям подобається його історія, вони ототожнюють себе з цією лялькою». — про те як був малим, то ототожнював себе з Піноккіо в інтерв'ю Радіо НВ «Я сам був схожий на Піноккіо». Режисер Матео Гарроне про фільм Пригоди Піноккіо, Достоєвського та розвиток італійського кіно (19 березня 2020 року)

«Так, звичайно, звичайно, звичайно, я без проблем визнаю, що був дитиною, яка віддавала перевагу тому, щоб сходити пограти, прогуляти школу замість того, щоб сидіти на уроках чи робити домашні завдання і дотримуватися дисципліни. Я був таким хлопцем, який справді був схожий на Піноккіо, коли був дитиною, і, напевно, саме тому мені так подобалася ця історія. Зараз моєму синові 11 — і це ще один Піноккіо». — про те, як у дитинстві був бешкетником в інтерв'ю Радіо НВ «Я сам був схожий на Піноккіо». Режисер Матео Гарроне про фільм Пригоди Піноккіо, Достоєвського та розвиток італійського кіно (19 березня 2020 року)

«Я тепер Джепетто. Я починав як Піноккіо, а тепер уже Джепетто і зараз я бігаю за своїм сином. Мені дуже важко намагатися привчати сина до дисципліни, бо я схильний підтримувати його. Це такий природний потяг, але я намагаюся боротися з собою і час від часу бути суворим із ним. Та це важко, тому я розумію комплекс Джепетто, який так сильно любить свого сина, але з іншого боку намагається навчити його, як поводитись. Бо Піноккіо — це ж історія любові батька і сина, це ключове в сюжеті. Це також історія дитини, яка під час подорожі дізнається, яким складним і несамовитим може бути світ навколо неї, і як важливо в ньому робити правильний вибір. Я думаю, це саме те, чому Коллоді вчить дітей по всьому світу, починаючи, звичайно, з Італії. І це причина, через яку я вважаю цей твір шедевром, який може перетворитися на кінострічку для всіх — і для дітей, і для дорослих. Дитина мандруватиме магічними вимірами, а дорослий — повернеться в дитинство на дві години». — про в інтерв'ю Радіо НВ «Я сам був схожий на Піноккіо». Режисер Матео Гарроне про фільм Пригоди Піноккіо, Достоєвського та розвиток італійського кіно (19 березня 2020 року)

«Так, я повністю погоджуюся, елемент Піноккіо є в кожному фільмі, який я робив до цього, і в Гоморрі також. Ця картина може видаватися дуже далекою за тематикою від того, що я робив раніше, але це не так, бо фільм Гоморра також розповідає про частину темної спадщини Італії. Герої Гоморри — це також діти, цілковито наївні, вони абсолютно не усвідомлюють ризики, пов’язані зі власними вчинками. Вони живуть у таких собі джунглях, дуже жорстоких, і вони приймають рішення, які призводять до надзвичайно трагічного фіналу. Тож певним чином у всіх моїх попередніх фільмах багато речей перегукуються з Піноккіо. Щоразу це історія про людину, що намагається боротися, вести бій за виживання, боротися за любов, за щастя. Для мене дуже важливо любити моїх героїв та бути з ними, тому мені дуже подобаються персонажі Піноккіо і Джепетто. Піноккіо — бо він щойно народився, він зовсім наївний та чистий, і його очима ми бачимо всі загрози, всіх персонажів, які є частиною італійського суспільства, бо всі тварини, що супроводжують Піноккіо — це свого роду алегорії на аспекти нашого суспільства». — про вплив персонажу Пінокіо на режисуру фільмів у інтерв'ю Радіо НВ «Я сам був схожий на Піноккіо». Режисер Матео Гарроне про фільм Пригоди Піноккіо, Достоєвського та розвиток італійського кіно (19 березня 2020 року)

«Насправді це неймовірний подарунок, який він зробив і мені, і фільму, і глядачам по всьому світу, коли погодився на цю роль. Роберто і є Джепетто, бо він походить із дуже бідної сільської родини з Тоскани, тобто він сам із тієї місцини, де Коллоді написав Піноккіо, а батьки Роберто були дуже-дуже-дуже бідними, вони не знали, як виживати. Батько Роберто був настільки бідним, що Роберто зростав, живучи в кімнаті, в якій вони ночували вшістьо. Тому в особі Роберто Джепетто ожив, це наче Роберто повернувся до свого коріння і створив цього Джепетто — дуже людяного, дуже реального, але в той же час дуже милого і часом комічного. Це було ідеально. Окрім того, Роберто в реальному житті не є батьком, в нього немає сина і тому він мав можливість додати цей аспект до власної історії. Так, коли Джепетто вперше бачить, як Піноккіо починає рухатись і стає щасливим від того, що є батьком, я впевнений, що Роберто вклав часточку себе в інтерпретацію таких моментів». — про гру актора Роберто Беніньї, який створив власну версію Піноккіо, в якій він сам Піноккіо і зіграв у інтерв'ю Радіо НВ «Я сам був схожий на Піноккіо». Режисер Матео Гарроне про фільм Пригоди Піноккіо, Достоєвського та розвиток італійського кіно (19 березня 2020 року)

«Відверто кажучи, це ще одна з тих речей, яка залежить від мого власного смаку. Мені до вподоби працювати з комбінацією накладних частин тіла та комп’ютерної графіки і в цьому розрізі, мені здається, підхід у мене такий же як у Ґільєрмо дель Торо, якого ви згадували раніше, йому також подобається мікс цих двох прийомів. Ми працювали з накладним гримом для багатьох істот, але ми також допомагали цим штучним частинам тіла, комбінуючи їх з CGI. Ще нам хотілося використовувати спецефекти таким чином, щоб вони вписувалися в історію, щоб в них можна було повірити, щоб вони були милими. Мені подобається, коли спецефекти присутні в фільмі, але при цьому ви їх не помічаєте, бо ви ж наче самі занурюєтесь у стрічку і це виглядає реальним, справжнім. Але в той же час, створюючи картину на кшталт цієї, важливо також бути видовищним в очах дитячої аудиторії, тому було важливо створити тварин антропоморфними, тваринами в людях, які би викликали в дітей почуття, які б їх дивували. Над цим ми і працювали з Марком Кульєром, який двічі вигравав нагороду кіноакадемії, а також із лондонською студією візуальних ефектів, що називається One of us. Тож у нас були і цифрові ефекти, і накладний грим». — про те чому в фільмі уникав комп’ютерної графіки та намагався за допомогою накладного та звичайного гриму досягти того, для чого в Голівуді використовують CGI в інтерв'ю Радіо НВ «Я сам був схожий на Піноккіо». Режисер Матео Гарроне про фільм Пригоди Піноккіо, Достоєвського та розвиток італійського кіно (19 березня 2020 року)

«Так, правда, готичні похмурі елементи, вони присутні, але в той же час є веселі речі, речі комічні, дуже іронічні, і це суміш усіх цих елементів. Ми намагалися підібрати акторський склад, у якому би всі були трошки і комедіантами, наче комедія дель арте. Ми використовували моменти, під час яких діти могли би посміятися. Є, мабуть, люди, які ще до перегляду фільму сприймають його як певне відображення мене: як дуже похмуру, дуже зловісну версію Піноккіо, але вона не така. Це версія, в якій сцени часом похмурі, але ж часом і світлі, часом кумедні. І коли ми випустили фільм в Італії на Різдво, ми були здивовані й щасливі бачити, як глядачам, особливо дітям, подобається наша картина. Це було так, наче вони дивилися на екрані щось нове, але в той же час дивилися розповідь про них самих і в них виникало відчуття емпатії стосовно ляльки». — про те наскільки твір похмурий порівняно з сучасними дитячими казками в інтерв'ю Радіо НВ «Я сам був схожий на Піноккіо». Режисер Матео Гарроне про фільм Пригоди Піноккіо, Достоєвського та розвиток італійського кіно (19 березня 2020 року)

«Це залежить від якості фільмів. Бувають роки, в які виходить більше якісного кіно, а бувають ті, в які менше, тому важко щось однозначно сказати. Тут злети та падіння, знімати кіно дуже важко, тому нам щастить у роки, коли виходять хороші фільми. Нам іноді щастить, коли виходять гарні фільми різних режисерів, але часом ідеться про одного режисера, що знімає картину, яка розлітається по всьому світу й отримує нагороди. Але трапляються і випадки поганого кіно, тому важко сказати. В Італії багато гарних режисерів із різними поглядами, кожен режисер має власну індивідуальність, власне бачення. І аудиторія в них не лише в Італії, але і по всьому світу, тож і я часом налаштований оптимістично, часом песимістично. Тому й ті, хто говорить про кризу, і ті, хто про відродженя, всі мають рацію». — про те, що наразі відбувається в італійському кінематографі в інтерв'ю Радіо НВ «Я сам був схожий на Піноккіо». Режисер Матео Гарроне про фільм Пригоди Піноккіо, Достоєвського та розвиток італійського кіно (19 березня 2020 року)