Маковій Віра Іванівна
| Маковій Віра Іванівна | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Віра Іванівна Маковій (1988/1989, Чернівецька область) — українська журналістка, режисерка, акторка, кіносценаристка.
Цитати
[ред.]«Зараз я працюю у лабораторії в театрі імені Леся Курбаса – проводжу читання своєї нової п’єси. Що ми, власне, міняємо? По-перше, це сучасний матеріал. Він написаний про «тут і зараз». Я би ввела реальність у театр, реальність не як документ, не побут, не якусь грузну «чорнуху», а таку, дещо фантастичну реальність. Ми зараз експериментуємо із читаннями і намагаємося це відтворити. Але українські п’єси здебільшого побутові. Це ще наш рівень, філософських п’єс у нас ще дуже мало. Я б хотіла такі писати. У нас є хороший драматург Клім, який мешкає в Москві, от він пише тексти такого штибу». — про те, як змінюється український театр, і які п’єси хотіла б бачити на його сцені в інтерв'ю для "Радіо Свобода" Віра Маковій: навіть сучасні п’єси – це драматургія ідеології (27 березня 2013 року) |
«П’єса – вона про життя. Мене цікавить суспільство і те, чим воно живе. Але ті п’єси, які я пишу, завжди мають на меті очищення, переживання якоїсь проблеми, катарсис. Вони не тільки підіймають проблему. Важливо ще те, якими глядачі приходять на виставу, що відбувається під час неї, і якими вони звідти виходять». — про те, що більше цікавить концептуальний театр, але, наприклад, п’єса «Буна» торкається конкретних суспільних проблем в інтерв'ю для "Радіо Свобода" Віра Маковій: навіть сучасні п’єси – це драматургія ідеології (27 березня 2013 року) |
«Театр Royal Court практикує техніку «вербатим» – документальну п’єсу. Це значить, що ти виходиш на вулицю і просто спілкуєшся із перехожими на тему, яка тебе цікавить. Ми робили таким чином п’єсу про Херсон. ТЕАТР.DOC, що у Москві, підхопив цю тему і зараз розвиває її. Але з документального лише починають. Як ти інакше пізнаватимеш життя, щоб потім описати його достовірно і правдиво? Все іде з реальності, а вже далі нашаровуються різні смисли. |
«У мене було вже два читання з різними акторами, і можу сказати, що це складно. Коли ми робили читання в перший раз, ми не змогли донести те, що я хотіла сказати. Ми зробили усе так, як я бачу, але дуже точно, як у житті, але там ще було забагато побуту. Зараз ми хочемо вийти на інший рівень. З непрофесійними акторами порозумітися легше, а з професійними треба багато працювати і постійно відстоювати свою думку. У Москві, наприклад, вже давно практикують, що драматурги самі ставлять свої п’єси. Це можливо, але потрібно, щоб драматург мав «своїх» акторів. З іншого боку, можна знайти і «свого» режисера. Для мене це Єлена Роман. Ми дуже добре розуміємо одна одну». — про те, чи важко порозумітися із акторами, коли починається читання нової п’єси в інтерв'ю для "Радіо Свобода" Віра Маковій: навіть сучасні п’єси – це драматургія ідеології (27 березня 2013 року) |
«Я зможу сказати не раніше, ніж за рік, зараз я лише роблю читання. Чернівецький національний театр хотів ставити мою «Буну». Власне, моя драматургія цілком може йти на малих сценах державних театрів. Я би хотіла з ними співпрацювати, щоб там з’являлася нова драматургія». — про те наскільки складним є шлях від читань до постановки в інтерв'ю для "Радіо Свобода" Віра Маковій: навіть сучасні п’єси – це драматургія ідеології (27 березня 2013 року) |
«Якщо є бажання, то абсолютно неважко. Насправді, це такий час. Не те, що б вони не хотіли брати наші п’єси, їм важко їх зрозуміти, це конфлікт поколінь. Ми – це вже зовсім інше суспільство. Режисерам важко уловити нашу логіку. Зате нас можуть ставити молоді режисери. Наприклад, моя остання п’єса «Стан землі» – це молодіжна п’єса, і ставити її має вже нова генерація режисерів». — про те, чи важко молодому драматургові співпрацювати з театром в інтерв'ю для "Радіо Свобода" Віра Маковій: навіть сучасні п’єси – це драматургія ідеології (27 березня 2013 року) |
Примітки
[ред.]
