Перейти до вмісту

Лілея долини. Турський священник

Матеріал з Вікіцитат

Роман «Лілея долини» і повість «Турський священник» — найбільш знакові тексти Оноре де Бальзака, що увійшли до циклів «Сцени провінційного життя» та «Сцени сільського життя», пронизані гострим реалізмом, релігійно-містичною тематикою, підступами, соціальними перипетіями й боротьбою за місце в цьому химерному світі.

Цитати

[ред.]
  •  

Я раптом покохав, нічого не відаючи про кохання. Яка це дивна річ — перше пробудження цього найдужчого в людині почуття[1].

  •  

На зорі кохання, як і на зорі життя, є такий період, коли воно вдовольняється саме собою[1].

  •  

Якщо в ці дні світ у моїх очах геть змінився, то за одну ніч у ньому з’явилося осереддя. Усі мої бажання, всі честолюбні наміри зосередилися на ній, я хотів бути всім для цієї жінки, щоб воскресити і зцілити її роздерте серце[1].

  •  

Мені бракує одваги, щоб боротися проти слабості дорослих і безпорадності дітей: і в тому, і в тому випадку мені завдають ударів, і я не чиню їм опору; може, я ужила б силу проти сили, але буваю беззбройна проти тих, кого мені шкода[1].

  •  

Вірте мені: життя, сповнене любові — згубний виняток, земними законами не передбачений; усі квіти пов’януть, від великих радощів зостанеться назавтра лише гіркий осад, якщо тільки у цих радощів буде завтрашній день. Правдиве життя сповнене муки, — гляньте на цю кропиву внизу під терасою: ото символ життя — кропива зосталася зеленою лише тому, що виросла в затінку, без сонця[1].

Примітки

[ред.]